ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2012 р. Справа № 150703/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни,–
встановив:
У листопаді 2010 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив стягнути з відповідача щомісячну державну допомогу за 2006-2009 року в сумі 5065,10 грн. та зобов’язати відповідача проводити відповідні нарахування та виплату з 01.11.2010 року і надалі з урахуванням норм національного законодавства. В адміністративному позові позивач також заявив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Жовківського районного суду від 20.06.2011 року, позовні вимоги в частині за період з 01.01.2006 року по 24.05.2010 року залишено без розгляду, у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою цього ж суду від 20.06.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 25.05.2010 року по 20.06.2011 року. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 25.05.2010 року по 20.06.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум. Зобов’язано відповідача нараховувати та виплачувати позивачу дане підвищення до пенсії у розмірі, визначеному на той час законодавством.
Не погодившись з ухвалою Жовківського районного суду від 20.06.2011 року, позивач – ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що дана ухвала є незаконною, не обґрунтованою та такою, що прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції на продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення оскарженої ухвали не враховано ні її похилий вік, ні матеріальний стан, ні триваючий характер порушень відповідачем її прав. Апелянт вважає, що нею наведено достатньо поважних причин пропуску строку звернення адміністративного суду, а тому суд першої інстанції зобов’язаний був поновити такий строк.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (тут та далі в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Із матеріалів справи видно, що позивач із адміністративним позовом звернувся 25.11.2010 року та просив задоволити його позовні вимоги за період з 01.01.2006 року і надалі, тобто із пропуском строків звернення до адміністративного суду.
При цьому, позивачем також заявлено клопотання про поновлення цього строку, оскільки як він вважає, даний строк ним пропущено із поважних причин. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач посилався на те, що йому не було повідомлено про обмеження його прав на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, а про порушення цих прав йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у пресі.
Однак такі причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачу спірне підвищення до пенсії як дитині війни виплачувалося періодично, тобто кожного місяця разом із пенсією, а тому про порушення свого права, позивач повинен був дізнаватися кожного місяця під час отримання пенсії.
Крім цього, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року оприлюднене в «Офіційному віснику України» №4 від 10.07.2007 року та «Офіційному віснику України» №52 від 27.07.2007 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, про необґрунтованість позивачем поважності причин пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та залишив такий адміністративний позов без розгляду.
Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги посилання апелянта на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як на підставу не застосування строку звернення до адміністративного суду, так як дана норма стосується виключно нарахованих але невиплачених пенсій. Оскільки позивачу дане підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протягом періоду з 01.01.2006 року по 24.05.2010 року не нараховувалося, то відповідно і підстав для застосування цієї норми до даних правовідносин немає.
Відповідно до цього, суд першої інстанції законно та обґрунтовано залишив адміністративний позов без розгляду, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін