Справа №22-7029/06 р. Категорія-21

Головуючий у 1 інстанції - Коваленко В.В. Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА

18 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судці:                        Бугрим Л.М.

суддів:                                                        Олєйникової Л.С.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:    Іванові В,М.

з участю'адвоката:                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково: на її користь з відповідача було стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 5030 грн., судові витрати у розмірі 59 грн. 50 коп. та грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні матеріальної шкоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів у підтвердження розміру матеріальної шкоди, оскільки оцінка автомобілю не проводилася і вартість ремонтно-поновлювальних робіт не встановлювалася. Крім того, вважав що виконаних ремонтних робіт автомобіль не потребував, оскільки не мав таких пошкоджень.

У судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали у

повному обсязі і просили її задовольнити.                                                                  ,

Позивачка проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що сторони являються власниками автомобілів відповідно „ВАЗ-21070", держзнак НОМЕР_1 та „ВАЗ-21033", держзнак НОМЕР_2  11 травня 2005 р. між вказаними автомобілями під управлінням водіїв ОСОБА_4 (автомобіль позивачки) та відповідача по справі сталася дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася з вини ОСОБА_2 На підставі постанови Київського районного суду м. Донецька від 11 липня 2005 p., останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності і позбавлено права управління транспортними засобами строком на 6 місяців. Згідно схеми пригоди, довідки інспектора ДАЇ (який виїздив на місце ДТП), акту аварійного комісару (представник страхової компанії) визначені

пошкодження автомобілю позивачки. Відповідно до договору та накладних на виконання ремонтних робіт їх вартість складає 5030 грн.

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана (у даному випадку) неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Такі ж вимоги при визначенні розміру збитків, викладені і в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від^27 березня 1992 р. №6 (з подальшими змінами та доповненнями, внесеними постановами від 08.07.1994 р. №7, від 30.09.1994 р. №11, від 25.05.1998 р. №15 та від 24.10.2003 р. №9).

Виходячи з наведеного, реальна вартість - це вартість ремонтно-поновлювальних робіт, перелік виконання яких та їх вартість відповідають переліку пошкоджень, які визначені в вищенаведених документах, складених робітниками ДАЇ та страхової компанії.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про відсутність доказів розміру витрат відповідно до пошкоджень, оскільки розмір матеріальної шкоди 'підтверджено вищевказаними документами та договором про виконання таких робіт, вони не суперечать між собою і не спростовані відповідачем. Доказів, які б свідчили про нижчу вартість робіт по усуненню таких пошкоджень, які мав автомобіль позивачки або не відповідність виконаних робіт пошкодженням, відповідачем не надані.

Доводи відповідача про необхідність проведення автотоварознавчої експертизи також безпідставні, оскільки на день подання такого клопотання автомобіль позивачки було вже відремонтовано, що стало підставою для відмови у проведенні експертизи.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.