Справа № 2-1367/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2008 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Рахманкулової І.П.
при секретарі Поклад Д.В.,
за участю представника позивачаОСОБА_2.,
представника відповідача Кутікова О.Л,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору поруки,
третя особа - ОСОБА_3,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору поруки.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що на час укладання договору поруки їй не було відомо, що кредитний договір забезпечено також договором застави, згідно якого позичальником передано в заставу майно вартістю 200 тис. грн. Позивач вважає, що укладення договору застави збільшило обсяг її відповідальності перед кредитором внаслідок того, що у відповідності до ст. 580 ЦК України в разі випадкового знищення або пошкодження застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов»язаний надати інший предмет або, якщо це неможливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави. Позивач, посилаючись на ст. 553 ЦК України вважає себе зобов»язаною перед кредитором боржника в тому числі і за виконання договору застави.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив визнати договір поруки №188/686 від 16 травня 2006 року недійсним.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність вимог позивача, оскільки договір застави є одним із самостійних видів забезпечення виконання зобов»язання, і позивач є поручителем щодо виконання кредитного договору, а не договору застави.
Третя особа - ОСОБА_3 до суду не з»явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи завчасно і належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
16 травня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №188/686, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 100000 грн. на 36 місяців зі сплатою 19% річних, комісійної винагороди та інших платежів в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.
Відповідно до п.1.4.1 даного Договору, в забезпечення виконання зобов»язань по договору, укладено договір поруки та договір застави.
16.05.2006 року з метою забезпечення виконання зобов»язання по кредитному договору між ОСОБА_1, ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №188/, відповідно до якого поручитель ОСОБА_1 зобов»язалася перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язання за кредитним договором №188/686 від 16 травня 2006 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Цього ж дня 16.05.2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов»язання по тому ж кредитному договору укладено договір застави майна вартістю 200 тис. грн.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання забезпечується неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, кожний із яких є самостійним видом забезпечення виконання зобов»язання.
Згідно ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник у разі порушення боржником зобов»язання.
Зобов»язання, за яким поручився позивач - є виконання боржником умов кредитного договору.
Укладений договір застави в силу ст. 572 ЦК України є самостійним видом забезпечення виконання зобов»язання і не тягне за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя перед кредитором, оскільки поручитель відповідає лише за виконання основного зобов»язання, яким в даному випадку є кредитний договір № 188/686.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд-
в и р і ш и в:
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області .
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.П.Рахманкулова