Справа № 2-391/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011 Городоцький районний суд Львівської області

в складі:

          головуючої –судді                           Шеремети Н.О.

          з участю секретаря                           Виздрик Н.Я.

          адвокатів                                           ОСОБА_1

                                                                      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городку справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна  в порядку спадкування за заповітом, визнання окремого майна спільною сумісною власністю, відшкодування понесених на ремонт будинку витрат,

                                                                                              в с т а н о в и в:

ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 мала на праві власності будинковолодіння АДРЕСА_1 де до смерті постійно проживала.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4., звернулися з позовом до ОСОБА_5, Речичанської сільської ради про визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом та визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_4. права власності на сарай-гараж, стодолу - підвал-баню, вбиральню, криницю та огорожу в АДРЕСА_2 які збудовані спільно з ОСОБА_4. в розмірі по Ѕ частині за кожним.

Позовні вимоги мотивують тим, що ОСОБА_6, склала заповіт, яким будинковолодіння АДРЕСА_1 заповіла синові, позивачу ОСОБА_3 та дочці, відповідачці ОСОБА_5 Про складений заповіт йому не було відомо. Проживаючи разом з матір»ю, він проводив добудови до будинковолодіння, ремонтні роботи, значно покращив його, вкладаючи в його покращення значні кошти. Ні матір, як власник будинковолодіння, ні його сестра, ОСОБА_5, якій було відомо про складений заповіт, не мали жодних претензій з приводу поліпшення стану житлового будинку, проведених добудов.  Після смерті матері між ним та ОСОБА_5 виник спір з приводу спадкового житлового будинку, через що не може оформити право на спадщину за заповітом. До смерті матері і після її смерті, він проживав разом з матір»ю, залишився проживати у спірному будинковолодінні, утримує його в належному стані, у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини, що свідчить про факт прийняття ним спадщини. Оскільки заповіт складений на нього і сестру, то вони як спадкоємці спадкують спадкове майно в рівних частках. Що стосується проведених добудов, а саме, сарай-гараж, стодола- підвал-баня, вбиральня, криниця, огорожа, то такі проведені спільними фізичними силами та коштами його та ОСОБА_4., а тому є їх спільною власністю. У зв»язку з чим просить визнати за кожним з них  право власності на Ѕ частину кожної з добудов. Оскільки на ремонтні роботи ними були затрачені значні кошти, просять стягнути з відповідачки частину понесених ними витрат сумі 58370 грн.

В суді позивачі, їх представники позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просили про задоволення позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_5 в суді позовні вимоги заперечила частково, мотивуючи безпідставністю позовних вимог про відшкодування позивачам витрат за проведення ремонтно-будівельних робіт по покращенню спадкового житлового будинку АДРЕСА_1 оскільки вважає, що не було необхідності у їх проведенні. Ствердила про те, що її брат, ОСОБА_3 проживав разом з матір»ю, яка як власник житлового будинку, ні вона, знаючи про складений матір»ю заповіт, не заперечували щодо проведення ремонтних робіт у спадковому житловому будинку, ствердила про те, що дійсно позивачами за згодою спадкодавця було побудовано  сарай-гараж, стодолу- підвал-баню, вбиральню, криницю, огорожу, проти чого вона також не заперечувала і на які вона, як спадкоємець не претендує і не заперечує щодо визнання за позивачами права власності на сарай-гараж, стодолу- підвал-баню, вбиральню, криницю, огорожу, оскільки ні фізично, ні матеріально у цьому участі не приймала. Не заперечувала щодо визнання за позивачами права власності на приміщення житлового будинку, що позначені в технічному паспорті цифрами 1-1, 1-2, 1-4, 1-5,1-6 та Ѕ частину коридору, позначеного в технічному паспорті цифрами 1-8. оскільки вона претендує на приміщення, позначені в технічному паспорті цифрами 1-7, 1-3 та Ѕ частину коридору, позначеного в технічному паспорті цифрами 1-8.  

