Справа № 204/3925/25

Провадження № 2/204/2530/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року         м. Дніпро

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого – судді                                        Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання                Борсук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

       В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 56 680,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців відповідно до ст. 117 КЗпПУ у розмірі 24 159,60 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив на те, що він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». З підприємства звільнився 31.07.2024 року згідно зі ст. 38 КЗпП України. Під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем йому не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 56 680,00 грн. Заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позивачу відповідачем так і не виплачена в день звільнення. Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зазначив, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, який за розрахунками позивача за шість місяців становить 24 159,60 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 14 квітня 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

У встановлений судом строк відзив від відповідача до суду не надходив.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  працював у Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на різних посадах, наказом № 609 вк від 31.07.2024 року звільнений за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с. 11).

Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував йому нараховану заробітну плату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з ним розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану йому заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з довідкою № 2/98 від 11 березня 2025 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з травня 2021 року по липень 2024 року включно у загальному розмірі 53 766,00 грн. (зв .бік а.с. 42).

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 53 766,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом – 53 766,00 грн.; період стягнення дорівнює 21 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 53 766,00 грн. / 21 = 2 560,28 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період, який дорівнює 6 місяцям, у розмірі 24 159,60 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ внесені зміни, зокрема, у частину першу статті 117 КЗпП України, яку викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2024 року (наступний день після звільнення 31.07.2024 року) по 01 лютого 2025 року включно.

Відповідно до пункту 8  «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 2/98 від 11 березня 2025 року, виданої Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», вбачається, що заробітна палата позивача у травні 2024 року склала 3 153,00 грн., у липні 2024 року 5 033,00 грн. ( зв. бік а.с. 42).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: 5 033,00 грн. + 3 153,00 грн. = 8 186,00 грн./ 46 (кількість робочих днів у двох місяцях (23 + 23)) = 177,95 грн.

У зв`язку з викладеним кількість робочих днів за період з 01 серпня 2024 року по 01 лютого 2025 року складає 132 днів, а саме: серпень 2024 року – 22 днів, вересень 2024 року – 21 день, жовтень 2024 року – 23 дня, листопад 2024 року - 21 день, грудень 2024 року - 22 дні, січень 2025 року - 23 дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 01 серпня 2024 року по  01 лютого 2025 року складає 23 489,40 грн. (177,95 грн. х 132 днів = 23 489,40 грн.).

У зв`язку з викладеним суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 489,40 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на суму 53 766,00 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн. (1 211,20 грн. у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру з застосуванням коефіцієнту 0,8 за звернення до суду через електронний суд).

Також, оскільки позовні вимоги майнового характеру в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені частково на загальну суму 37 221,36 грн., за які позивачем було сплачено судовий збір, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру).

На підставі ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  (місце проживання:  АДРЕСА_1 , РНОКПП -  НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 53 766,00 грн. (п`ятдесят три тисячі сімсот шістдесят шість гривень, 00 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 489,40 грн. (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень, 40 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  (місце проживання:  АДРЕСА_1 , РНОКПП -  НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень, 96 копійок) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 2 560,28 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят гривень, 28 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                             Д.Л. Черкез