20.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/11681/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.
при секретарі судового засідання Кваші Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позов Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19 вересня 2011 року надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 72 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, проте не виконує свої зобов’язання згідно з законодавством України та відповідно до картки особового рахунку має заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік в розмірі 1068,72 грн.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений згідно з умовами процесуального законодавства, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 29 травня 2003 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська за № 0404031181.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно Довідкою заборгованості перед управлінням ПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1068,72 грн.
Надаючи оцінку доводам позивача та письмовим доказам, які додані до позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Крім того, згідно зі ст.ст. 14,15 вищезазначеного закону, фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) є страхувальниками та платниками страхових внесків.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
При цьому ч. 2 ст. 20 вказаного закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до п. 2.1 та 2.2 Постанови Пенсійного фонду України «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»№ 22-2 від 08.10.2010, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1014/18309, звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника на паперових носіях за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.
Пунктом 3.2 Постанови Пенсійного фонду України «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»№ 22-2 від 08.10.2010, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1014/18309 встановлено, що фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Позивачем в судовому засіданні підтверджено, що Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік був поданий ФОП ОСОБА_1 25 березня 2011 року.
Відповідно до Таблиці 2 «Нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок)»Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відповідачем самостійно нараховано страхові внески в сумі 2296,80 грн., з яких фактично сплачено –1008,00 грн.
Представником позивача в судовому засіданні також зазначено, що відповідачем було частково погашено наявну заборгованість зі страхових внесків, проте станом на час розгляду справи заборгованість в сумі 1068,72 грн. відповідачем добровільно не погашена.
Згідно з ч. 4. ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та п. 5.7 Постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Суд зазначає, що докази перерахування коштів на відповідний рахунок УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в рахунок погашення заборгованості по страхових внесках в сумі 1068 грн. 72 коп. відповідачем не надані. Також відсутні такі докази в матеріалах справи.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 72 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з одночасним її направленням до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складений 20 жовтня 2011 року.
Суддя
О.В. Головко