Представник Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області в суді не заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4., ствердив проведення ними ремонтних робіт  в житловому будинку, будівництво ними  сарай-гаражу, стодоли- підвалу-бані, вбиральні, криниці, огорожі. Ствердив про те, що позивач ОСОБА_3 проживав разом зі спадкодавцем, після її смерті залишився проживати у спадковому житловому будинку, користується ним, утримує в належному стані, сплачує необхідні платежі.

Заслухавши позивачів, їх представника, відповідачку, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.ст. 1217, 1223, 1235, 1236 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов»язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов»язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст. ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку, встановленого для її прийняття, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССІ № 000563 від 20.11.2007 р., копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2007 р. (а.с.13,14) за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на будинковолодіння  АДРЕСА_1 яке складається житлового будинку загальною площею 84,7 кв.м,, з 4-х кімнат  житловою площею 54,2 кв.м, Крім житлового будинку, будинковолодіння складається з сарай-гаражу, стодоли, убиральні, огорожі колодязя, вартістю 106615 грн.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 (.а.с.- 28).

27.07.1989 р. ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений виконкомом Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області (а.с.16), згідно з яким  все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла порівно ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є дітьми спадкодавця, ОСОБА_6, які згідно із заповітом після її смерті є спадкоємцями належного їй на день смерті спадкового майна в рівних частках.

Як вбачається зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, 01.02.2011 р., звернулися до Городоцької державної  нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, що свідчить про прийняття ними спадщини після смерті матері, ОСОБА_6  Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3, ОСОБА_5 Городоцькою державною нотаріальною конторою не видавалося.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 то суд визнає за ОСОБА_3 право власності на приміщення в житловому будинку, позначені в технічному паспорті на житловий будинок цифрами: 1-1 площею 8.1 кв.м, 1-2 площею 8.3 кв.м., 1-4 площею 5,8 кв.м, 1-5 площею 12.6 кв.м, 1-6 площею 14,1 кв.м та Ѕ частину приміщення 1-8 площею 8, 2 кв.м в порядку спадкування за заповітом.    

Ст. 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.  Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.       

Позивачі в позовній заяві, і в суді ствердили, що за ними за власні кошти і спільною фізичною працею були проведені зовніші та внутрішні ремонтно - будівельні роботи по покращенню кімнат та інших приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 і будинковолодіння в цілому, а саме, добудовано веранду, викопано криницю, збудовано сарай-гараж, стодолу-підвал-баню, вбиральню, влаштовано загорожу, чого відповідач ОСОБА_5 в суді не заперечувала, фактично визнавши вказані обставини.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Оскільки відповідачка ОСОБА_5 в суді визнала проведення позивачами ремонтно-будівельних робіт по покращенню житлового будинку і будинковолодіння в цілому, проведення ними добудови до житлового будинку веранди, будівництво ними сараю-гаражу, стодоли-підвалу-бані, вбиральні, влаштування загорожі, криниці, інші покращення житлового будинку і будинковолодіння в цілому, кладка бруківки, щодо проведення яких  ні власник житлового будинку, ОСОБА_6, за життя, ні спадкоємець за заповітом, ОСОБА_5, якій було відомо про складений матір»ю заповіт, згідно з яким спадкове майно було розділене між нею та братом, ОСОБА_3 в рівних частках, то дані обставини відповідно до ч.2 ст. 61 ЦПК доказуванню не підлягають.

Задоволюючи частково позовні вимоги судом враховується те, що відповідачка в суді не заперечувала та визнала, що позивачами протягом 2006 р. до 2011 р. в житловому будинку АДРЕСА_1 було проведено заміну дерев»яних вікон та пластикові в кількості 3-х штук розмірами 1.40 х 1.50, 3-х штук розмірами 1.40 х1.10,   2-х штук розміром 1.0 х 0,60, 1 вікно розміром 1.30 х 1.40, 1 вікно розміром 1.20 х 1.40; дверей  в кількості 6 штук, розмірами 2.0 х 0.90, 2 дверей розмірами 2.0 х 1.1, проведено внутрішні будівельно-ремонтні роботи по переобладнанню комори на ванну з встановленням сантехніки, встановлено системи опалення, нові радіатори, труби, крани, котел; встановлено водопровід з криниці до житлового будинку  протяжністю 12 м; переобладнано стару баню на комору, веранду на кухню з встановленням облицювальної плитки, підвісної стелі, каналізації, замінено електропроводку, підготовлено стіни до євроремонту.  В 2010 р. позивачами замінено дах з покриттям метало профілю, встановлено ринви, фасад утеплено пінопластом, оброблено структурою та пофарбовано, подвір»я викладене бруківкою.

