Справа № 22-ц-2242/11 06.10.2011 06.10.2011 26.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –2242/11 Головуючий у першій інстанції Алексєєв А.П.
Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
6 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Царюк Л.М.,
при секретарі Недо К.А.,
за участю: позивача – ОСОБА_3,
його представника –ОСОБА_4,
відповідачки –ОСОБА_5,
представника третьої особи –ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог –Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі –Заводський відділ ДВС) та зустрічним позовом чорної ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам,
В С Т А Н О В И Л А:
15 липня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначав, що за рішенням суду на підстави виконавчого листа, виданого 5 березня 2001 року Заводським районним судом м. Миколаєва, з нього на користь відповідачки Заводським відділом ДВС повинні стягуватися аліменти в розмірі ј частки з усіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_8, 1998 року народження.
Однак він з відповідачкою з лютого 2001 року по жовтень 2009 року проживав однією сім’єю та повністю забезпечував утримання дитини.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, що утворилася за період сумісного проживання однією сім’єю з відповідачкою за період з 23 лютого 2001 року по 8 жовтня 2009 року у розмірі 23563 грн. 31 коп.
Не визнавши позов, ОСОБА_5 у листопаді 2010 року звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, яку пізніше уточнила, та просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість по аліментам.
Зазначала, що вона не відмовлялася від стягнення аліментів на утримання сина. Дійсно деякій час проживала з позивачем, однак останній ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, а його доходи були витрачені переважно для придбання автотранспорту.
З огляду на ці обставини, відповідачка просила стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по аліментам у розмірі 23563 грн. 31 коп. та звернути стягнення на автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 4502 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Звільнено останнього від сплати заборгованості по аліментам, що виникла за виконавчим листом Заводського районного суду м. Миколаєва за № 20930 від 5 березня 2001 року за період з 23 лютого 2001 року по 8 жовтня 2009 року у сумі 23563 грн. 31 коп. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Додатковим рішення цього ж суду від 5 серпня 2011 року розподілено судові витрати. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, а її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з’явилися в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, виходив з того, що заборгованість по аліментам виникла у зв’язку з обставинами, що мають істотне значення. Цими обставинами, за висновками суду, є те, що сторони в період утворення заборгованості по аліментам проживали однією сім’єю, мали спільний бюджет та відповідачка з 2001 року не зверталася до виконавчої служби із заявами про бездіяльність державних виконавців.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 Сімейного Кодексу України ( надалі –СК України) за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою абр іншою обставиною, що має істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що за виконавчим листом, виданим Заводським районним судом м. Миколаєва 5 березня 2001 року, позивач повинен сплачувати аліменти на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_8, 1998 року народження у розмірі ј частки від усів видів заробітку, починаючи з 23 лютого 2001 року (а.с.91). Виконавчий лист було звернено до примусового виконання до державної виконавчої служби у Центральному районі м. Миколаєва, у зв’язку з чим було відкрито виконавче провадження. 26 липня 2006 року виконавче провадження було закрито у зв’язку зі зміною місця проживання боржника. Виконавчий лист було направлено до державної виконавчої служби у Заводському районі м. Миколаєва за місцем проживання позивача для примусового виконання (а.с.86-88). Заборгованість по аліментам за період з 23 лютого 2001 року по 1 жовтня 2009 року складає 23100 грн. 07 коп. (а.с.99-101).
Сторони не заперечували про те, що у зазначений період проживали разом та 30 жовтня 2005 року від сумісного проживання у сторін народилася ще одна дитина –ОСОБА_9. 2005 року народження (а.с. 22). З наданих позивачем письмових доказів вбачається, що в цей же період було придбано мобільний телефон, пральна машина, автомобіль на ім’я відповідачки та проводилася сплати заборгованості за кредитними зобов’язаннями (а.с. 23-25).
Як вбачається з наданих документів державною виконавчою службою в 2006 році місце знаходження позивача було невідомо та приймалися заходи щодо його встановлення. В серпні 2006 року виконавче провадження вже було відкрито державною виконавчою службою у Заводському районі м. Миколаєва та копія цієї постанови надіслана позивачу.
Однак Заводським відділом ДВС не надано належних доказів про те, що до серпня 2006 року позивач достовірно знав про відкриття виконавчого провадження у 2001 році та повідомлявся про необхідність сплати аліментів та заборгованості, яка утворилася.
За такого, колегія суддів вважає, що позивача можливо частково звільнити від сплати заборгованості по аліментам за період з 23 лютого 2001 року по 1 липня 2006 року у розмірі 9786 грн. 80 коп.
Проте, підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам за період з 1 серпня 2006 по 8 жовтня 2009 року у сумі 13776 грн. 51 коп. (23563 грн. 31 коп. –9786 грн. 80 коп. = 13776 грн. 51 коп. ), колегія суддів не вбачає.
Тільки факт проживання позивача однією сім’єю з відповідачкою не може бути підставою для повного звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.
За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Водночас, колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення вказаної суми заборгованості за той же період та звернення стягнення на автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 4502 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить боржнику.
За змістом ч. 3 ст. 194 СК України заборгованість по аліментам, які стягуються відповідно до статі 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення заборгованості по аліментам, що утворилися при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»( надалі –Закон ) і відповідно до ч. 9 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Як встановлено судом спір про розмір заборгованості між сторонами відсутній. Державною виконавчою службою з метою примусового виконання зобов’язань позивача по сплаті аліментів 31 серпня 2010 року накладено арешт на майно боржника та вжиті заходи щодо його реалізації (а.с.62-65).
Таким чином, при відсутності спору про розмір заборгованості по аліментам стягнення такої заборгованості, від якої боржник не звільнений, та накладення стягнення на майно боржника проводиться державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення такої заборгованості.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду в частині відмови ОСОБА_5 в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2011 року в частині звільнення ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_5 за період з 23 лютого 2001 року по 1 липня 2006 року у розмірі 9786 грн. 80 коп.
В іншій частині це рішення та додаткове рішення цього ж суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді