КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2011 року 2а-3510/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:
Тетіївської міжрайоної державної податкової інспекції в Київській області
до приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області (далі по тексту –позивач), 29.07.2011 р., звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту -відповідач) про стягнення до бюджету податкового боргу в сумі 471687 грн.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що заборгованість перед бюджетом у відповідача виникла внаслідок порушення вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р.за №168/97-ВР, чинним на момент існування спірних правовідносин, в результаті завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 171357 грн.,- за липень 2008 р. та у розмірі 143101 грн.,- за серпень 2008 р. Всього за період з 01.07.2008 р. по 31.08.2008 р. відповідачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 314458 грн.
Ухвалою суду від 11.08.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду на 22.08.2011 р.
Справа неодноразово відкладалась на 05.09.2011 р. та на 14.09.2011 р. у зв’язку неявкою сторін та відповідача в судове засідання, які були повідомлені судом про дату призначення та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення повісток.
Безпосередньо, всебічно, повно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, суд встановив наступні обставини:
23.10.2001 р., Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії В00 №647563.
Відповідач –фізична особа- підприємець ОСОБА_1 взятий на облік у Тетіївській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області 23.10.2001 р. №1269, довідка від 28.08.2009 р. №891.
В липні 2009 р., позивачем проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питань правомірності віднесення сум податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2008 р. по 31.08.2008 р., за результатами якої складено акт № 247/170/НОМЕР_1 від 30.09.2009 р. (далі по тексту –Акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, зареєстрованого в Мін’юсті України 23.06.1997 р. №233/2037.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення –рішення форми «Р» №0026621700/0 від 30.07.2009 р., згідно якого відповідачу визначене податкове зобов’язання у сумі 471687 грн., з яких 314458 сума за основним платежем та 157229 грн. – штрафні (фінансові) санкції. Вказане податкове повідомлення –рішення відповідач отримав особисто 30.07.2009 р., про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що вказане податкове рішення відповідачем оспорено та скасоване.
З метою недопущення втрат до бюджету, позивачем були виставлені ОСОБА_1 дві податкові вимоги форми «ф1»та «ф2»від 23.07.2009 р. №1/27 та від 29.09.2009 р. №2/28 на суму 162905,48 грн. та 633592,48 грн. відповідно. Вказані вимоги були надіслані на адресу відповідача (копії повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) –(далі по тексту Закон України № 2181-ІІІ), Подаковим кодексом України (далі по тексту –Податковий кодекс) та Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту –КАС України).
Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим боргом (недоїмкою), вважається, податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією ж статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу, - п.п. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону України №2181-ІІІ.
Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону №2181-ІІІ, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу,- передбачено п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України №2181-ІІІ.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу органам державної податкової служби надано право, крім іншого, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до визначень п.п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Статтею 70 КАС України встановлено правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Заборгованість відповідача, станом на дату розгляду справи, становить 471687 грн., що підтверджується вищевказаними доказами, а також довідкою №752/9/24-012 від 15.07.2011 року про надання інформації по заборгованості відповідача станом на 15.07.2011 року. Вказана сума є узгодженою та у встановлені строки не сплачена.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Оскільки позовні вимоги Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області обгрунтовані та є достатніми для прийняття рішення по справі, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 КАС України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 471687 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії
СУДДЯ Брагіна О.Є.
Постанова у повному обсязі виготовлена < Дата >.