П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28237/24

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

П`ятий  апеляційний  адміністративний  суд  у  складі  колегії:

судді-доповідача  –  Турецької  І.  О.,

суддів  –  Градовського  Ю.  М.,  Шевчук  О.  А.

розглянувши,  в  порядку  письмового  провадження,  апеляційну  скаргу  Головного  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Одеській  області  на  рішення  Одеського  окружного  адміністративного  суду  від  21  січня  2025  року  у  справі  за  позовом   ОСОБА_1  до  Головного  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Одеській  області  про  визнання  протиправною  бездіяльність  та  зобов`язання  вчинити  певні  дії

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Короткий  зміст  позовних  вимог.

У  вересні  2024  року   ОСОБА_1  звернулася  до  суду  першої  інстанції  з  позовом  до  Головного  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Одеській  області  (далі  –  відповідач,  ГУ  ПФУ  в  Одеській  області),  в  якому  просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та невиплати основного розміру пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  (далі  –  Закон №796-ХІІ);

- зобов`язати відповідача з 04.04.2024 здійснити перерахунок, нарахування та виплату основного розміру пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР (далі – Закон №230/96-ВР), у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

В  обґрунтування  позовних  вимог  позивачка  пояснює,  що  перебуває  на обліку  в  ГУ  ПФУ  в  Одеській  області  та  відповідно  до  статті  54  Закону  №796-XII,  отримує  пенсію  як  особа з інвалідністю 2 групи, внаслідок захворювання пов`язаного з  наслідками  аварії  на  ЧАЕС.  

Далі позивачка  пояснює,  що  розмір  виплачуваної  пенсії  є  значно  меншим,  ніж  встановлений  статтею  54  Закону  №796-XIІ,  у  зв`язку  з  чим  вона  звернулася  до  територіального  управління  Пенсійного  фонду  із  заявою  щодо  перерахунку  пенсії,  виходячи  із  8  мінімальних  пенсій  за  віком,  однак  відповідач  відмовив  із  посиланням  на  відсутність  законних  підстав  для  перерахунку  пенсії.

Позивачка  таку  відмову  вважає  протиправною  та  покликаючись  на  правову  позицію  Верховного Суду,  викладену у постанові від 17.04.2024 у справі  №460/20412/23  вважає,  що  має  право  на  отримання  пенсії,  передбаченої  статтею  54  Закону  №796-ХІІ  у  розмірі  8  мінімальних  пенсій  за  віком.

Як  зазначає  позивачка,  бездіяльність  органу  Пенсійного  фонду  є  протиправною  та  такою,  що  порушує  конституційне  право  особи  на  соціальний  захист,  зокрема  на  належний  рівень  пенсійного  забезпечення.

Короткий  зміст  рішення  суду  першої  інстанції.

Рішенням  Одеського  окружного  адміністративного  суду  від  21  січня  2025  року,  ухваленим  за  правилами  спрощеного  позовного  провадження  без  повідомлення  сторін,  позов   ОСОБА_1 -  задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно вимог Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)2021, відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 04.04.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)2021, відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Вирішуючи  спір  та  задовольняючи  позов,  суд  першої  інстанції  виходив  з  того,  що  до  спірних  правовідносин  слід  застосувати  норми  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  у  редакції  Закону  України  «Про  внесення  змін  і  доповнень  до  Закону  України  «Про  статус і соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» №  230/96-ВР.

Як  зазначив  суд,  відповідач  не  довів  правомірність  дій  щодо  відмови  позивачці  у  перерахунку  та  виплаті  пенсії  як  особі  з  інвалідністю  II  групи,  у  розмірі  8  мінімальних  пенсій  за  віком.

За  таких  підстав,  суд  вважав,  що  належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправною бездіяльність за зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)2021, до статті 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Короткий  зміст  вимог  апеляційної  скарги  та  відзиву.

