КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2011 року 1798/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брагіної О.Є.,
при секретарі судового засідання Варченко І.В.,
за участю представника позивача- ОСОБА_1 (довіреність №32/10/10 від 09.02.2011 р.),
представника відповідача- ОСОБА_2 (довіреність без номеру та дати),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
до Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп»
про стягнення заборгованості ,
ВСТАНОВИВ:
07.04.2011 р., Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп»(далі по тексту- «Держагролісгосп», платник податків) про стягнення заборгованості у сумі 358 463,09 грн..
Ухвалою суду від 08.04.2011 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 18.04.2011 р..
Справу було відкладено на 26.04.2011 р., 05.05.2011 р., 12.05.2011 р. у зв’язку з неявкою сторін, непідготовленістю представника позивача до розгляду справи та зобов’язанням позивача надати докази, якими обґрунтовані позовні вимоги.
Аргументуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що підставою для звернення до суду стало порушення економічних інтересів держави відповідачем, а саме несплата податкового боргу –збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду у розмірі 358 463,09 грн.. Ця сума утворилася із суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях №0008541500/0 від 07.12.2010 р. на суму 4945,10 грн., №0008611500/0 від 10.12.2010 р. на суму 2458,86 грн., №0000271500/0 від 18.01.2011 р. у розмірі 14653,13 грн. та сум податкових зобов’язань, визначених самостійно платником податків у деклараціях: №22249 від 08.02.2010 р. -71435,00 грн., №6941 від 11.05.2010 р. -12100,00 грн., №10379 від 19.07.2010 р. у розмірі 20000,00 грн., №17225 від 08.11.2010 р. –67900,00 грн., №22017 від 08.02.2011 р.- 164971,00 грн., на загальну суму 336406,00 грн..
З метою недопущення втрат до бюджету позивачем були сформовані дві податкові вимоги від 21.08.2008 р. та 08.01.2009 р. №№ 1/223 та 2/6 відповідно на суму боргу: 99167,40 грн. та 88898,14 грн., які вручені відповідачу. Незважаючи на це, сума заборгованості «Держагролісгоспом»на день розгляду справи в суді в добровільному порядку не сплачена. Податкові органи, в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII, від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Право звернення до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави є однією із функцій державної податкової інспекції, яку і реалізував позивач, подавши адміністративний позов.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги, надав заяву про задоволення позову, від дачі пояснень по справі відмовився, вказавши, що з’явився в судове засідання лише з метою подання заяви про визнання позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:
Законом України «Про податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII) визначено статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Пунктом першим статті 8 Закону України №509-XII на органи державної податкової служби покладено функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Це означає, що податкові органи повинні здійснювати комплекс державних заходів з нагляду, перевірки, обліку діяльності та звітності юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Участь податкових органів у розгляді справи у адміністративному судочинстві, в порядку представництва в суді інтересів держави, полягає у здійсненні від імені державних органів процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів держави. Формами представництва контролюючих органів в адміністративному суді є: звернення до суду з позовом або заявою про захист інтересів держави або юридичних осіб; участь у розгляді судами справ; оскарження судового рішення.
Поняття «інтереси держави»було надано у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. В основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших дій), програм, спрямованих на захист сувіренитету, територіальної цілісності, гарантування державної, економічної, екологічної, інформаційної безпеки, охорону землі, раціональне та економне використання природних ресурсів, захист прав суб’єктів права власності. При цьому інтереси держави можуть збігатися з інтересами державних органів, підприємств, установ, організацій. З метою якнайкращого та повного захисту інтересів держави контролюючим органам чинним законодавством надано низку процесуальних диспозитивних та змагальних прав. Відповідним підрозділам податкових органів, при представництві інтересів держави в судах. при підготовці позовів до адміністративного суду потрібно забезпечувати їх повноту та вмотивованість, дотримуватися вимог закону щодо форми і змісту позовних заяв, та підсудності спорів; посилатися на норми матеріального та процесуального права, яким регулюються спірні правовідносини, на конкретні докази, долучати їх до позовів, а у разі необхідності, ініціювати питання про вжиття запобіжних заходів їх забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доказування обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу, покладається на сторони. Обов’язок доказування складається із надання доказів, які підтверджують ті обставини, на які посилаються сторони та доведення перед судом їх переконливості, достовірності та значенні для вирішення справи. Достовірність доказів- це якість, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що належать до предмета доказування, наявність правдивої інформації про дійсність.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Іванківської МДПІ до суду були надані наступні докази: довідка про наявність податкового боргу відповідача, згідно декларацій №22249 від 08.02.2010 р. -71435,00 грн., №6941 від 11.05.2010 р. -12100,00 грн., №10379 від 19.07.2010 р. у розмірі 20000,00 грн., №17225 від 08.11.2010 р. –67900,00 грн., №22017 від 08.02.2011 р.- 164971,00 грн., ксерокопії податкових повідомлень-рішень №0008541500/0 від 07.12.2010 р., №0008611500/0 від 10.12.2010 р., №0000271500/0 від 18.01.2011 р., ксерокопії актів про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства, в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Іванків «Держагролісгосп», №№1682/15/31071239 від 07.12.2010 р., №1688/15/310712239 від 10.12.2010 р.,33/15/3107239 від 01.2011 р., ксерокопії двох податкових вимог №№1/223 та 2/16 від 21.08.2008 р. та 08.01.2009 р. про визначення відповідачу податкового зобов’язання –податку на прибуток у сумі 99167,40 грн. та 88898,14 грн. відповідно, ксерокопії розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду Іванівського держагролісгоспу за 2009-2010 р.р. та довідки про перелік лісокористувачів, яким надано лісорубні квитки та лісові квитки.
Судом установлено, що Іванківське спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп»є юридичною особою, зареєстроване 06.08.2002 р. Іванківською районною державною адміністрацією. Як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області з 30.10.2002 р., реєстраційний номер 224. Основними видами діяльності за КВЕД є виробництво дерев’яних будівельних конструкцій та столярних виробів, мисливство, ловля та розведення дичини, роздрібна торгівля непродовольчими товарами.
До податкового органу, згідно довідки позивача (а.с.11), були подані податкові декларації зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за 2009 -2010 р.р. №22249 від 08.02.2010 р. на суму 71435,00 грн., №6941 від 11.05.2010 р. на суму 12100,00 грн., №10379 від 19.07.2010 р.- 20000,00 грн., №17225 від 08.11.2010 р. –67900,00 грн., №22017 від 08.02.2011 р.- 164971,00 грн., на загальну суму 336406,00 грн..
07.12.2010 р. та 10.12.2010 р., податковим органом було проведено перевірку Іванків «Держагролісгоспу»з питань дотримання вимог податкового законодавства на предмет своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, за результатами яких були складені акти №№ 1682/15/31071239 від 07.12.2010 р., 1688/15/31071239 від 10.12.2010 р. та 33/15/3107239 від 01.2011 відповідно. В ході проведених перевірок було встановлено порушення Іванків «Держагролісгоспом» підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (далі по тексту Закон України №2181-III). За наслідками перевірок винесені податкові повідомлення-рішення №0008541500/0 від 07.12.2010 р., яким застосовано штраф у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою у розмірі 4945,1 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення №0008611500/0 від 10.12.2010 р. штраф у розмірі 2458,86 грн., податкового повідомлення-рішення №0000271500/0 від 18.01.2011 р. штраф у розмірі 14653,13 грн..
21.08.2008 р., Іванівською МДПІ була сформована перша податкова вимога №1/223 на суму 99167,40 грн., яка одержана відповідачем 21.08.2008 р..
