ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
20.09.06 Справа № 5/2092-12/350(5/2869-19/339)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Бобеляк О.М.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Львівський виноробний завод»
на постанову господарського суду Львівської області від 21.02.2006р.
у справі №5/2092-12/350 (5/2869-19/339)
за позовом Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова, м.Львів
до ЗАТ «Львівський виноробний завод», м.Львів
про звернення стягнення на активи
за участю представників:
від позивача –Задорожний І.В., Маціборко В.А. –представники (дов. у справі);
від відповідачів –Кордонець М.Г. –представник (дов. у справі);
Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.
Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.05р. у справі №5/2869-19/339 залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 28.12.04р. у цій же справі, яким відмовлено в задоволені позову ДПІ у Личаківському районі м.Львова до ЗАТ «Львівський виноробний завод»про звернення стягнення на кошти в сумі 1883589,20 грн.
Вищим господарським судом України постановою від 17.08.05р. у справі №5/2869-19/339 скасовано рішення господарсько суду Львівської області від 28.12.04 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.05р. у цій справі, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Постановою господарського суду Львівської області від 21.02.2006р. справі присвоєно №5/2092-12/350 (5/2869-19/339), (суддя Запотічняк О.Д.), частково задоволено позовні вимоги ДПІ у Личаківському районі м.Львова до ЗАТ «Львівський виноробний завод»та стягнено з ЗАТ «Львівський виноробний завод»(79017, м.Львів, вул..Погулянка, 26 код ЄДРПОУ 30918060, р/р 26003200611001/980 В ОПЕРУ обл. дир. АПБ «Україна») на користь державного бюджету суму 1763101,53 грн.
Постанова суду мотивована п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність уточнених позовних вимог податкового органу, оскільки станом на 21.02.06р. у ЗАТ «Львівський виноробний завод»існувала бюджетна заборгованість в сумі 1763101,53 грн., а податкові повідомлення-рішення, якими йому нараховувались штрафні санкції, як і перша та друга податкові вимоги не оскаржувались в судовому порядку.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач оскаржив рішення суду наполягаючи на тому, що відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" примусове стягнення активів платника податків за рішенням суду в рахунок погашення його податкового боргу можливе лише у разі відсутності попереднього узгодження суми податкового боргу платником податків, а в даному випадку сума, яку просить стягнути позивач, є узгодженою платником податків, відтак вважає, що позивачем при зверненні до місцевого господарського суду з позовом не дотримано обов'язку щодо стягнення узгодженого платником податків податкового зобов'язання в порядку, встановленому вищенаведеним Законом, а мало місце невиконання ДПІ у Личаківському районі м.Львова свого обов'язку на примусове стягнення узгодженого платником податкового боргу.
Апелянт просить скасувати спірну постанову суду та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.
Оскаржується апелянтом також і розмір присуджених до стягнення в доход держави розмір судових витрат.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
як вбачається з матеріалів справи та довідки про стан заборгованості перед бюджетом станом на 30.09.2004 р., відповідач є боржником по платежах до бюджету, і його заборгованість за вказаний період становила 1896039,00 грн., у тому числі по таких платежах, як комунальний податок, акцизний збір, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, земельний податок, податок на додану вартість,
Бюджетна заборгованість відповідача не погашена ним на момент звернення позивача з позовом до суду, хоч останнім направлялись на адресу ЗАТ «Львівський виноробний завод»перша податкова вимога від 05.10.01р. №1/45 та друга податкова вимога від 13.11.01р. №2/274.
Проте, в судовому засідання суду першої інстанції встановлено, що в зв’язку з частковим погашенням ЗАТ "Львівський виноробний завод" заборгованості станом на 21.02.06р. його заборгованість становить 1763101,53 грн., зокрема по таких платежах:
- комунальному податку з врахуванням платежів станом на 21.02.2006р. заборгованість становить - 1311,86 грн.;
- акцизному збору з врахуванням платежів станом на 21.02.06р. заборгованість становить - за платежем лікеро-горілчана продукція - 231983,61 грн., за платежем виноробна продукція - 600443,64 грн.;
- по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з врахуванням платежів станом на 21.02.06р. заборгованість становить - 3431,15 грн.;
- по податку на прибуток з врахуванням платежів станом на 21.02.06р. заборгованість становить - 6263,81 грн.;
- по земельному податку з врахуванням платежів станом на 21.02.06р. заборгованість становить - 267292,45 грн.;
- по податку на додану вартість з врахуванням платежів станом на 21.02.06р. заборгованість становить - 652375,01 грн.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.200р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №2181-Ш активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Отже, застосування податковим органом заходів, передбачених ст.ст.8-10 Закону №2181-Ш щодо застосування податкової застави та продажу активів, що перебувають у податковій заставі, не позбавляє права позивача на звернення до суду в порядку п.п.3.1.1 закону №2181-Ш.
Якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому Законом №2181-Ш (п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №2181-Ш).
Згідно з п.5.1 ст.5 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Також матеріалами справи встановлено, що податкові повідомлення рішення, якими відповідачу нараховувались штрафні санкції по вищенаведених платежах, в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувались, а тому такі штрафні санкції вважаються узгодженими.
Відповідно до ст.71 КАС України апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Що стосується присудженого розміру судових витрат в доход держави, то цей розмір визначено місцевим господарським судом у відповідності до п.п.2, 3 п.3, п.п. 6, 7 р.VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України та п.п. «а»п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Що стосується посилання апелянта на п.п. «б»п.1 ст.3 вказаного Декрету, то ця норма визначає розмір державного мита, який підлягає сплаті із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –
Львівський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Львівської області від 21.02.06р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя О.М.Бобеляк
суддя Г.Г.Якімець