Справа № 22-6454/2006 p. Категорія 5

Головуючий в 1 інстанції -Літовка В.В. Доповідач Могутова Н.Г.

РІШЕННЯ Іменем України

14 вересня 2006 року                              Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого   Молчанова С.І.            суддів   Дрокопчук Л.М. 

Могутової Н.Г. при секретарі  Лозняковій Т.В.

за участю: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру задоволено: рішенням суду припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 13862 грн.; суд признав право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1за ОСОБА_2, а також стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті вартості експертизи в сумі 400 грн.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1належить на праві сумісної власності позивачу ОСОБА_2, відповідачу ОСОБА_1. і їхній неповнолітній дочці.

З 1994 року по 13 березня 2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знаходились у зареєстрованому шлюбі. З січня 2005 року позивачка разом із донькою в квартирі не проживають, живуть у її батьків з приводу того, що у них склалися неприязливі відносини.

27 лютого 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру задоволено: рішенням суду припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1

; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1в сумі 13862 грн.; суд признав право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1за ОСОБА_2, а також стягнув з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті вартості експертизи в сумі 400 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1належить на праві сумісної власності позивачу ОСОБА_2, відповідачу ОСОБА_1. і їхній неповнолітній дочці.

З січня 2005 року позивачка разом із донькою в квартирі не проживають, живуть у її батьків з приводу того, що у них з відповідачем склалися неприязливі відносини.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи НОМЕР_1 , складеного 19 квітня 2006 року, розділ вказаної квартири на дві самостійні квартири неможливий в зв"язку з відсутністю технічної можливості забезпечити окремий вхід в частини квартири. Порядок користування квартирою у частках 1/3 і 2/3 розробити не можливо тому,.що це житло має тільки одну жилу кімнату площею 19,1 кв.м. (а.с. 17-28).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру, посилаючись на вимоги ст. 365 ЦК України, вказав, що частка відповідача у спільному майні (спірній квартирі) є незначною і не може бути виділена внатурі, що майно є неподільне, а також що спільне володіння і користування майном є неможливим.

На думку апеляційного суду висновок суду про неможливість сторонами по справі сумісно володіти і користуватися квартирою, а також, що не буде завдано істотної шкоди інтересам відповідача, не відповідає обставинам справи, оскільки судом було тільки встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 припинили сумісне проживання, розірвали шлюб і позивачка разом із донькою перейшла жити до своїх батьків.

Позивачем ОСОБА_2 не надано суду інших переконливих доказів неможливості спільного володіння і користування житлом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України припинення права на частку у спільному майні може бути тільки коли воно не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 постійно проживає і користується спірною квартирою, іншого житла не має, тому припинення права його власності на 1/3 частину квартири не тільки порушує його майнові права, але й позбавляє відповідача постійного місця проживання, що на думку апеляційного суду завдає істотної шкоди його інтересам.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснювала, що згодна сплатити відповідачу вартість належної йому 1/3 частини квартири в сумі 13862 грн., але в матеріалах справи відсутні дані про те, що вказану суму позивач попередньо до розгляду справи внесла на депозитний рахунок суду відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно із статтею 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення по суті позовних вимог, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права, а також коли висновки суду не відповідають обставинам справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру відмовити.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.