В  апеляційній  скарзі,  ГУ  ПФУ  в  Одеській  області  посилаючись  на  неправильне  застосування  судом  першої  інстанції  норм  матеріального  права  та  невідповідність  висновків  суду  обставинам  справи,  просить  рішення  суду  скасувати  та  ухвалити  нове  -  про  відмову  у  задоволенні  позову  в  повному  обсязі.

В  обґрунтування  апеляційної  скарги  скаржник  зазначає,  що  на  виконання  рішення  Конституційного  Суду  України  №  1-р(ІІ)/2021  Верховна  Рада  України  прийняла  Закон  України  від  29.06.2021  №  1584-  ІХ  «Про  внесення  змін  до  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» щодо  підвищення  рівня  пенсійного  забезпечення  окремих  категорій  осіб».  

Скаржник  указує,  що  відповідно  до  статті  2  Закону  №  1584-ІХ  частина  3  статті  54  Закону  №  796-ХІІ  викладена  у  наступній  редакції:  «В  усіх  випадках  розміри  пенсії  по  інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  не  можуть  бути  нижчими:  для  I  групи  інвалідності  -  6000  гривень;  для  II  групи  інвалідності  -  4800  гривень;  для  III  групи  інвалідності  -  3700  гривень;  для  дітей  з  інвалідністю  -  3700  гривень».  

Також,  частина  4,  5 статті  54  Закону  №  796-ХІІ  були  доповнені  абзацом  такого  змісту:  «Розміри  пенсії,  передбачені  частиною  третьою  цієї  статті,  починаючи  з  2022  року  щороку  з 1 березня  індексуються  у  порядку,  встановленому  Кабінетом  Міністрів  України, з урахуванням  коефіцієнта  збільшення,  що  визначається  відповідно  до  абзаців  другого  і  третього  частини  другої  статті  42  Закону  України  «Про  загальнообов`язкове  державне  пенсійне  страхування».  

Отже,  Верховна  Рада  України  виконала покладені  на  неї  Конституційним  Судом  України  зобов`язання  щодо  нормативного  регулювання  статті  54  Закону  №  796-ХІІ,  а  відтак,  на  думку  скаржника,  відсутні  підстави  для  застосування  статті  54  Закону  №  796-ХІІ  у  редакції  від  06.06.1996.

За  таких  обставин  скаржник  вважає,  що  перерахунок  пенсії  позивачці  був  проведений  з  урахуванням  положень  статті  2  та  пункту  2  розділу  ІІ  Закону  №1584-ІХ,  що  повністю  відповідає  нормам  чинного  законодавства,  а  тому  відсутні  підстави  для  визнання  дій  ГУ  ПФУ  в  Одеській  області  протиправними.

Позивачка  у  відзиві  на  апеляційну  скаргу,  посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду – залишити без змін.

Відповідно  до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде  розглядатися  в  порядку  письмового  провадження,  оскільки  апеляційна  скарга  подана  на  рішення  суду  першої  інстанції,  яке  ухвалено  в  порядку  спрощеного  позовного  провадження  без  повідомлення  сторін  (у  порядку  письмового  провадження).

Фактичні  обставини  справи.

ОСОБА_1  перебуває  на  обліку  в  ГУ  ПФУ в Одеській  області,  та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,  відповідно  до  Закону  №796-XII.

Згідно  посвідчення  серії   НОМЕР_1  від  31.08.2019   ОСОБА_1 має  статус  особи,  потерпілої  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  1  категорії,  та  має  право  на  пільги  та  компенсації,  встановлені  Законом  №796-XII.

Позивачка  звернулася  із  заявою  до  територіального  органу  Пенсійного  фонду,  в  якій  просила  перерахувати  пенсію  по  інвалідності  та  виплачувати  її  в  розмірі  8  мінімальних  пенсій  за  віком  згідно  положень  статті  54  Закону  №796-ХІІ,  враховуючи  рішення  Конституційного  Суду  України  від  07.04.2021  №1-р(ІІ)2021.

