Дата документу 29.01.2012                                                               Справа №  2-172/11

Номер провадження 2/814/17880/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011р.                                                   Ленінський  районний  суд  м.Запоріжжя  

у  складі: головуючого-судді  Лихосенко  М.О.,

                                    при  секретарі   Михайловському  А.С.,

                          за  участю  адвоката  ОСОБА_1

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Запоріжжі  цивільну  справу  за  позовом ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, 3-ті особи приватний  нотаріус ОСОБА_4.,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  про  визнання  договору  купівлі-продажу  квартири в  частині  визначення  сторони покупця  недійсним, визнання  покупцем  квартири, визнання  права  власності  на  квартиру, усунення  перешкод у  користуванні  квартирою, вселення,

в с т а н о в и в:

Позивач  ОСОБА_2  в  січні 2010р.  звернулася  в суд  з  позовом  до ОСОБА_3  про  визнання  договору  купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1  від  26.09.2003р.  між   ОСОБА_3. та ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8, посвідченого  приватним  нотаріусом  ОСОБА_4 в  частині  визначення  сторони покупця  недійсним, визнання її покупцем  квартири, визнання  за нею права власності на вказану  квартиру, усунення  перешкод у  користуванні  квартирою, вселення.

В позові  позивач  зазначила, що  перебувала  у  шлюбі  з  ОСОБА_9, онуком  відповідача,  з 29.04.2000р., зареєстрованим  РАГС  Ленінського  р-ну  м.Запоріжжя, актовий  запис 181.

22.07.2003р. вона  разом  зі  своїм  братом ОСОБА_10  приватизувала  АДРЕСА_2, про що їм  було  видано  свідоцтво  про  право  власності  на  житло 1302  від 22.07.03р.

Оскільки вона з чоловіком  хотіли   проживати  окремо  та  мати  своє  житло, вона   зі  своїм  братом  продали належну їм квартиру в жовтні 2003р. за 9500 доларів США, які  поділили  між  собою  та  кожний  отримав  по 4750  доларів  США.

Після продажу вказаної квартири, вона з родичами чоловіка почала підшукувати  варіант купівлі окремої  для  неї  та  чоловіка  квартири та   в  квітні 2004р. домовилася  з ОСОБА_6  про  купівлю в  неї її АДРЕСА_1.

На час придбання вказаної квартири, в неї склалися вкрай  скрутні  сімейні  обставини, т.я. її чоловік  ОСОБА_9  зловживав наркотичними  засобами  та  був  притягнутий до  кримінальної  відповідальності  за ст. 187 КК України. Саме в час придбання  вказаної  квартири вказана кримінальна справа слухалася у суді, а  тому  родичі  чоловіка  та  відповідач  запропонувала  їй, з  метою  уникнення  можливої  конфіскації  нерухомого  майна, передати  отримані нею гроші  за  продаж своєї  квартири їм та  оформити право  власності на  придбану  за  її кошти спірну квартиру  на  ОСОБА_3  При  цьому, вони  запевнили  її що  після розгляду  кримінальної  справи щодо  її чоловіка,  вони передадуть їй  право  власності  на  вказану  квартиру або  придбають  для  неї  інше  житло.

Отримавши від  неї  гроші в  сумі  4200  доларів  США, отримані  від  продажу  своєї  квартири,  відповідач  у  її  присутності,   уклала  з  ОСОБА_6 договір  купівлі – продажу   спірної  квартири,  де  була  визначена  як її покупець.

Після цього, в  2004р.  вона  була  зареєстрована  у  вказаній  квартирі та  оселилася  в  ній.  Сама  відповідач в   придбану  квартиру  не  оселялася, не  була  в  ній  зареєстрована та  ніколи  в  ній  не  мешкала.

Вона з чоловіком  проживала  в  зазначеній  квартирі  до  кінця  2005р., а  потім  була  вимушена  піти, т.я.  спільне  з  ним  життя  було  неможливим.

Брак між  нею та  ОСОБА_9  було  розірвано  рішенням  Ленінського  районного  суду   7.11.06р.

Після цього вона неодноразово зверталася до  відповідача  з  вимогою переоформити  спірну  квартиру  на  неї,  однак  питання  вирішено  не  було.

Зараз  вона  вимушена   наймати  житло.

Відмова  відповідача   передати  їй  вказану  квартиру  суперечить  домовленості щодо її придбання саме  для  неї  та  за  її кошти.

Факт  купівлі  спірної  квартири  саме  за  її  кошти  підтверджується    послідовністю  продажу належної  їй  квартири  та  придбання спірної  квартири.

