21.11.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12534/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.
при секретарі судового засідання Кваші Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позов Приватного підприємства «Дніпрокомплект»
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05 жовтня 2011 року надійшла позовна заява Приватного підприємства «Дніпрокомплект», в якій позивач просить:
1) Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську:
- із проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Дніпрокомплект» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2011 року;
- із самостійного визнання недійсним правочинів ПП «Дніпрокомплект» з постачальником ПП «Український центр екології» - учасником попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, та між останніми у ланцюгу постачань підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг), зазначеними у додатку до позовної заяви, з їх безпосереднім контрагентом – ПП «Дніпрокомплект»;
- із складання Акту № 3449/238/23-206/25018797 від 01.08.2011 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Дніпрокомплект» (код 25018797) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011»;
- із внесення змін до картки особового рахунку ПП «Дніпрокомплект» і в автоматичні бази обліків в частині самостійно визначених податкових зобов’язань підприємства з ПДВ за квітень 2011 та даних про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках № 5 «розшифровка зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них.
2) Визнати відсутність повноважень у Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську із самостійного визнання недійсними правочинів.
3) Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Дніпродзержинську поновити на особовому рахунку ПП «Дніпрокомплект» і в автоматичних базах обліків самостійно визначені податкові зобов’язання підприємства з ПДВ за квітень 2011 року та дані про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках № 5 «Розшифровка зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них.
В обґрунтування позову ПП «Дніпрокомплект» зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають чинному законодавству, крім того, відповідачем були безпідставно виключені з особових рахунків підприємства дані податкових декларацій з нарахування податкових кредиту і зобов’язань з ПДВ, внаслідок чого були порушені його права на отримання податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період.
Відповідач позов не визнав, подавши до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що, як встановлено перевіркою, правочини між «Дніпрокомплект» та ПП «Український центр екології» та наступні продажі товарів є нікчемними. Крім того, ПП «Дніпрокомплект» в порушення п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ по операціям з ПП «Український центр екології» в розмірі 1634602,98 грн.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську 01 серпня 2011 року на підставі направлення від 19.07.2010 № 537 та наказу № 1489 від 18.07.2011 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Дніпрокомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт № 3449/238/23-206/25018797 від 01.08.2011.
Суд, дослідивши письмові докази, доходить висновку, що перевірка була проведена податковим органом з підстав та в порядку, передбаченому ст. 78 Податкового кодексу України, а тому вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій ДПІ по проведенню перевірки є необґрунтованими.
Перевіркою встановлені наступні порушення:
- п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Дніпрокомплект» в квітні 2011 року безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ по операціям з ПП «Український центр екології» в розмірі 1634602, 98 грн.;
- п. 187.1 ст. 187, п. п. п. 198.1 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за період 01.04.2011 по 30.01.2011, в результаті чого ПП «Дніпрокомплект» включено до складу податкових зобов’язань суми ПДВ по операціям з контрагентами – покупцями, які проведені на підставі нікчемного правочину та підлягають зменшенню в сумі 1652460,75 грн.;
- визнано нікчемними правочини за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 по встановлених правопорушеннях ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Дніпрокомплект» при придбанні товарів у ПП «Український центр екології» та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України – правочини визнано нікчемними по ланцюгу реалізації.
Як вбачається з Акту перевірки податковим органом визнано нікчемними правочини за відповідний період. Ознаки нікчемності правочинів встановлені чинним законодавством України і не можуть встановлюватися додатково контролюючим органом. Відповідач не перевищив свою компетенцію, додаткові ознаки нікчемності правочинів не встановлював, так само як і не визнавав їх недійсними, що виключає необхідність визнання відсутності повноважень у Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську із самостійного визнання недійсними правочинів
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в порушення ст. 75 Податкового кодексу України перевірка була проведена відповідачем без дослідження жодних первинних бухгалтерських документів, а висновки, зроблені в акті, не відповідають дійсності та чинному законодавству. Крім того позивач зазначає, що угоди між ПП «Український центр екології» та ПП «Дніпрокомплект», а також ПП «Дніпрокомплект» та підприємств-покупців далі по ланцюгу постачання оформлені належним чином, придбання товарів підтверджується податковими накладними, проте відповідачем були безпідставно виключені з особових рахунків підприємства дані податкових декларацій з нарахування податкових кредиту і зобов’язань з ПДВ.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що ДПІ у м. Дніпродзержинську зробила висновок про нікчемність договору виходячи з наступного.
Основним постачальником ПП «Дніпрокомплект» в квітні 2011 року є ПП «Український центр екології». Згідно з актом перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова № 173 8/18/36627363 від 06.06.2011 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Український центр екології» з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року», в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов’язання.
Надаючи оцінку доводам представників сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
В акті перевірки встановлено, що правочини, укладені від імені ПП «Український центр екології», не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;
б) дата відвантаження товарів, дата надання послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з п. 2 ст. 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995за № 168/704, відповідно до якого первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують ці операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення), які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документів (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Представником відповідача в судовому засіданні зазначено, матеріалами справи підтверджено, що ПП «Український центр екології» не здійснювало реальної діяльності, крім того, в ході проведення перевірки зазначеного підприємства встановлено порушення ч. 1 ст. 203. ч. 1 ст. 207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Український центр екології» з постачальниками та покупцями. Тобто всі операції купівлі-продажу ПП «Український центр екології» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органами державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що в період: з 01.04.10 по 30.04.11 ПП «Дніпрокомплект» документував придбання товарів від ПП «Український центр екології», по якому встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільним Кодексом України).
Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що виконання угод між ПП «Український центр екології» та ПП «Дніпрокомплект», а також від ПП «Дніпрокомплект» до підприємств-покупців далі по ланцюгу постачання підтверджується податковими накладними.
Проте на пропозицію головуючого подати до суду копії первинних документів, представник позивача надав пояснення, що всі документи були вилучені під час обшуку, проведеного 06 вересня 2011 року заступником начальника СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві майором податкової міліції ОСОБА_1 та подав до суду копію Протоколу обшуку від 21 вересня 2011 року.
Суд доходить висновку, що для формування податкового кредиту необхідно оцінювати реальність (фактичність) проведеної господарської операції і за відсутності її підтвердження, в тому числі усіма первинними документами, йде мова про її сумнівність.
Щодо оскарження позивачем дій податкового органу по складанню Акту перевірки та визначення в ньому порушень суд зазначає, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (ст.86 ПК України).
Отже на податковий орган покладається обов’язок за результатами перевірки скласти Акт, а тому дії відповідача не можуть бути визнані протиправними, оскільки випливають із норм чинного законодавства України.
Також суд зазначає, що Акт перевірки є фіскальним документом, який містить інформацію про об’єкт перевірки, висновки посадових осіб за результатами перевірки та іншу інформацію. На підставі акту перевірки податковий орган приймає податкове повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Сам же Акт перевірки не підлягає оскарженню до суду, оскільки не породжує жодних обов’язків для суб’єкта господарювання, тобто не є актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи решту позовних вимог суд встановив, письмовими доказами, витребуваними судом підтверджується, що відповідачем не було вчинено дії із внесення змін до картки особового рахунку ПП «Дніпрокомплект» і в автоматичні бази обліків в частині самостійно визначених податкових зобов’язань підприємства з ПДВ за квітень 2011 та даних про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках № 5 «розшифровка зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них, отже позовні вимоги, що випливають з цього питання, також не доведені позивачем.
Враховуючи сукупність викладених обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Дніпрокомплект» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з одночасним її направленням до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складений 21 листопада 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.В. Головко
< Текст >