ГУ  ПФУ  в  Одеській  області  листом  від  20.08.2024  відмовило  позивачці  у  задоволенні  її  заяви,  посилаючись  на  те,  що  згідно Закону №793-ХІІ  розмір пенсії  по  інвалідності, що настала внаслідок каліцтва  чи  захворювання  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  становить,  зокрема,  для  осіб  з  інвалідністю  ІІ  групи  –  4  800  грн.  

Не  погоджуючись  із  зазначеною  відмовою,  вважаючи  свої  права  порушеними,  позивачка  звернулася  до  суду  з  даним  позовом.

Джерела  правового  регулювання  (в  редакції,  чинній  на  момент  виникнення  спірних  правовідносин)  та  оцінка  суду  апеляційної  інстанції  доводів  апеляції  і  висновків  суду  першої  інстанції.

Переглянувши  справу  за  наявними  у  ній  доказами  та  перевіривши  законність  і  обґрунтованість  рішення  суду  першої  інстанції  в  межах  доводів  та  вимог  апеляційної  скарги,  колегія  суддів  вважає,  що  відсутні  підстави  для  задоволення  апеляції,  з  огляду  на  таке.

Спірним  питанням  в  даному  випадку  є  визначення  в  якому  розмірі  має  виплачуватися  пенсія  по  інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  призначена  згідно  Закону  №  796-ХІІ.

Позивачка  вважає,  що  має  право  на  пенсію  в  розмірі  8  мінімальних  пенсій  за  віком.

Натомість  скаржник  заперечує  можливість  виплати  вказаного  розміру  пенсії,    посилаючись  на  зміни  внесені    Законом  №1584-IX  до  Закону  №  796-ХІІ.

Відповідаючи  на  доводи  апеляційної  скарги,  колегія  суддів  виходить  з  такого.

Стаття  19  Конституції  України  визначає,  що  органи  державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування,  їх  посадові  особи  зобов`язані  діяти  лише  на  підставі,  в  межах  повноважень  та  спосіб,  що  передбачені  Конституцією  та  законами  України.

Відповідно  до  частини  1  статті  46  Конституції  України,  громадяни  мають  право  на  соціальний  захист,  що  включає  право  на  забезпечення  їх  у  разі  повної,  часткової  або  тимчасової  втрати  працездатності,  втрати  годувальника,  безробіття  з  незалежних  від  них  обставин,  а  також  у  старості  та  в  інших  випадках,  передбачених  законом.

Згідно  пункту  6  частини  1  статті  92  Конституції  України,  основи  соціального  захисту,  форми  і  види  пенсійного  забезпечення  визначаються  виключно  законами  України.

Основні  положення  щодо  реалізації  конституційного  права  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  на  охорону  їх  життя  і  здоров`я  визначено  Законом  України  «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  від  28.02.1991  №  796-XII  (далі  і  вище  -  Закон  №796-XII).

Приписами  частини    4  статті  54  Закону  Закон  №796-XII  у  редакції  Закону  України  «Про  внесення  змін  і  доповнень  до  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  (далі  і  вище  -  Закон  №230/96-ВР),  яка  була  чинною  до  внесення  змін  Законом  України  від  «Про  внесення  змін  та  визнання  такими,  що  втратили  чинність,  деяких  законодавчих  актів  України»  (далі  -  Закон  №  76-VIII),  було  передбачено  таке:

«В  усіх  випадках  розміри  пенсій  для  інвалідів,  щодо  яких  встановлено  зв`язок  з  Чорнобильською  катастрофою,  не  можуть  бути  нижчими:  по  I  групі  інвалідності  -  10  мінімальних  пенсій  за  віком;  по  II  групі  інвалідності  -  8  мінімальних  пенсій  за  віком;  по  III  групі  інвалідності  -  6  мінімальних  пенсій  за  віком;  дітям-інвалідам  -  3  мінімальних  пенсій  за  віком».

