Справа № 22-ц-2203/11 07.09.2011 07.09.2011 26.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2203/11 Суддя першої інстанції Васильченко Н.О.
Категорія 27 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Мурлигіної О.Я.,,
суддів: Ямкової О.О., Царюк Л.М.,
при секретарі Голубкіній О.О.,
за участю: представника позивача –ОСОБА_2,
представника відповідача –Заливчого Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») на рішення Новобугського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки неправомірними, зобов’язати вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
25 червня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», перетвореним в подальшому на ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки за договором іпотеки неправомірними, зобов’язання зробити перерахунок сум виплаченого кредиту та визнання незаконним нарахування грошових сум за юридичні послуги.
Позивач посилався на те, що 24 березня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» було укладено договір про іпотечний кредит, згідно з яким йому надано кредит у сумі 100 тис. грн. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
16 липня 2008 року він отримав письмове повідомлення від відповідача про підвищення відсотковою ставки до 2.09% на місяць з 24 липня 2008 року.
Не погодившись з цією пропозицією, він звертався до відповідача, однак йому було відмовлено у нарахування процентної ставки, передбаченої договором кредиту на час його укладення.
Вважаючи таке підвищення відсоткової ставки незаконним, позивач просив визнати вказані дії відповідача неправомірними; відновити становище, яке існувало до зазначеного порушення, зобов’язавши ПАТ КБ «ПриватБанк»здійснити коригуючи операції щодо нарахування відсотків у розмірі 15% річних та стягнути незаконно нараховані 7 тис. грн. за юридичні послуги.
Заочним рішенням Новобугського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалено визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки за договором іпотечного кредиту, укладеного 24 березня 2008 року, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок виплаченого кредиту за відсотковою ставкою 15% річних з 24 березня 2008 року. В частині стягнення з відповідача 7 тис. грн., що нараховані за юридичні послуги, - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з’явилася в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач неправомірно збільшив встановлений кредитним договором розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку без згоди позивача.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них в порушення норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи 24 березня 2008 року між сторонами було укладено договір про іпотечний кредит № NKNIG 10000004750, відповідно до якого позивач ( позичальник) отримав грошові кошти в сумі 100 тис. грн. для придбання нерухомості, з зобов’язанням сплатити відповідачу (кредитору) відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних зі строком погашення не пізніше 24 березня 2028 року (а.с. 90-95).
Відповідно до п.п. 8.9 договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої обставини, зокрема, порушення позичальником кредитної дисципліни, погіршення фінансового стану позичальника, зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами або кредитами; підвищення ставки за кредитами України у відповідній валюті.
Листом від 26 червня 2008 року, відправленого на адресу позивача, відповідачем повідомлено про збільшення з 24 липня 2008 року процентної ставки за договором до 2.09% у місяць (що складає 25.08% річних).
Позивач отримав цей лист 16 липня 2008 року та 12 серпня 2008 року направив на адресу відповідача повідомлення про свою незгоду на збільшення відповідачем відсоткової ставки продовжував сплачувати проценти за попередньою ставкою (а.с. 17,21).
Незважаючи на те, що позивач не був згоден з підвищенням відсоткової ставки, банк мав право на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
Стаття 654 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самий формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з вказаного договору новий розмір відсоткової ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана у повідомленні кредитора без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору. Позичальник у разі незгоди з пропозицією кредитора, зобов’язаний у 7 денний термін з дня отримання письмового повідомлення про це, повідомити письмово про свою незгоду. У разі отримання кредитором такої письмової відповіді договір вважається розірваним датою, яка у повідомленні була визначена як дата початку нової ставки. У цю дату позичальник зобов’язується повернути кредиторові суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором (п.п. 8.9).
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що сторони за договором домовилися, що у разі зміни відсоткової ставки відповідна угода сторонами не укладається, а у разі відмови позичальника від виконання запропонованих кредитором умов щодо збільшення відсоткової ставки договір вважається розірваним.
На ці обставини суд уваги не звернув, тоді як вони мають суттєве значення для правильно вирішення спору.
На підставі вищевикладеного, ухвалене у справі рішення місцевого суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Помилковим є посилання апелянта на заборону банкам змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку відповідно до Закону України № 661-У1 від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 9 січня 2009 року.
Оскільки, беручи до уваги закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів ( ч. 1 ст. 58), усі рішення банку у будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку тільки після 10 січня 2009 року є неправомірними ( Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України.
Отже, зазначений кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку, то це вже є домовленістю сторін згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України. Відповідачем прийняте таке рішення та повідомлено позивача до 10 січня 2009 року, а тому правові норми ст. 1056-1 ЦК України у даному випадку не підлягають застосуванню.
Також текст укладеного з відповідачем кредитного договору містить повну інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування, а тому договір повністю відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та Правилам надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою Правління національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року.
Доводи в запереченнях позивача проти апеляції щодо відсутності у відповідача законних підстав для підвищення відсоткової ставка не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.
Зважаючи на положення ст. 652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджено постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за 341/13808) банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін.
В обґрунтування підвищення процентної ставки відповідач вказав відмову Державної Іпотечної установи України в рефінансуванні іпотечних кредитів. Ці обставини підтверджується генеральним договором про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів № 8 від 28 березня 2006 року та листом вказаної установи від 30 жовтня 2008 року (а.с.79-87,89).
Отже, зазначена відмова є істотною зміною обставин, яка впливала на вартість кредитних ресурсів банку та змусила відповідача збільшувати відсоткову ставку за іпотечним кредитом.
Такий випадок передбачено п.п. 8.8 вказаного договору іпотечного кредиту, зокрема у випадку, якщо права кредитора за цим договором не будуть відступлені на користь будь-якої третьої особи, кредитор має право змінити розмір відсоткової ставки до розміру, звичайної процентної ставки, що встановлена у кредитора для таких видів кредитів.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України судова колегія перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, в якій оскаржувалось рішення лише в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Новобугського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року в частині визнання неправомірними дій щодо підвищення відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит № NKNIG 10000004750 від 24 березня 2008 року та зобов’язань зробити перерахунок сум виплаченого кредиту скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання неправомірними дій щодо підвищення відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит № NKNIG 10000004750 від 24 березня 2008 року та зобов’язання зробити перерахунок сум виплаченого кредиту - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді