УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року серпня місяця 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщіковій О.В. Куриленка О.С. при секретарі   Шмакові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ЖЕО Київського району міста Сімферополя про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено частково. З  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. стягнено у відшкодування матеріальної шкоди - 3449 грн. та 491,40 грн., моральної шкоди - 250 грн., а також витрати по сплаті експертизи у сумі 401,40 грн., за оплату державного мита у сумі 51 грн., а всього 4642,80 грн. У позові до ЖЕО Київського району м. Сімферополя відмовлено за відсутністю вини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити, нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, в судовому засіданні було встановлено, що 25.05.2002 року її квартира і квартира позивачки були затоплені власниками квартири НОМЕР_1, про що в матеріалах справи є акт про затоплення. Згідно з цим актом в квартирі позивачки були залиті стелі і стіни прихожої, спальні, зали та кухні. Згідно з актом про затоплення від 11.11.2002 року у позивачки були пошкоджені стелі і стіни прихожої, спальні та дитячої. Відповідно до ст. 1192 Цивільного процесуального кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто виходячи із висновку експертизи, вона спричинила шкоду на суму 3449 грн. на той момент, коли шкода від попереднього затоплення 29.05.2002 року становила 4415 грн., однак ніяких доказів про проведення ремонтних робіт після затоплення 29.05.2002 року позивачка суду не надала. Також, вказує, що судом

Справа № 22-4166/2006 р.                        Головуючий у першій

                     інстанції Харченко І.О.

                     Доповідач Синельщікова О.В.

не встановлювався факт наявності або відсутності вини власника квартири НОМЕР_1 - ОСОБА_3. у затопленні, який має суттєве значення, і ОСОБА_3. не була притягнута до участі у справі. Вважає, що судом не прийнято до уваги, що п.п. 2.1.2. договору про участь у витратах на утримання будинку передбачено зобов'язання власника будинку (ЖЕО) оказувати послуги по обслуговуванню технічного обладнання квартири, проводити плановий огляд для виявлення стану конструкцій і технічного обладнання, отже ці факти свідчать про наявність вини робітників ЖЕО Київського району м. Сімферополя. Крім того, вказує, що вона не згодна з сумою шкоди, яка визначена експертизою.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо покладення на відповідачку обов'язку відшкодування завданої позивачці матеріальної і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При розгляді справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1. -власник квартири НОМЕР_2 АДРЕСА_2 допустила недбалість відносно догляду за своєю власністю, в результаті чого 08 листопада 2002 року була затоплена водою квартира ОСОБА_2., яка розташована поверхом нижче.

Таким чином, встановлена вина з боку відповідачки у завданні шкоди майну ОСОБА_2.

Розмір відшкодування матеріальної шкоди судом визначено відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи та висновку експерта-товарознавця, якою враховано попереднє пошкодження водою квартири позивачки..

Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтовано виходив із положень статей 23, 1167 Цивільного кодексу України.

Моральна шкода завдана позивачці пошкодженням її майна, розмір відшкодування є достатнім для компенсації завданих душевних страждань.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що відсутня її вина в заподіянні шкоди ОСОБА_2., суд не може прийняти до уваги, оскільки вони необгрунтовані і спростовуються доказами по справі. Так, нормами діючого законодавства, зокрема ст. 4 та ст. 151 Житлового кодексу України, ст. 4 Закону України „Про власність", ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, встановлено, що власник зобов'язаний за рахунок своїх коштів утримувати належне йому житло в такому стані, щоб його експлуатація не заподіяла шкоди іншим громадянам. На комунальні підприємства покладений обов'язок допомагати власнику за його кошти утримувати житло в належному стані на підставі укладених договорів.

Таким чином, обв'язок по догляду та утриманню обладнання, яке знаходиться в квартирі несе її власник. Тому у разі виходу з ладу внутрішнього обладнання ОСОБА_1., як власник житла відповідає за шкоду, яка завдана внаслідок зношення рушниковисушувача.Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення.

За таких обставин, колегія судців вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського   районного суду міста Сімферополя   Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції

протягом двох місяців.