Таким  чином,  вона  є  справжнім  покупцем  по  договору  купівлі-продажу  вказаної  квартири, що  була  придбана  на  її  гроші, однак  оформлена  на  відповідача, а  тому  договір  купівлі-продажу вказаної квартири, що  стосується    покупця  ОСОБА_3, є  удаваною  угодою, з  метою  приховування справжнього  покупця.

В  2008р.  вона  вже  зверталася  до  суду  з  аналогічним  позовом, однак у  зв’язку з  хвилюванням  під  час  розгляду  справи, викликаним   запереченнями  відповідача проти  факту придбання  квартири  за  її кошти, вона  залишила  залу  суду та  її позов  було  залишено  без  розгляду.

Просить суд поновити строк  позовної  давності , оскільки вважає, що  його  пропущено  з  поважних  причин.

Просить  також  визнати  договір  купівлі-продажу АДРЕСА_1  між  ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8  та  покупцем   ОСОБА_3  від 26.09.2003р. у частині, що стосується покупця недійсним та визнати її покупцем  зазначеної  квартири, визнати  за  нею  право  власності  на  вказану  квартиру.

В  подальшому  позивач  доповнила  свої  позовні  вимоги та  просила усунути  їй  перешкоди  у користуванні   вказаною  квартирою з  боку  відповідача та  вселити  її  у   квартиру.

В  судовому  засіданні  25.08.11р.   адвокат  позивача  ОСОБА_1 просив  позовні  вимоги  позивача в  частині  визнання  за  позивачем права  власності  на   спірну  квартиру, усунення  перешкод в  користуванні  нею  та вселення  не  розглядати, однак сама  позивач  про  це  не  заявляла  та  письмової  заяви  про залишення  частини  позовних  вимог  без  розгляду  суду  не  надавали, у  зв’язку з  чим  судом  не  вирішувалися.

Відповідач ОСОБА_2.  та  її  представник  ОСОБА_12  заперечували  проти  позову, суду  пояснили, що договір  купівлі-продажу  спірної  квартири  між  ОСОБА_6  та  відповідачкою  був  укладений 26.09.03р., ще  за  місяць  до  того, як  позивач 24.10.03р.  продала  з  братом належну  їм  квартиру АДРЕСА_2 та  отримала  за  неї   частину  грошей.

Влітку 2003р.   син  відповідачки  ОСОБА_13  повернувся  з  Росії,  де  був  на  заробітках та  повернув  їй  борг в  сумі 5000 доларів  США, що підтверджується  митною  декларацією  про ввезення  грошей.

Отримавши  вказані  гроші  та боячись  за  їх  знецінення,  вона  вирішила  придбати спірну  двокімнатну  квартиру  у  ОСОБА_6 26.09.03р.  між  нею  та  ОСОБА_6  було  укладено  договір  купівлі-продажу  вказаної  квартири, якій  посвідчено  нотаріально. Оскільки  вона  похилого  віку, то їй  допомагала  невістка  ОСОБА_14, яка домовлялася  з  продавцем, була  присутня  при  укладанні  угоди.

Після  цього, її  онук  ОСОБА_9  попросив її згоди  на  те, щоб  пожити  зі  своєю  родиною  у  вказаній  квартирі. З  2004р. до  кінця 2005р.   онук з  позивачкою  проживали  у  вказаній  квартирі, однак   ніколи не  платили  за  неї.

Оскільки позивач ніде не була зареєстровано, що викликало труднощі при  працевлаштуванні  та  лікуванні, то  вона  дала  згоду  на  реєстрацію  позивачки  у  зазначеній  квартирі.

В кінці 2005р.  позивач  пішла  з  вказаної  квартири  від  чоловіка, оскільки  їх  сім`я  розпалася  та подала заяву  до суду   на  розлучення. З  тих  пір,  позивач у  вказаній  квартирі не  з'являлася,  ніяких  претензій до  неї з  приводу  права  власності  не  пред’являла.

Ніяких грошей  на  купівлю  спірної  квартири  позивач  їй  не  передавала, оскільки  на  той  час  їх в  неї  не  було.

Не  було  підстав  для укладення  удаваної  угоди  при  купівлі-продажу  квартири в  частині  покупця, оскільки ніяких  скрутних  сімейних  обставин  у  позивача  не  було. Квартиру  вона    купила  в  вересні  2003р., а  події  з  приводу  яких  її онук   притягався  до  кримінальної  відповідальності, відбулися  тільки  в  лютому 2004р.