На думку суду належні до будинковолодіння АДРЕСА_1 сарай-гараж, стодола-підвал-баня, вбиральня, загорожа, криниця, не є об»єктом спадкування, оскільки судом встановлено, що такі створені спільною працею та за спільні кошти, а тому є їх спільною сумісною власністю. І оскільки позивачі просять про визнання за ними права власності на спільно створене ними майно в розмірі Ѕ частини, то суд визнає за кожним з них право власності на  Ѕ частину сарай- гаражу, стодоли- підвалу-бані, вбиральні, металевої огорожі, криниці.            

Як підтверджується доданими до справи квитанціями, товарними чеками на придбання будівельних матеріалів, позивачами на проведення протягом 2006- 2010 рр.  будівельно-ремонтних робіт в житловому будинку АДРЕСА_1 затрачено в 2006 р. –2537, 67 грн., в 2007 р.- 21702 , 87 грн., в 2008 р. –36492,26 грн., 2009 р. –9821,60 грн., 2010 р. –46187, 31 коп., а всього 116741 грн. 71 коп., і оскільки відповідачка претендує на Ѕ частину житлового будинку, то ОСОБА_5 повинна відшкодувати позивачам половину понесених ними витрат на поліпшення житлового будинку, проведення ремонтних робіт, що становить 58370, 85 коп.

Твердження відповідачки про те, що вона частково оплачувала ремонтні роботи, давала кошти на придбання будівельних матеріалів та оплату виконаних робіт, є голослівними, нічим не підтверджені, оскільки позивачка не надала на підтвердження своїх тверджень  жодних доказів.  

Задоволюючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4. судом враховується визнання відповідачкою в суді вказаних вище обставин, те, що відповідачка не заперечувала проведення позивачами  покращень в житловому будинку, і будинковолодіння в цілому.

Крім визнання відповідачкою вказаних обставин, проведення ремонтних робіт в житловому будинку, будівництво позивачами сараю-гаражу, стодоли-підвалу-бані, вбиральні, влаштування загорожі, криниці підтвердили в суді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9

Позовні вимоги про визнання частково недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6 27.07.1989 р. та посвідченого виконкомом Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області, з підстав зазначених позивачами в позовній заяві та в суді, не підлягають задоволенню оскільки, заповітом перелік спадкового майна не визначався. ОСОБА_6 зробила розпорядження щодо майна, яке належало їй на праві власності на день смерті, і складений нею заповіт стосується лише цього майна.  Створене позивачами спільною фізичною працею та за спільні кошти нерухоме майно  не є предметом заповіту, оскільки заповіт саме на це майно не складався. За наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання частково недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6 27.07.1989 р. та посвідченого виконкомом Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 73, 159, 213-215ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 328, 355, 358, 357, 1217, 1223, 1235, 1236, 1268, 1269 ЦК України, суд, -

       в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення позначені в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 цифрами: приміщення веранди 1-1 площею 8.1 кв.м, кухні 1-2 площею 8.3 кв.м., кімнати: 1-6 площею 14,1 кв.м, 1-5 площею 12.6 кв.м, 1-4 площею 5,8 кв.м та Ѕ частину коридору 1-8 площею 8, 2 кв.м в порядку спадкування за заповітом.             

Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право спільної часткової власності на господарські будівлі та споруди: сарай-гараж, позначений літерою Б; стодолу-підвал-баню, позначену літерою В; вбиральню, позначену літерою Г; криницю, позначену літерою К; та огорожу, позначену цифрами 1-2,що по АДРЕСА_1 в розмірі Ѕ частини за кожним.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 58370 (п»ятдесят вісім тисяч триста сімдесят) грн. 85 коп. затрачених ними на проведення ремонтно - будівельних робіт в житловому будинку АДРЕСА_1.   

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти  днів з

дня його проголошення.

СуддяН. О. Шеремета