08.01.2009 р., була сформована друга податкова вимога №2/6 та направлена відповідачу. Згідно копії зворотного повідомлення, друга податкова вимога одержана «Держагролісгоспом», 12.01.2009 р.. Обидві податкові вимоги стосуються визначення податкового зобов’язання Іванків «Держагролісгоспу»з податку на прибуток і до предмету спору відношення не мають.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зважає на наступне:
Відповідно до статті 3 Лісового кодексу України від 21.01.1994 р №3852-XII (далі по тексту ЛК України) лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 77 ЛК України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Розподіл зборів за використання лісових ресурсів на землях державної та комунальної власності визначається законом. Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 7 статті 18 ЛК України передбачено, що суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Постановою Кабінету міністрів України від 6 липня 1998 р. N 1012 (чинною на момент існування спірних відносин) було затверджено Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (далі по тексту –Порядок ). Цим Порядком були визначені єдині правила справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів справлявся з лісокористувачів, визначених статтею 9 Лісового кодексу України, які здійснювали спеціальне використання лісових ресурсів та користувалися земельними ділянками лісового фонду.
Відповідно до пунктів 4-5 Порядку спеціальне використання лісових ресурсів проводилось на наданій земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком. Спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду платне. Плата (збір) справлялися за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Пунктом 7-1 Порядку на платників збору-лісокористувачів було покладено обов’язок подавати державній податковій службі розрахунки збору за базовий податковий (звітний) період, який дорівнював календарному кварталу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем розташування земельних ділянок лісового фонду.
Збір повинен був сплачуватися лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, зазначеної в дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем розташування земельних ділянок лісового фонду, крім лісокористувачів, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 8 цього Порядку.
Збори за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в розмірі 80 відсотків зараховувалися до державного бюджету і 20 відсотків - відповідно до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням лісових ресурсів у межах лімітів (дозволів).
Збори за використання лісових ресурсів місцевого значення та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт зараховувалися відповідно до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням лісових ресурсів –пункт 8 Порядку.
Порядок справляння цих зборів визначався Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15.10.1999 року N 91/241/129/236/565, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.1999 р. за N 785/4078 (далі по тексту –Інструкція) також було запроваджено єдиний на території України механізм справляння (обчислення і сплати) збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду до бюджетів.
Згідно із пунктом 1.6 Інструкції збір за спеціальне використання лісових ресурсів справляється за лісові ресурси державного та місцевого значення.
Спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду здійснюються на наданій земельній ділянці лісового фонду суб'єкту господарювання за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком (далі - дозвіл) (пункт 1.7 Інструкції).
Видача лісового квитка здійснюється лісогосподарськими підприємствами за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування (у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органами Мінекобезпеки України).
Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є юридичні і фізичні особи, яким надані в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду (далі –лісокористувачі). Згідно пункту 3.1 Інструкції об'єктом обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду.
Такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, застосовуються з урахуванням розподілу лісів за лісотаксовими поясами і розрядами –пункт 4.2 Інструкції.
Таким чином, платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є лісокористувачі, об’єктом оподаткування- є деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду, а справляння збору за спеціальне використання земельних ресурсів є диференційованим, залежно від лісотаксового поясу та розряду лісу.
Рішення суду відповідно до частини 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України має бути обґрунтованим, на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили –частина 2 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представником позивача у судовому засіданні не доведено, що Іванківське спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп»є лісокористувачем. Вимоги суду щодо надання доказів для підтвердження факту того, що відповідач є лісокористувачем представником позивача не виконані.
Надані позивачем докази, суд не приймає до увагу з огляду на те, що у довідці від 15.03.2011р. №1094/10/24-040 про наявність заборгованості у відповідача зі сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів зазначено, що підставами для визначення податкового зобов’язання (збору за спеціальне використання лісових ресурсів) стали 6 податкових декларацій, поданих відповідачем із зазначенням номерів та дат декларацій. Проте, в судове засідання представником позивача були надані лише ксерокопії розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками, в яких відсутні номери та дати. Вимоги суду щодо надання оригіналів доданих до позовної заяви документів, викладені в ухвалі суду від 08.04.2011 р. про відкриття провадження у справі (а.с.1) представником позивача не виконані.
Як вбачається із ксерокопій розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за півріччя 2010 р. (2 розрахунки), за 1 квартал 2010 р. (1 розрахунок), за 2010 р. (1 розрахунок), за 2009 р. (1 розрахунок), платником збору у розрахунках зазначений Іванківський держагролісгосп, адреса платника- смт. Іванків, вул. Поліська, 43, прізвище відповідальної особи –Охотський А.О..
