Справа № 22-5345 2006 p.                                    Головуючий в 1 інстанції - Нікулін О.А.

Категорія - 32                                                            Доповідач - Могутова Н.Г.

УХВАЛА іменем     України

14 вересня 2006 року в складі:

Апеляційний суд Донецької області

головуючого      Молчанова СІ.

суддів               Прокопчук Л.М.,

Могутової Н.Г. при секретарі      Позняковій Т.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3, третя особа комунальне підприємство „Веста", про визнання втратившим право на житло, і зустрічним позовомОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дебальцівського міського суду Донецької області від 28 березня 2006 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2  звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Дебальцівського міського суду Донецької області від 28 березня 2006 року, яким їй в задоволені позовних вимог до ОСОБА_1., третя особа ІШ „Веста", про визнання втратившим право на житло відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1. до неї про вселення задоволені: суд вирішив вселити ОСОБА_1. в квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги про визнання відповідача втратившим право на житло в квартирі АДРЕСА_1 і відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про вселені у вказану квартиру, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач з 2002 року не проживає в спірній квартирі, майна його там ніякого не має, в 2003 році вони розірвали шлюб, і вона з сином не чинить перешкод для проживання ОСОБА_2 За таких обставин не має поважних причин тимчасового непроживання відповідача в квартирі, тому він втратив право на житло.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про визнання відповідача втратившим право на житло в квартирі АДРЕСА_1 і відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про вселення у вказану квартиру.

Позивач, відповідач і представник третьої особи в засідання апеляційного суду не з"явилися, належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що ОСОБА_3 є наймачем жилої площі в квартирі АДРЕСА_1а. Разом з ним в квартирі мешкали його дружила ОСОБА_2 і неповнолітній син ОСОБА_5 Квартира двохкімнатна, жилою площею 28 кв.м. З 2002 року ОСОБА_3 в квартирі не проживає.

6 березня 2003 року рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області був розірваний шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3. (а.с.5).

10 лютого 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання втратившим право на житло ОСОБА_1.

14 березня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про вселення в спірну квартиру.

14 березня 2006 року ОСОБА_3 на підставі рішення суду видано свідоцтво про розірвання шлюбу, актовий записНОМЕР_1 в Книзі реєстрації розірвань шлюбів відділу РАЦС Дебальцівського міського управління юстиції Донецької області (а.с.23).

Рішенням Дебальцівського міського суду Донецької області від 28 березня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1., третя особа КП „Веста", про визнання втратившим право на житло відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1.' до неї про вселення задоволені: суд вирішив вселити ОСОБА_1. в квартиру АДРЕСА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців; визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" із змінами та доповненнями, у справах про визнання наймача або члена його сім"ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України). Необхідно з"ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (зокрема внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім"ї) суд може продовжити пропущений строк. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1. втратившим право на житло, суд першої інстанції виходив з того, що хоча й встановлено непроживання ОСОБА_2 в спірній квартирі тривалий час, але позивач ОСОБА_2 не довела в судовому засіданні, що це відбулося без поважної причини, а також не було спростовано пояснення ОСОБА_1., що позивачка обманним шляхом заволоділа ключами від квартири і тому він не має можливості проживати в квартирі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 дійсно з 2002 року не проживає у вказаній квартирі, але шлюб між сторонами був розірваний тільки 14 березня 2006 року, що підтверджується наданою ОСОБА_3. копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.23), вже після звернення до суду ОСОБА_2 із позовом про визнання ОСОБА_1. втратившим право на житло (10 лютого 2006 року).

В обгрунтовання своїх позовних вимог про визнання ОСОБА_1. втратившим право на житло ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідач не сплачує комунальні послуги, вона це робить самостійно, сплачуючи їх тільки за себе і за неповнолітнього сина.

Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги цей довід, оскільки згідно рішення Дебальцівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2005 року із ОСОБА_1. на користь ВАТ „Центренерго" була стягнута заборгованість по квартирній платі і комунальних платежів в сумі 1442 грн. 87 коп. Суд розстрочив виконання рішення стосовно ОСОБА_1. на 14 місяців шляхом внесення боржником щомісячних платежів по 103 грн. 06 коп. З ОСОБА_2 на користь ВАТ „Центренерго" була стягнута заборгованість в сумі 833 грн. 55 коп. Вказане рішення суду ОСОБА_2 не оскаржувалося і набрало законної сили.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтованно відмовив ОСОБА_2. в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1. про визнання втратившим право на житло і задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1. до неї про вселення.

Висновок суду ґрунтується на доказах, які повно, всебічно і об"єктивно перевірені в судовому засіданні і законні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони

посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної"6цінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.

Керуючись ст. ст. 307 п. 1, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України,  апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дебальцівського міського суду Донецької області від 28 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.