Разом  з  тим,  28.12.2014  Верховна  Рада  України  прийняла  Закон  №  76-VIII,  яким  текст  статті  54  Закону  №  796-XII  був  викладений  у  редакції,  згідно  з  якою  умови,  порядок  призначення  та  мінімальні  розміри  пенсії  за  інвалідністю,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  визначає  Кабінет  Міністрів  України  в  актах  із  відповідних  питань.

Змінивши  підпунктом  13  пункту  4  розділу  I  Закону  №  76-VIII  законодавче  регулювання  мінімальних  розмірів  державних  пенсій,  Верховна  Рада  України  скасувала  соціальні  гарантії,  передбачені  частиною  4  статті  54  Закону  №796-XII,  у  редакції  Закону  №  230/96-ВР.

Згодом,  мінімальні  розміри  пенсії  по  інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  були  визначені  у  Порядку  обчислення  пенсій  особам,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  затвердженому  постановою  Кабінету  Міністрів  України  «Про  підвищення  рівня  соціального  захисту  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  від  23.11.2011  №  1210  (далі  -  Порядок  №  1210).

Згідно  із  п.  11  Порядку  №  1210  мінімальний  розмір  пенсії  становить,  зокрема,  для  учасників  ліквідації  наслідків  аварії  на  Чорнобильській  АЕС,  інших  ядерних  аварій  та  випробувань,  військових  навчань  із  застосуванням  ядерної  зброї:

осіб  з  інвалідністю  I  групи  -  180  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність;

осіб  з  інвалідністю  II  групи  -  160  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність;

осіб  з  інвалідністю  III  групи  -  145  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність.

Тобто  раніше  визначений  статтею  54  Закону  №796-XII  розмір  пенсій  був  знижений.

Разом  з  тим,  рішенням  від  07.04.2021  №  1-р(ІІ)/2021  Конституційний  Суд  України  визнав  такою,  що  не  відповідає  Конституції  України  (є  неконституційною),  частину  третю  статті  54  Закону  №  796-XII,у  редакції  Закону  №  76-VIII,  щодо  уповноваження  Верховною  Радою  України  Кабінету  Міністрів  України  визначати  своїми  актами  мінімальні  розміри  пенсії  за  інвалідністю,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи.

Конституційний  Суд  України  вирішив,  що  частина  3  статті  54  Закону  №  796-XII,  у  редакції  Закону  №  76-VIII,  щодо  уповноваження  Верховною  Радою  України  Кабінету  Міністрів  України  визначати  своїми  актами  мінімальні  розміри  пенсії  за  інвалідністю,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  визнана  неконституційною,  втрачає  чинність  через  три  місяці  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом  України  цього  рішення.

За  рішенням  Конституційного  Суду  України  Верховна  Рада  України  повинна  протягом  трьох  місяців  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом  України  цього  рішення  привести  нормативне  регулювання,  встановлене  статтею  54  Закону  №796-XII,  у  редакції  Закону  №  76-VIII,  щодо  уповноваження  Верховною  Радою  України  Кабінету  Міністрів  України  визначати  своїми  актами  мінімальні  розміри  пенсії  за  інвалідністю,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  у  відповідність  із  Конституцією  України  та  цим  рішенням  (від  07.04.2021  №  1-р(ІІ)/2021).

Тобто,  за  результатами  виконання  рішення  Конституційного  Суду  України  від  07.04.2021  №  1-р(ІІ)/2021  Верховна  Рада  України,  з  метою  врегулювання  на  законодавчому  рівні  розмірів  пенсій  для  осіб  з  інвалідністю,  щодо  яких  встановлено  зв`язок  з  Чорнобильською  катастрофою,  мала  прийняти  не  будь-який  закон,  а  такий,  що  відповідає  Конституції  України  та  рішенню  Конституційного  Суду  України  від  07.04.2021  №  1-р(ІІ)/2021.

29.06.2021  Верховна  Рада  України  на  виконання  рішення  Конституційного  Суду  України  від  07.04.2021  №  1-р(II)/2021  прийняла  Закон  України  «Про  внесення  змін  до  Закону  України  «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  (далі  і  вище  -  Закон  №  1584-ІХ),  який  набрав  чинності  01.07.2021,  відповідно  до  якого  частина  3    статті  54  Закону  №  796-XII  викладена  в  наступній  редакції:  

«В  усіх  випадках  розміри  пенсії  по  інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  не  можуть  бути  нижчими:  для  I  групи  інвалідності  -  6000  гривень;  для  II  групи  інвалідності  -  4800  гривень;  для  III  групи  інвалідності  -  3700  гривень;  для  дітей  з  інвалідністю  -  3700  гривень».

Крім  того,  стаття  54  Закону  №  796-XII  доповнена  частинами  четвертою  і  п`ятою  такого  змісту:

 «Розміри  пенсії,  передбачені  частиною  третьою  цієї  статті,  починаючи  з  2022  року  щороку  з  1  березня  індексуються  у  порядку,  встановленому  Кабінетом  Міністрів  України,  з  урахуванням  коефіцієнта  збільшення,  що  визначається  відповідно  до  абзаців  другого  і  третього  частини  другої  статті  42  Закону  України  «Про  загальнообов`язкове  державне  пенсійне  страхування».

Порядок  призначення  пенсії  по  інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  визначається  Кабінетом  Міністрів  України».

Саме  на  зазначену  редакцію  статті  54  Закону  №  796-XII  посилається  скаржник,  наголошуючи  на  правомірності  проведення  нарахування  та  виплати  позивачці  пенсії  за  спірний  період.

Водночас,  колегія  суддів  звертає  увагу,  що  Верховний  Суд  у  складі  Судової  палати  для  розгляду  справ  щодо  захисту  соціальних  прав  Касаційного  адміністративного  суду  у  постанові  від  10.12.2024  у  справі  №240/1121/24  не  знайшов  підстав  для  відступлення  від  правового  висновку  щодо  застосування  норми  права  у  подібних  правовідносинах,  викладеного  у  постановах  Верховного  Суду  від  17.04.2024  у  справі  №  460/20412/23,  від  12.05.2024  у  справі  №400/12117/21,  від  10.09.2024  у  справі  №  240/34675/23,  від  11.09.2024  у  справах  №240/590/24,  №  240/739/24,  від  12.09.2024  у  справі  №  240/1024/24,  від  02.10.2024  у  справах  від  №  400/5534/23,  №  240/955/24,  №  240/1092/24,  №240/1067/24,  №240/34883/23,  та  дійшов  наступного  висновку:

«…прийняттям  Закону  №  1584-IX  не  досягаються  всупереч  Рішенню  Конституційного  Суду  України  від  07  квітня  2021  року  №  1-р(ІІ)/2021  мінімальні  гарантії  у  сфері  соціального  захисту  осіб,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи.

Оскільки  Конституція  України,  як  зазначено  в  її  статті  8,  має  найвищу  юридичну  силу,  а  її  норми  є  нормами  прямої  дії,  суди  при  розгляді  конкретних  справ  мають  оцінювати  зміст  будь-якого  закону  чи  іншого  нормативно-правового  акта  з  точки  зору  його  відповідності  Конституції  і  в  усіх  необхідних  випадках  застосовувати  Конституцію  як  акт  прямої  дії.  Судові  рішення  мають  ґрунтуватись  на  Конституції,  а  також  на  чинному  законодавстві,  яке  не  суперечить  їй.  Пряме  застосування  Конституції  у  поєднанні  з  принципом  її  верховенства  над  іншими  правовими  актами  неминуче  передбачає  правомочність  судів  відмовитись  від  застосування  будь-якого  правового  акта,  який  вони  визначають  як  неконституційний  в  цілому  або  в  частині.

Як  уже  було  зазначено,  у  пункті  3  резолютивної  частини  Рішення  Конституційного  Суду  України  від  07  квітня  2021  року  №  1-р(ІІ)/2021  приписано  Верховній  Раді  України  протягом  трьох  місяців  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом  України  цього  рішення  привести  нормативне  регулювання,  встановлене    статтею  54  Закону  №796-ХІІ  у  редакції  Закон  №  76-VIII  щодо  уповноваження  Верховною  Радою  України  Кабінету  Міністрів  України  визначати  своїми  актами  мінімальні  розміри  пенсії  за  інвалідністю,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  у  відповідність  із  Конституцією  України  та  цим  Рішенням.

Окремо  Конституційний  Суд  України  зауважив,  що  у  разі  неприведення  нормативного  регулювання,  встановленого  статтею  54  Закону  №  796-ХІІ  у  редакції  Закону  №76-VIII  щодо  уповноваження  Верховною  Радою  України  Кабінету  Міністрів  України  визначати  своїми  актами  мінімальні  розміри  пенсії  за  інвалідністю,  що  настала  внаслідок  каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсії  у  зв`язку  з  втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  у  відповідність  із  Конституцією  України  та  цим  рішенням  через  три  місяці  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом  України  цього  рішення,  застосуванню  підлягатиме  частина  четверта  статті  54  Закону  №  796-XII  у  редакції  Закону  №  230/96-ВР.

Враховуючи,  що  внесеними  Законом  №  1584-IX  змінами  до  статті  54  Закону  №796-XII  встановлені  менші  розміри  пенсії,  аніж  ті,  які  були  передбачені  зазначеною  статтею  в  редакції  Закону  №  230/96-ВР,  судова  палата  констатує,  що  законодавець  вчергове  порушив  право  на  належний  рівень  соціального  захисту  та  засадничий  обов`язок  держави  щодо  відшкодування  завданої  шкоди  особам,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  у  зв`язку  з  чим  до  спірних  правовідносин  у  цій  справі  слід  застосувати  норми  Закону  №  796-XII  у  редакції  Закону  №  230/96-ВР.».

Аналогічна  правова  позиція  викладена  також  Верховним  Судом  у  постанові  від  15.04.2025  у  справі  №240/66/24  та  у  постанові  від  25.02.2025  у  справі  240/35668/23.  

Як  мовилося  вище,   ОСОБА_1  є  потерпілою  від  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  1  категорії,  отримує  пенсію  по  інвалідності,  як  інвалід  ІІ  групи  внаслідок  захворювання,  пов`язаного  з  аварією  на  ЧАЕС,  що  підтверджується  відповідним  посвідченням  та  її  пенсійним  посвідченням.

Водночас,  виплата  належної  позивачці  пенсії  здійснена  територіальним  органом  Пенсійного  фонду  в  розмірі  меншому,  ніж  передбачений  статтею  54  Закону  №796-ХІІ  у  редакції  Закону  №  230/96-ВР.

З  урахуванням  викладених  вище  норм  права  та  правової  позиції  Верховного  Суду  слід  дійти  висновку,  що  виплата   ОСОБА_1 пенсії  у  такому  розмірі  є  протиправною,  у  зв`язку  з  чим  колегія  суддів  погоджується  із  висновком  суду  першої  інстанції  про  задоволення  позовних  вимог.  

За  таких  обставин,  колегія  суддів  вважає безпідставними доводи скаржника про правомірність  виплати  позивачці  пенсії  по  інвалідності,  передбаченої  статтею  54  Закону  №796-ХІІ  у  розмірі  нижче  8  мінімальних  пенсій  за  віком.

Таким  чином,  слід  констатувати,  що  доводи  апеляційної  скарги  не  знайшли  свого  підтвердження,  а  тому  відсутні  підстави  для  задоволення  апеляційної  скарги  та  скасування  рішення  про  задоволенні  позову.

Відповідно  до  вимог  статті  316  КАС  України  за  наслідками  розгляду  апеляційної  скарги,  якщо  суд  першої  інстанції  правильно  встановив  обставини  справи  та  ухвалив  судове  рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і  процесуального  права,  суд  апеляційної  інстанції  має  право  залишити  апеляційну  скаргу  без  задоволення,  а  судове  рішення  без  змін.

На  думку  колегії  суддів,  суд  першої  інстанції  порушень  матеріального  і  процесуального  права  при  вирішенні  справи  не  допустив,  наведені  в  скарзі  доводи  правильність  висновків  суду  не  спростовують,  а  тому  підстави  для  задоволення  апеляційної  скарги  та  скасування  судового  рішення  відсутні.

Розподіл  судових  витрат,  відповідно  до  вимог  статті  139  КАС  України  не  передбачений.

Стаття  328  КАС  України  встановлює  право  учасників  справи,  а  також  осіб,  які  не  брали  участі  у  справі,  якщо  суд  вирішив  питання  про  їхні  права,  свободи,  інтереси  та  (або)  обов`язки  на  касаційне  оскарження  рішення  суду  першої  інстанції  після  апеляційного  перегляду  справи,  а  також  постанову  суду  апеляційної  інстанції  повністю  або  частково  у  випадках,  визначених  цим  Кодексом.

Водночас  пункт  2  частини  5  вказаної  статті  встановлює,  що  не  підлягають  касаційному  оскарженню,  у  тому  числі  судові  рішення  у  справах  незначної  складності  та  інших  справах,  розглянутих  за  правилами  спрощеного  позовного  провадження  (крім  справ,  які  відповідно  до  цього  Кодексу  розглядаються  за  правилами  загального  позовного  провадження),  крім  випадків  якщо:

а)  касаційна  скарга  стосується  питання  права,  яке  має  фундаментальне  значення  для  формування  єдиної  правозастосовної  практики;

б)  особа,  яка  подає  касаційну  скаргу,  відповідно  до  цього  Кодексу  позбавлена  можливості  спростувати  обставини,  встановлені  оскарженим  судовим  рішенням,  при  розгляді  іншої  справи;

в)  справа  становить  значний  суспільний  інтерес  або  має  виняткове  значення  для  учасника  справи,  який  подає  касаційну  скаргу;

г)  суд  першої  інстанції  відніс  справу  до  категорії  справ  незначної  складності  помилково.

Отже,  враховуючи,  що  судом  апеляційної  інстанції  постановлено  рішення  у  справі  розглянутої  за  правилами  спрощеного  позовного  провадження,  відсутні  підстави  для  його  оскарження  в  касаційному  порядку.

Керуючись  статтями  308,  311,  315,  316,  322,  325,  328  КАС  України,  суд

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Апеляційну  скаргу  Головного  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Одеській  області  –  залишити  без  задоволення.

Рішення  Одеського  окружного  адміністративного  суду  від  21  січня  2025  року  у  справі  за  позовом   ОСОБА_1  до  Головного  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Одеській  області  про  визнання  протиправною  бездіяльність  та  зобов`язання  вчинити  певні  дії  –  залишити  без  змін.

Постанова  суду  апеляційної  інстанції  набирає  законної  сили  з  дати  її  прийняття  та  оскарженню  в  касаційному  порядку  до  Верховного  Суду  не  підлягає,  за  винятком  випадків,  перелічених  у  пункті  2  частини  5  статті  328  КАС  України.

Доповідач  -  суддя                                                                        І.  О.  Турецька

суддя                                                                                            Ю.  М.  Градовський

суддя                                                                                            О.  А.  Шевчук

Повне  судове  рішення  складено  20.05.2025.