РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 4 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Синельщікової О.В. Куриленка О.С. при секретарі Бахтагарєєвій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради, третя особа - Територіальне виробниче управління житлово-комунального господарства смт. Гурзуф про визнання рішення Гурзуфської селищної ради недійсним, за апеляційною скаргою представника Гурзуфської селищної ради - Єремейчука Віктора Віталійовича на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Гурзуфської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 23 травня 2003 року „Про дачу дозволу на Складання проекту відводу місця розташування парку розваг в районі стадіону в смт. Гурзуф". З Гурзуфської селищної ради на користь ОСОБА_1 стягнено витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про
скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у
задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і
необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального
права. Суд дійшов помилкового висновку, що Гурзуфська селищна рада в
порушення статті 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні"
прийняла незаконне рішення, яким порушила права позивачки на дану земельну
ділянку, оскільки раніше ухвалила рішення про дозвіл складання проекту відводу
земельної ділянки площею 0,15 гаОСОБА_1. в тому ж районі для
будівництва і обслуговування житлового будинку. Однак, згідно зі статтею 12
Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад в
області земельних відносин на території сіл, селищ, міст відноситься
розпорядження землями територіальних громад. Таким чином, до передачі
земельної ділянки у власність або оренду рада вправі приймати будь-яке рішення,
яке стосується спірної земельної ділянки. Відповідно до статті 125 Земельного
кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після отримання
документу, який посвідчує право власності, і його державної реєстрації. Позивачка
не набула права власності на спірну земельну ділянку, однак, суд першої інстанції
не звернув на це уваги. Разом з тим, статтею 152 Земельного кодексу України
передбачено повний перелік способів захисту прав на земельні ділянки.
Розглянувши спір про скасування рішення Гурзуфської селищної ради, оскільки
ним зачіпаються інтереси позивачки, суд не послався в рішенні на жоден із
Справа № 22-5064/2006 р. Головуючий у першій
інстанції Слєзко Т.В.
Доповідач Синельщікова О.В.
способів, передбачених статтею 152 Земельного кодексу України, тому що в цьому випадку вони відсутні, оскільки у позивачки відсутнє право власності на земельну ділянку. Крім того, вважає, що суд необгрунтовано посилається на статті 12, 116, 118 Земельного кодексу України, оскільки ці статті регламентують порядок набуття права власності на землю і не спрямовані на захист права власності або права користування земельною ділянкою.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, позивачку, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню за таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Гурзуфської селищної ради № 19 від 25 грудня 2001 року позивачціОСОБА_1. дозволено складання проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку і господарчих будівель із земель селищної ради.
Проект відводу не затверджений Гурзуфською селищною радою відповідно до вимог частини 10 статті 118 Земельного кодексу України, селищною радою не приймалося рішення про передачу земельної ділянки у власність позивачки. Будь-яка бездіяльність ради з цього питання в судовому порядку не доведена.
Рішенням Гурзуфської сельщної ради № 4 від 23 травня 2003 року дозволено ТВУ ЖКГ смт. Гурзуф складення проекту відводу місця розміщення парку розваг на земельній ділянці орієнтованою площею 2,2 га, розташованої в районі стадіону смт. Гурзуф.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що у позивачки відсутнє право вимагати скасування вказаного рішення селищної ради відносно іншої особи, тому що уОСОБА_1. не виникло право власності або користування спірної землею на підставах і в порядку статей 116, 118 Земельного кодексу України.
По справі не доведено будь-яких порушень земельного законодавства при наданні дозволу на складання проекту відводу місця розташування парку розваг в районі стадіону смт. Гурзуф на землях селищної ради. Вказане рішення прийнято Гурзуфською селищною радою в межах повноважень, наданих статтею 12 Земельного кодексу України.
Суд першої інстанції вказаного не врахував і ухвалив помилкове рішення, яке слід скасувати за підставами статті 309 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалити нове - про відмову в позові.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Гурзуфської селищної ради - Єремейчука Віктора Віталійовича задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким ОСОБА_1 в позові відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції
протягом двох місяців.