ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
02.10.06 Справа № 2/59-54А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючої Дубник О.П.
суддів Бобеляк О.М.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу приватного підприємця (далі ПП) ОСОБА_1 від 28.06.06р.
на постанову господарського суду Волинської області від 29.05.06р.
у справі №2/59-54А
за позовом Прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ), м.Луцьк
до відповідача ПП ОСОБА_1, м.Луцьк
про стягнення 4727,05 грн.
за участю представників
від позивача - Варшава М.М. -представник (дов. у справі);
від відповідача - ОСОБА_1-приватний підприємець;
від прокуратури - Коваль Р.Р. -прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах.
Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.
Права та обов'язки згідно ст.ст.49,51 КАС України роз'яснено, заяв про відвід суддів не надходило.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Постановою господарського суду Волинської області від 29.05.06р. у справі №2/59-54А (суддя Л.О.Черняк) задоволено позов прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Луцької ОДПІ до ПП ОСОБА_1 та вирішено стягненння недоїмки в сумі 4724,05 грн. на користь Луцької ОДПІ звернути на активи ПП ОСОБА_1
Постанова суду мотивована ст.ст.41, 124 Конституції України, п.п1, 3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п.1.7 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та йми цільовими фондами», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про під ставність позовних вимог, оскільки відповідач добровільно не сплатив узгоджене податкове зобов'язання в сумі 4727,05 грн. в строки, передбаченні вищезазначеним законом.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ПП ОСОБА_1 оскаржив рішення суду, наполягаючи на перевищенні своїх повноважень податковим органом внаслідок службової недбалості окремих його посадових осіб, чим порушено майнові права відповідача, зокрема, останній вказує на те, що в 2003р. він не займався підприємницькою діяльністю, про що свідчать його податкові декларації, а ДПІ у м.Луцьку 18.08.03р. направила йому податкову вимогу №НОМЕР_1 на більшу суму, ніж зазначену у акті перевірки від 28.02.03р.
Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та зобов'язати позивача скасувати нараховану ним заборгованість разом із штрафними санкціями.
У заперечені на апеляційну скаргу, Луцька ОДПІ не погоджується з доводами апелянта, стверджуючи про правомірність її вимог, так як будь-які рішення суду, якими скасовано чи визнано нечинними податкові повідомлення-рішення, на підставі яких утворився податковий борг відповідача відсутні, а посилання останнього на те, що первинні бухгалтерські документи були викрадені не звільняє його від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування»№1251-XII від 25.06.91р., із змінами та доповненнями (далі Закон №1251-XII).
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:
актом №НОМЕР_2 від 28.02.03р. «Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП ОСОБА_1 за період з 08.12.99р. по 30.09.02р.»встановлено, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 4727,05 грн., а саме по податку на додану вартість в сумі 3441,25 грн. та по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 1285,80 грн.
Вищезазначені суми податкових зобов'язань визначені відповідачу Луцькою ОДПІ за результатами перевірки, якою 13.03.03р. прийнято податкові повідомлення-рішення №НОМЕР_3 та №НОМЕР_4, які не оскаржувались ПП ОСОБА_1 та на момент розгляду справи судом є чинними, проти чого останній не заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості, йому направлялись перша та друга податкові вимоги відповідно №НОМЕР_5 від 08.07.03 р. та №НОМЕР_1 від 18.07.03р. для погашення податкового зобов'язання, яке підпадає під ознаки п.1.2 ст.11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та йми цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш).
Враховуючи усі вищеприйняті податковим органом заходи до погашення податкового боргу, відповідачем не сплачено такий борг в сумі 4727,05 грн., у відповідності до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-Ш строки їх добровільної сплати вийшли, тому начальником Луцької ОДПІ 20.12.04р. прийнято рішення №НОМЕР_6 про стягнення коштів та продаж інших активів ПП ОСОБА_1 в рахунок погашення його податкового боргу.
Також, згідно довідки Луцької ОДПІ про наявність заборгованості по платежах до бюджету по ПП ОСОБА_1, яка наявна в матеріалах справи, сума податкової заборгованості останнього станом на 21.11.05р. становить 4727,05 грн., в тому числі по податку на додану вартість в сумі 3441,25 грн. та по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 1285,80 грн.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків припиняється їх сплатою (п.3 ст. 9 Закону №1251-XII).
Підпунктом 1.7 ст.1 Закону №2181-Ш передбачено, що активи платника податку визначені як грошові кошти, матеріальні і нематеріальні цінності, які належать юридичній або фізичній на праві власності або повного господарського відання.
Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3 цього ж Закону).
У відповідності до вимог ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених Законом.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про підставність стягнення з ПП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 4727,05 грн., тому відмовляє в задоволенні апеляційної скарги в вищезазначених підстав.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України -
Львівський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Волинської області від 29.05.06р. у цій справі -без змін.
2. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя О.М.Бобеляк
суддя Г.Г.Якімець