Справа №22-6990/06 р. Категорія - 27
Головуючий у 1 інстанції - Полякова С.А. Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду від 1 червня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в 2002 р. за скаргою відповідачки відносно нього було порушено кримінальну справу. За остаточною ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 січня 2006 р. кримінальну справу відносно нього було закрито за спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності. На протязі тривалого часу за обмовою відповідачки він вимушений був доказувати відсутність своєї вини, що завдало йому матеріальної та моральної шкоди, на відшкодування якої просив стягнути на його користь відповідно 928 грн. та 1500 грн.
У червні 2006 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було закриту не за реабілітуючими підставами, тому його позов, пред'явлений до неї безпідставний. Між тим, у зв'язку з його зверненням до суду, вона вимушена нести витрати, які складають з поїздок на таксі до суду та надання юридичної допомоги, на відшкодування яких просила стягнути на її користь відповідно 98 грн. та 400 грн. Крім того, діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, оскільки вона являється інвалідом в кожен виклик до суду відображається на її стані здоров'я.
У судовому засіданні кожна з сторін свої позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, зустрічні позови не визнали і просили у їх задоволенні відмовити.
Рішенням Єнакіївського міського суду від 1 червня 2006 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у
задоволенні відповідно основного та зустрічного позовів було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині його позову скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив змінити рішення, задовольнивши його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що у суду не було підстав для відмови у задоволенні його позовних вимог. Він надав достатньо доказів того, що відповідачка його оговорила, написавши заяву до правоохоронних органів і він вимушений був на протязі тривалого строку доказувати відсутність своєї вини, про що відповідачці було відомо. Постанова суду та слідчого про закриття провадження по справі являється доказом неправомірних
дій відповідачки. Крім того вважав, що суддя відносно нього був упередженим, оскільки розглядав його кримінальну справу.
Відповідачка також не погодилася з рішенням суду, принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати, як незаконне. Просила постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка посилалася на те, що ОСОБА_1 за вироком суду першої інстанції визнано винним в скоєні щодо неї злочину. Вказаний вирок було скасовано апеляційною інстанцією і справу закрито за спливом строку, а не за відсутністю злочину в діях ОСОБА_1 Останній звернувся до суду з позовом і вона вимушена була витрачати кошти на поїздки до суду та на юридичну допомогу, що нею було доказано і у суду першої інстанції не було підстав для відмови у відшкодуванні витрат та стягненні грошової компенсації за спричинення моральної шкоди.
До судового засідання позивач не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Відповідачка та її представник проти апеляційної скарги позивача заперечували, просили її відхилити, а рішення суду-в частині відмови у задоволенні основного позову ^залишити без-зміни: Свою апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови останній у задоволенні її позовних вимог - скасуванню з ухваленням нового за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд при розгляді основного позову ОСОБА_1 правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
В ході справи судом було встановлено, що дійсно у вересні 2001 р. ОСОБА_2 зверталася до суду зі скаргою про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за заподіяння їй тілесних ушкоджень. По вказаній скарзі проводилося розслідування, ухвалювалися процесуальні документи і остаточно вироком Єнакіївського міського суду від 10 жовтня 2005 р. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 125 ч.І КК України і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Ухвалою судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області від 20 січня 2006 р. вирок місцевого суду було скасовано і справу провадження закрито у зв8язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було закрито не за реабілітуючими підставами, а у зв'язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно ж діючого законодавства, зокрема Конституції України, звернення особи до правоохоронних органів за захистом своїх прав не можуть розглядатись як поширення неправдивої інформації і тому дії ОСОБА_2 не можливо розглядати як неправомірні.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2, то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового за таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2. у задоволенні позову про відшкодування матеріальної .та_____________
моральної шкоди, суд виходив з того, що здійснення свого права ОСОБА_1 шляхом звернення до суду з цивільним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не можуть розцінюватися як неправомірні дії.
Між тим, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, остання ставила питання про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді, зокрема судових витрат, які складають з надання їй юридичної допомоги, оскільки вважала, що у ОСОБА_1 не було підстав для звернення до суду. За цих же обставин просила відшкодувати їй витрати на поїздки до суду, на юридичну допомогу та моральну
шкоду, оскільки будучи інвалідом вона дуже нервувалася з приводу безпідставних викликів до суду.
Рішенням суду від 1 червня 2006 р. ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, пред'явленого до ОСОБА_2
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
Відповідно до ст. 79 ЦК України, матеріальна шкода, яку просила стягнути на її користь ОСОБА_2 складає з судових витрат, доказів понесенім яких останньою не надано.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги довідку адвоката про сплату ОСОБА_2 400 грн. за написання позовною заяви, оскільки вона не є доказом дійсного внесення та отримання такої суми адвокатом.
Стосовно відшкодування моральної шкоди, то за викладених ОСОБА_2 обставин таке
•відшкодування-не передбачено законодавством.
Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову ОСОБА_2. у задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, але при цьому неправильно застосував норми законодавства, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду від 1 червня 2006 р. в частини відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, пред'явленого до ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня надрання чинності.