17.01.2012
Справа № 11/2190/117/2012 Головуючий у 1-й інстанції Клімченко М.І.
Категорія ст. 118 КК України Доповідач –Красновський І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2012 р.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого Красновського І.В.
Суддів Калініченка І.С., Вороненко Т.М.
З участю прокурора Литвиненка О.О.
Захисника ОСОБА_1
Засудженого ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 19 жовтня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком: ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, уродженець
м. Саратова Росії, раніше судимого 03.10.2002 року
Новомиргородським районним судом Кіровоградської області
за ст.ст. 185 ч. 2, 3, 297, 389 ч. 2, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі,
засуджений за ст.118 КК України 2 роки позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Звільнений з-під варти у зв'язку з відбуттям призначеного покарання
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведені експертизи 549 грн. 06 коп., 2039 грн. 17 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до вироку суду 16.04.2009 року приблизно 00.10 годин, у АДРЕСА_1 ОСОБА_2 в результаті неодноразового побиття потерпілим ОСОБА_3, свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, а також приниження людської гідності потерпілим ОСОБА_3, перебуваючи в стані необхідної оборони, наніс останньому удар ножем у груди, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження з ознаками небезпеки для життя, що реалізувалась смертю потерпілого ОСОБА_3
В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідності висновку викладеному у вироку фактичним обставинам, неправильному застосуванню кримінального закону та м'якістю призначеного покарання. Так, суд необґрунтовано перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 із ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 118 ч. 2 КК України при цьому не врахував показання експерта, свідків, його дії були спрямовані на умисне вбивство, суд неправильно встановив місце вчинення злочину. Просить вирок скасувати та постановити новий за яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 посилається на незаконність вироку у зв'язку невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Зокрема, зазначає, що суд правирльно встановив фактичні обставини, однак не дав оцінки діям ОСОБА_2, який на момент спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_3 перебував в стані необхідної оборони. Вважає, що дії ОСОБА_2 були правомірними. Просить вирок скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 118 КК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а апеляцію захисника вважає не обґрунтованою, захисника ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляції, засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції захисника і просив, у тому числі і під час надання йому останнього слова, вирок скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів визнає, що апеляція прокурора та апеляція захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, судом виконані вимоги ст. 22 КПК України, направлені на прийняття всіх передбачених законом мір для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні встановлених в судовому засіданні дій відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних і детально досліджених у судовому засіданні доказах у їх сукупності та взаємоз"язку, яким суд дав належну оцінку, та є обґрунтованим.
Так, вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями самого засудженого, які він давав в ході судового слідства й ретельно перевіреними в судовому засіданні про те, що 15.04.2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ображали його, принижували, а потім на перехресті вулиць Молодіжної та Космонавтів почали бити та побоюючись за своє життя витягнув ніж, який взяв для самозахисту. В ході побиття ОСОБА_6 накинувся на нього та напоровся на ніж. Іншої можливості захищатися у нього не було.
Також вина засудженого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні підтвердила, що 15.04.2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 били ОСОБА_2 та знущались з нього.
Показаннями свідка ОСОБА_5 підтверджується, що коли він, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 били ОСОБА_2 у нього не було можливості втекти від них.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 підтвердили, що 15.04.2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 били ОСОБА_2 та знущались з нього.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім доказам по справі і обґрунтовано дійшов висновку про вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ст. 118 КК України.
Твердження в апеляції прокурора, що умисел ОСОБА_2 був направлений на умисне вбивство потерпілого, а тому дії його необхідно було кваліфікувати за ст. 115 ч. 1 КК України є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 15 КК кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Перевищення меж необхідної оборони (тобто заподіяння тому, хто посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту) тягне за собою відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом.
Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини злочину, та дав діям винного правильну юридичну оцінку.
Згідно з матеріалами справи, події 15.04.2009 року були спровоковані саме потерпілим ОСОБА_6, котрий разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перебуваючи в нетверезому стані, впродовж тривалого часу били ОСОБА_2 та знущались з нього. При цьому вони супроводжували свої дії з приниженням людської гідності і погрозами розправитися. За твердженням ОСОБА_2, усвідомлюючи небезпеку для свого життя, він змушений був із ножем у руках вийти назустріч потерпілому. Це твердження ОСОБА_2 нічим не спростовано.
Таким чином, зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 взяв із собою ніж з метою самозахисту від можливого нападу з боку п'яних ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. і застосував його, коли вони вчинили протиправне насильство. Проте він використав для захисту такий засіб, застосування якого в даному випадку не було викликано необхідністю. За таких обставин дії винного належить кваліфікувати за ст. 118 КК як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.
Злочинні дії ОСОБА_2 за ст. 118 КК України, як умисне вбивство, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони, кваліфіковані правильно.
Судова колегія в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області погодилась із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи і роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пунктах 3, 4 постанови від 26 квітня 2002 року р. N 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону".
Тому твердження захисника ОСОБА_1 про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 118 КК України є необґрунтованими.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року, при цьому при обрані покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а також усі обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання, всі обставини справи, які є необхідні й достатні для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були підставами для скасування або зміни вироку не встановлено.
Колегія суддів підстав для задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 19 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий:
Судді :