18.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/11948/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.
при секретарі судового засідання Кваші Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позов Міністерства інфраструктури України
до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради
третя особа Державне підприємство «Придніпровська залізниця»
про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23.09.2011 надійшов позов Міністерства інфраструктури України, в якому позивач просить визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради щодо винесення рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 05.04.2011; зобов’язати відповідача здійснити реєстрацію права власності на гараж літ. К-1, прохідну літ. Л-1, будівлю літ. Ж2-2, склад літ. Д-1, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопаркова, 27; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову Міністерство зазначило, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України зазначене в позові майно без додаткових актів вводу в експлуатацію, проте не зважаючи на це відповідач відмовив в реєстрації права власності за відсутності актів введення в експлуатацію. Такі дії позивач вважає неправомірними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Представник позивача до суду не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач проти позову заперечував, в судовому засіданні пояснивши, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, згідно з яким заборонено реєструвати нерухоме майно без введення його в експлуатацію.
Представники третьої особи просили задовольнити позов з підстав, викладених в позовній заяві.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників відповідача і третьої особи суд встановив наступне.
Господарським судом Дніпропетровської області 25.11.2008 ухвалено рішення у справі №32/165-08, згідно з яким визнано за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право власності та право господарського відання за Державним підприємством «Придніпровська залізниця»на будівлі споруд гараж літ. К-1 загальною площею –878, 3 м2, прохідну літ. Л-1 загальною площею –42, 4 м2, будівля літ. Ж2-2 загальною площею – 201, 2 м2, склад літ. Д-1 загальною площею –621 м2, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопаркова, 27.
Згідно з Указом Президента України від 12.05.2011 №581/2011 установлено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв’язку України (крім прав та обов’язків, пов’язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв’язку).
Користуючись встановленим правом ОСОБА_1, що діє за довіреністю від 07.02.2011 №647, виданою Державним підприємством «Придніпровська залізниця», до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради 18 березня 2011 року було подано заяву про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопаркова, 27.
Рішенням від 05.04.2011 відповідачем відмовлено в державній реєстрації права власності на нежитлові будинки по вул. Лісопаркова, 27 м. Дніпропетровська. Рішення обґрунтовано тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленим чинним законодавством України, а саме нерухоме майно, щодо якого заявник просить провести відповідні реєстраційні дії, є самочинно побудованим та підлягає введенню в експлуатацію, про що виставлено відповідний штамп у технічному паспорті.
Позивач та третя особа не погоджуються з даним висновком суб’єкта владних повноважень, зазначаючи, що рішення суду, яке набрало законної сили, є єдиним правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідач повинен здійснити державну реєстрації права власності на нерухоме майно без додаткових актів вводу в експлуатацію, оскільки під час судового розгляду справи №32/165-08 господарським судом Дніпропетровської області були досліджені документи, які підтверджують відповідність спірного майна вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Представник третьої особи в судовому засіданні додатково зазначив, що підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації права власності передбачені у вичерпному переліку, встановленому п.3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в якому серед підстав не міститься така, як «об’єкт не введений в експлуатацію».
Надаючи оцінку спірному рішенню та доводам позивача і третьої особи суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 3 Закону визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Згідно зі ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а сааме, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Статтею 19 Закону встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до ст. 24 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
6) заявлене право вже зареєстровано.
При цьому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445, визначено, що це Положення визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Суд зазначає, що вказаний нормативно-правовий акт є частиною національного законодавства, норми якого підлягають застосуванню на території України.
Отже суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи у здійсненні державної реєстрації права на нерухоме майно, діяв виходячи з норм чинного законодавства, згідно з яким не допускається здійснення державної реєстрації права на майно, не прийняте в експлуатацію.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що 24.12.2010 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради виготовлено технічний паспорт на спірні будівлі та споруди (інвентаризаційна справа №167-Г, реєстраційний №24795516), в якому встановлено, що зазначене в ньому нерухоме майно підлягає введенню в експлуатацію.
При цьому суд не погоджується з доводами позивача та третьої особи щодо того, що єдиним правовстановлюючим документом, на підставі якого повинна бути проведена державна реєстрація, є рішення суду, яке набрало законної сили. Суд зазначає, що судовим рішенням визнано право власності позивача на спірне майно. При цьому таке право має відповідати вимогам чинного законодавства України, в тому числі щодо обов’язку введення його в експлуатацію.
Враховуючи сукупність викладених обставин суд доходить висновку про правомірність, обґрунтованість та законність дій відповідача, які полягають у винесенні рішення про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову Міністерства інфраструктури України до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, третя особа Державне підприємство «Придніпровська залізниця» про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з одночасним її направленням до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складений 18 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
О.В. Головко