Справа № 932/1821/25

Провадження № 1-кп/932/232/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

21 травня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042150000154 від 07 лютого 2025 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайськ Луганської області, громадянки України, із середньою освітою, неодруженої, не працюючої, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не маюча постійного місця проживання, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченої  ОСОБА_5  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з підстав, викладених у письмовому клопотанні, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні та продовженні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.

Обвинувачена ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора; захисник просив змінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання учасників провадження, приходить до наступного.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.

Підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2025 року.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 23 травня 2025 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченої ОСОБА_5 , дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на суворість покарання за вчинення замаху на тяжке кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченої можуть бути визнані нею менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства. Також враховуючи те, що ОСОБА_5 зареєстрована на території тимчасово неконтрольованої окупованої території України та не має фактичного місця проживання на контрольованій території України, то остання може з великою вірогідністю у короткий проміжок часу змінити місце свого проживання та переховуватись у т.ч. на тимчасово окупованій території, через що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з гриманням під вартою, не може запобігти цьому ризику;

- незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може чинити на останніх тиск, спробувавши переконати, залякати або домовитися про надання неправдивих свідчень на свою користь, що може істотно вплинути на хід судового розгляду провадження, тому як свідки на теперішній час не допитані у судовому засіданні. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на те, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є лише його припущенням, оскільки на підтвердження даного ризику суду не було надано будь-яких доказів.

При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченої. Так, ОСОБА_5 є працездатною, не працює, неодружена, не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, на обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судима, не має постійного місця проживання.

За таких обставин, суд вважає, що продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає особі останньої, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що їй інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.

Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, що на даний час виключає можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на теперішній час не встановлено.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити заставу у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 60560,00 грн., поклавши на обвинувачену певні обов`язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199 КПК України, –

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайськ Луганської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 19 липня 2025 року включно.

Обвинувачену ОСОБА_5 тримати під вартою в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. № 80.

Одночасно визначити  ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 60560,00 грн., яка може бути винесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 19 липня 2025 року включно.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування);

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави до 19 липня 2025 року.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_5 що у разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченої.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні альтернативного запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя