П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31946/24

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Турецької І. О.,

суддів – Градовського Ю. М., Шевчук О. А.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком;

-  зобов`язати відповідача, починаючи з 30.07.2024 призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021 - 2023 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснює, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та раніше отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки.

Далі позивач пояснює, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

ГУ ПФУ в Одеській області здійснило переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, однак обрахунок пенсії здійснило із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за 2016-2018 роки.

Не погоджуючись із застосуванням такого показника, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки.

ГУ ПФУ в Одеській області у відповідь на заяву, повідомило про що під час переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, правомірно застосований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

У перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати за 2021-2023 роки відмовило, посилаючись на відсутність правових підстави для здійснення такого перерахунку.

Як зазначає позивач, такі дії органу Пенсійного фонду є протиправними та такими, що порушують конституційне право особи на соціальний захист, зокрема на належний рівень пенсійного забезпечення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Одеській області, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Зобов`язано відповідача починаючи з 30.07.2024 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону №1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.

Суд стягнув з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивачу у 2019 році  вперше була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, у порівнянні із Законом №1058-IV.

Суд врахував, що до призначення пенсії за віком, відповідно до положень Закону №1058-ІV, позивач не отримувала пенсію згідно Закону №1058-IV, а тому дійшов висновку, що призначення позивачу пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV відбулося вперше.

Посилаючись на те, що пенсія за віком відповідно до Закону №1058- IV позивачу призначена вперше, суд зазначив, що розмір пенсії має обчислюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року призначення пенсії.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший,  або у випадку призначення пенсії вперше.

Скаржник указує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач був переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Тобто, на думку скаржника, відбулось не призначення пенсії за віком, а переведення з пенсії на пенсію в межах одного Закону №1058-ІV, а тому застосування показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки є правомірним.

За таких обставин скаржник вважає, що відсутні правові підстави для обрахунку позивачу пенсії за віком, відповідно до положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки.

Покликаючись на позицію Верховного Суду, яка наведена у постановах від 31.05.2019 у справі №314/272/17, від 31.03.2020  у справі №348/1296/17 та від 06.12.2021 у справі №185/951/17, скаржник наголошував на тому, що у випадку призначення того самого виду пенсії в даному випадку - пенсії за віком, не може бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три останні роки.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 2019 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.

30.07.2024 позивач, відповідно до його заяви, переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до положень Закону № 1058-IV.

Однак, під час розрахунку пенсії ГУ ПФУ в Одеській області врахувало середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016-2018 роки, замість застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за попередні три роки, тобто за 2021-2023 роки.

Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії та просив провести її розрахунок із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 – IV, за 2021, 2022 та 2023 роки.

У відповідь на вказане звернення ГУ ПФУ в Одеській області листом від 01.10.2024 повідомило заявнику, що у зв`язку з тим, що він отримувала пенсію за вислугу років з 2019 року, то при розрахунку пенсії за віком правомірно врахований показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, проіндексованій відповідно до частини 2 статті 42 Закону№1058-IV.

Також відповідач повідомив, що для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки підстави відсутні (а.с. 11).

Не погоджуючись із вказаним розрахунком, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Спірним питанням є визначення який саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні має застосовуватись при переведенні з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону №1788-ХІІ на пенсію за віком згідно положень Закону № 1058-IV.

Позивач вважає, що має право на визначення розміру пенсії із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують призначенню пенсії, тобто за 2021-2023.

Натомість скаржник заперечує можливість застосування вказаного розміру середньої заробітної плати для обчислення пенсії позивача.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (вище і далі - Закон № 1058-IV).

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 10 Закону № 1058-ІV визначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV  для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.

У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Згідно матеріалів справи, позивачу з 30.07.2024 призначена пенсія за віком за Законом №1058-IV.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, в якій суд виснував, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до положень Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

Таким чином, в даному випадку з 30.07.2024 сталося призначення нового виду пенсії (за віком), а не переведення з одного виду пенсії на інший.

Отже, оскільки має місце призначення іншого виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший, у межах даної справи, територіальний орган Пенсійного фонду повинен був призначити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021 – 2023 роки.

Колегія суддів вважає помилковою позицію скаржника, наведену в апеляційній скарзі, стосовно того, що відбулося не призначення пенсії за віком, а переведення з пенсії на пенсію в межах одного Закону №1058-ІV, оскільки обставини справи свідчать, що позивачці у 2012 році була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ, а потім, на підставі її заяви, з 12.06.2024 призначена пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV.

Тобто, є очевидним призначення іншої пенсії за іншим законом.

Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника в апеляції на практику Верховного Суду, яку він вважає релевантною до даної справи.

Дослідивши наведені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів встановила, що обставини справ, які досліджував Верховний Суд, не є подібними. У цих справах пенсіонери були переведені на інший вид пенсії в межах одного закону. Таким чином, слід констатувати, що

Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення про задоволенні позову.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя                                                                       І. О. Турецька

суддя                                                                                           Ю. М. Градовський

суддя                                                                                           О. А. Шевчук

Повне судове рішення складено 20.05.2025.