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7) скорочена назва відповідача Іванків «Держагролісгосп», місцезнаходження підприємства –смт. Іванків Київська область, вул. Проскури, буд.79, корп.2. Керівник юридичної особи –Шихненко О.М..
Представником позивача не доведено у судовому засіданні, що розрахунки суми спеціального збору належать саме відповідачу, а не іншому підприємству - Іванківському держагролісгоспу , пояснити виявлені розбіжності представник позивача не змогла.
В матеріалах справи знаходиться довідка №45 від 23.03.2011 р. за підписом в.о. директора Іванківського держагролісгоспу ОСОБА_4, відповідно до якої адреса: смт. Іванків вул. Поліська,43 є фактичною адресою відповідача. Вказаний доказ суд не приймає до уваги, оскільки повноваження ОСОБА_4 підтверджені лише ксерокопією наказу №4-к від 09.03.2011 р. за підписом генерального директора «Київагроліс». Однак, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство відповідача є Київське обласне спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Київоблдержагроліс»Головного управління сільського господарства і продовольства Київської облдержадміністрації. Інші відомості про керівні органи відповідача у витягу відсутні.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. №755-IV, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема, про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи-підприємця. Згідно із статтею вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Пунктом 5.1 Інструкції передбачено, що сума збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду обчислюється постійними лісокористувачами і проставляється у лісорубних квитках (ордерах) та лісових квитках.
Представником позивача не надано до суду лісорубних квитків та лісових квитків відповідача у зв’язку з чим суд позбавлений можливості перевірити як наявність самого об’єкту оподаткування, так і правильність розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками, а відтак і визначити правильність розрахунку заборгованості відповідача з цього виду збору, наданого позивачем.
В судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити який механізм було застосовано при визначенні податкового боргу відповідача, які такси були прийняті за основу при обрахуванні заборгованості, яким чином було визначено суб’єкт та об’єкт оподаткування, а також надати будь-які пояснення з приводу розрахунків суми боргу.
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості визначити як факт наявності боргу, так і правильність зробленого позивачем розрахунку. Вимоги суду щодо надання доказів проведеного позивачем розрахунку заборгованості зі сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду представником позивача не виконані без поважних причин.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів –частина 6 статті 71 Кодекс адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні представником відповідача була подана заява про визнання позовних вимог, яка долучена до матеріалів справи. Чинним законодавством передбачено право відповідача на визнання адміністративного позову. Судове рішення в такому випадку ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112,113 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно із частиною четвертою статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає визнання адміністративного позову, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Заява про визнання адміністративного позову підписана виконуючим обов’язки начальника Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп»ОСОБА_4. Проте, з ксерокопії наказу №4-к від 09.03.2011 р., виданого генеральним директором «Київагроліс»вбачається, що на ОСОБА_4 було покладено виконання обов’язків не начальника, а директора Іванківського держагролісгоспу. Крім того, як уже зазначалось судом, згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7) керівником юридичної особи –Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп»значиться Шихненко О.М., а центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство відповідача є Київське обласне спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Київоблдержагроліс»Головного управління сільського господарства і продовольства Київської облдержадміністрації. Суду не надано доказів того, що повноважень керівництва «Київагроліс»належить і право призначити керівництво Іванківського спеціалізованого державного підприємства «Держагролісгосп».
Статтею 237 ЦК України визначено, що представництво –це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших, встановлених актами цивільного законодавства підстав. Суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_4 діє в чужих інтересах, але від власного імені, а тому не є представником відповідача у зв’язку з цим визнання ним адміністративного позову порушує закон, права та інтереси відповідача і не приймає визнання позову.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивач самоусунувся від процесу доказування, не довів обставин предмету доказування, не забезпечив надання доказових фактів у зв’язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп»про стягнення податкового боргу –збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду у сумі 358463,09 грн. –відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: О.Є. Брагіна
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.05.2011 року