Крім  того,  відповідач  вказала, що  позивачу  було  відомо  про укладення  договору  купівлі-продажу квартири  між  нею  та  ОСОБА_6  ще  з  2003р., а  до  суду  з  позовом  вона  звернулася  тільки в січні 2010р., що  свідчить  про  сплив  строку  позовної  давності.

Просить в  позові  відмовити.

3-тя  особа ОСОБА_5  в  судове  засідання  не з'явився, про  день  слухання  справи  був  повідомлений, про що свідчить розписка про отримання  повістки. Раніше, в  судовому  засіданні  проти  позову  заперечував, пояснивши  суду, на  підставі  договору  купівлі-продажу від 17.03.2010р. , посвідченого  приватним  нотаріусом ОСОБА_15, придбав  у  ОСОБА_3 АДРЕСА_1  та  на  даний  час  право  власності  на  зазначену  квартиру  зареєстровано  за  ним. Подав  позов до  суду  про  усунення  перешкод  в  користуванні  зазначеною  квартирою  з  боку ОСОБА_2 та  надав  суду рішення  суду від 3.06.11р. 2-1858  яким    йому  усунуто  перешкоди як  власнику  в  користуванні квартирою та  знято  позивача  з  реєстрації  за  зазначеною  адресою. Вказане  рішення  набрало  чинності 10.08.2011р.

3-тя  особа  ОСОБА_6  заперечує проти  позову,  суду  пояснила, що між  нею  та  відповідачкою  ОСОБА_3  була  досягнута  домовленість  про   купівлю-продаж  належної  їй  спірної  квартири. Оскільки   ОСОБА_3  похилого віку, то з  нею  була  присутня  невістка  ОСОБА_14

За  домовленістю  між  ними, до  продажу  нею  вказаної  квартири, вона за  їх  гроші,    придбала   19.09.2003р. на  своє  ім'я та   квартиру в  м. Марганці,  куди планувала  переїхати  з  дітьми.

Після цього, 26.09.2003р.  вона  продала  спірну  квартиру ОСОБА_3, яка  була  покупцем та отримала після цього залишок коштів. Ніяких претензій до покупця  квартири  вона  не  має.

При укладанні угоди була присутня позивач та ОСОБА_14, однак ніякої  домовленості у неї з позивачем за квартиру  не було. Їй  було  відомо, що  вказану квартиру  в  неї   покупає  відповідач  для  себе. Ніяких  грошей  за  квартиру  позивач  їй  не  передавала.

Нотаріус  ОСОБА_4 в  судове  засідання  не  з'явилася, про  день  та  час  слухання  справи  повідомлялася.

3-ті  особи  ОСОБА_7.  та  ОСОБА_16 в  судове  засідання  не  з'явилися, про  день  слухання справи були повідомлені. Від  ОСОБА_7 поступила заява про  розгляд  справи  за  її відсутності.

Розглянувши  матеріали  справи, вислухавши  пояснення  сторін,  оцінивши  всі  надані  докази  у  сукупності, суд вважає, що  позов   не  підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав.

Відповідно  до  ст. 235 ЦК України удаваним  є правочин, який  вчинено сторонами для  приховування іншого  правочину, який  вони  насправді вчинили.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 уклала 26.09.03р. договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1  зі  ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7., посвідченого  приватним  нотаріусом  ОСОБА_4

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо  не  встановлена  законом або якщо  він  не  визнаний  судом  недійсним.  

З пояснень 3-ї особи ОСОБА_6, яка є стороною за вказаним договором, вбачається, що між  нею  та  відповідачкою  ОСОБА_3  була  досягнута  домовленість  про купівлю-продаж  належної  їй  спірної  квартири. Оскільки   ОСОБА_3  похилого віку, то з  нею    завжди була  присутня  невістка  ОСОБА_14

За  домовленістю  між  ними, до  продажу  нею  вказаної  квартири, вона за  їх  гроші,    придбала 19.09.2003р. на  своє  ім`я та  квартиру в  м. Марганці,  куди планувала  переїхати  з  дітьми.

Після цього, 26.09.2003р.  вона  продала  спірну  квартиру ОСОБА_3, яка  була  покупцем та отримала після цього залишок  коштів.  Ніяких  претензій  до  покупця  квартири  вона  не  має.

Ніякої  домовленості  у  неї  з   позивачем  за  квартиру  не  було. Їй  було  відомо, що  вказану квартиру  в  неї   покупає  відповідач  для  себе. Ніяких  грошей  за  квартиру  позивач  їй  не  передавала.

