ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11154/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді  Добродняк І.Ю. (доповідач),

                               суддів:  Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,     

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року (суддя Семененко М.О.)

у справі № 280/11154/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивачці максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, що втратили працездатність;

- зобов`язати відповідача з 01.07.2024 провести виплату позивачці нарахованої пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачки, однак внаслідок перерахунку пенсію позивачки обмежено максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивачка вважає такі дії протиправними, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка встановлювала максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними, а тому відсутні правові підстави для обмеження розміру пенсії позивачки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження виплати пенсії за вислугу років, нарахованої позивачці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату нарахованої позивачці пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що з 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Оскільки Постанова №118 у 2022 році, Постанова №168 у 2023 році та Постанова №185 у 2024 році містять однакові застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а при цьому на момент виникнення спірних правовідносин закон не містить чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивачки з 01.07.2024 є протиправними.

Разом з тим, суд звернув увагу, що на дату вирішення даного спору судом, починаючи з 01.01.2025, відбулась зміна чинного нормативно-правового регулювання щодо визначення розміру пенсій, проте, такі правовідносини перебувають поза межами предмету спору і суд не може надавати їм оцінку в межах розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивачки підлягає захисту в межах спірного періоду з 01.07.2024 по 31.12.2024.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що згідно положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 виплата пенсії з 01.01.2025 здійснюється із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. Стосовно періоду до 01.01.2025, скаржник вважає, що відповідно до ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсія позивачки не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а законодавець вносячи зміни до ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, підтвердив її чинність. Крім того, положення Закону №3668 також визначають обмеження максимального розміру пенсії.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині.

Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на скаргу, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка перебуває на обліку пенсійного органу та з 01.02.2011 отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, обчислену з урахуванням 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2021 у справі №280/10556/21, що набрало законної сили 17.02.2022, зобов`язано пенсійний орган здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії, у розмірі 76% грошового забезпечення, визначеного у новій довідці №33/28-2395 від 30.09.2021, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» у відповідності до вимог ст.ст.43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ, ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» з 01.12.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №280/643/24, що набрало законної сили 22.04.2024, зобов`язано пенсійний орган провести нарахування та виплату позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з моменту припинення виплати після перерахунку пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року по справі №280/10556/21.

На звернення представника позивачки щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, відповідач листом від 26.11.2024 №0800-0201-8/108150 повідомив, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/643/24 головним управлінням у квітні поточного року нараховано до пенсії позивачки щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з моменту припинення виплати. На теперішній час пенсія позивачці обчислена та виплачується відповідно до зобов`язань, покладених рішенням у справі №280/643/24.

З розрахунку пенсії позивачки станом на 01.07.2024 вбачається, що пенсія обчислена з урахуванням 76% відповідних сум грошового забезпечення, у складі пенсії позивачки нарахована індексація базового ОСНП 2022 - 2325,69 грн, індексація базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн, індексація базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн, щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Підсумок пенсії (з надбавками) 23937,74 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн

Не погодившись з діями відповідача щодо виплати пенсії з обмеженням максимального розміру, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Позиція пенсійного органу полягає в необхідності застосування у спірних відносинах положень статті 2 Закону №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Згідно з пунктом другим резолютивної частини вказаного Рішення положення, зокрема, частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Отже, починаючи з 20 грудня 2016 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим же Законом №3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Як зазначалось вище, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження відповідачем пенсії позивачки максимальним розміром є протиправним.

Судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення в його оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі № 280/11154/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя                                                                      І.Ю. Добродняк

                               суддя                                                                      Н.А. Бишевська

                               суддя                                                                      Я.В. Семененко