Відповідно до ст. 60 ЦПК  України кожна сторона  зобов’язана довести ті обставини, на  які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються  сторонами, які беруть участь у  справі.

Позивач не надала суду доказів, які б підтвердили, що фактичним  покупцем  квартири  була вона та вказана квартира придбана за  її  гроші, що   договір  купівлі-продажу  квартири в  частині  покупця  носив  удаваний  характер.

Доводи  позивача  про  те, що  вказана  квартира   придбана  за  рахунок  її коштів, які  вона  отримала   від продажу  належної  їй  квартири  спростовуються  наступними  доказами.

Спірна  квартира  придбана  відповідачкою 26.09.03р. за 8827 грн., тоді  як АДРЕСА_2  була  продана  позивачем  та  її братом  вже  після  цього - 24.10.2003р. за 10633 грн., з яких позивач отримала тільки половину, що підтверджено  договором  купівлі-продажу.

Позивач вказувала, що  передала   відповідачу  для  придбання  вказаної  квартири 4200 доларів США, однак  ніяких  доказів  з  цього  приводу  суду  не  надала.

В  судовому  засіданні  позивач  вже  пояснила, що 15.09.03р.  отримала 500 доларів США як  завдаток за  продаж  своєї  квартири АДРЕСА_2   та  на  ці  гроші  придбала  ОСОБА_6 квартиру  в  м. Марганці, однак  вказані  обставини  спростовуються   показами  3-ї особи ОСОБА_6

Таким чином, спірна квартира 26.09.03р. не могла  купуватися за гроші позивачки, оскільки  вони  ще  не  були  нею  отримані  за  продаж  своєї квартири.

Суд вважає  також, що  на  момент  укладання  договору  купівлі-продажу  у  позивача  не  було скрутних  сімейних обставин за  яких  на  її думку укладалася  удавана  угода, оскільки спірна  квартира  була  придбана  відповідачкою 26.09.03р., а  події  за  які  її  чоловік  притягався до кримінальної відповідальності, відбулися тільки в лютому 2004р., що  підтверджено копією постанови Ленінського  районного суду м.Запоріжжя 1-479  від 6.09.04р.

    Крім  того, право  власності  на  спірну  квартиру  за  ОСОБА_3 з 10.03.10р.  зареєстровано на  підставі  свідоцтва  про  право  власності  на  житло,  виданого  Управлінням  житлового господарства від 9.03.10р., яке ніким не оспорювалося, що  підтверджено довідкою  ОП  ЗМБТІ  10932  від 26.08.10р. / а.с. 60/.

Як власник  майна,  на  підставі  зазначеного  правовстановлюючого  документу, вона   продала належну їй квартиру 17.03.2010р. ОСОБА_5  на  підставі  договору  купівлі-продажу, посвідченого  нотаріально та на даний час вказана квартира зареєстрована на  праві  власності  за  ОСОБА_5

Рішенням Ленінського  районного  суду  м.Запоріжжя від 3.06.11р. 2-1858  позов  ОСОБА_5 до позивачки  задоволено, йому усунуто перешкоди як власнику в користуванні  спірною  квартирою та знято позивача з реєстрації  за  зазначеною  адресою. Вказане  рішення  набрало  чинності 10.08.2011р.

Позивач в своєму позові також посилається на те, що знала  про  оформлення  квартири  на відповідача  з  моменту   її  придбання, однак  до  суду  не  зверталася  з  поважних  причин, т.я. відповідач обіцяла  вирішити з нею  це  питання та  просить  поновити  строк  позовної  давності.

Втім, вона не навела  ніяких  доказів  пропуску  строку  позовної  давності  з  поважних  причин з 2003р., а тому в цій  частині  її позовні  вимоги  також  не  підлягають  задоволенню.

Відповідно до ст. 215 ЦК  України підставою  недійсності  правочину  є  недодержання в  момент  вчинення  правочину  сторонами  вимог, які  встановлені  частинами 1-3, 5 та 6  ст. 203   ЦК  України.

В  судовому  засіданні  не  підтверджено  та не  встановлено судом, що  зміст  договору  купівлі-продажу суперечить ЦК або іншим актам цивільного законодавства та що  волевиявлення  учасників  правочину  не  було  вільним, та  не  був  спрямований  на  реальне  настання правових  наслідків.

На  підставі  викладеного та керуючись  ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст. 203, 204, 215, 235 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в частині визначення сторони покупця, визнання покупцем ОСОБА_2, визнання за нею права власності на вказану квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя:                                                                                          Лихосенко М. О.