П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року

м. Рівне

Справа № 572/2533/21

Провадження № 22-ц/4815/286/25

Головуючий у Сарненському районному суді

Рівненської області: суддя Ведяніна Т.О.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 12 год. 48 хв. 26 липня 2024 року

у м. Сарни Рівненської області

Повний текст рішення складено: не зазначено.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області і Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області;

за участі: ОСОБА_2 і представників сторін - адвокатів Волнянського Геннадія Нінельовича та Пилипця Антона Юрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області і Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області; про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області і Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області; про визначення місця проживання дітей.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що з 23 грудня 2011 року сторони перебували між собою в шлюбі, який було розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2021 року, що набрало законної сили.

Під час шлюбу у сторін народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 зауважувала, що вона зазнавала домашнього насильства від відповідача, через що залишила місце проживання та виїхала до м.Києва.

На час переїзду у 2018 році позивач мала намір забрати дітей із собою для їх проживання разом із матір`ю, однак дочку ОСОБА_6 позивач не змогла забрати із собою, а інших дітей сина ОСОБА_7 та дочку ОСОБА_8 повернув шляхом зупинення рейсового автобуса із працівниками поліції.

Звертала увагу, що на даний час вона проживає у м.Буча Київської області, має постійну роботу, характеризується позитивно, а тому має можливість матеріально забезпечувати дітей.

Оскільки між сторонами виник та існує спір з приводу проживання дітей, їм подобається проводити разом вільний час, вони чекають на її відвідування, просить визначити місце проживання дітей з нею.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2024 року позов задоволено.

Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 06 червня 2012 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 23 червня 2014 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 25 травня 2017 року, разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи і порушенні норм процесуального права, просить його скасувати, відмовивши у позові повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що недоброзичливі і упереджені відносини між сторонами виникли та існують у зв`язку з діями позивача, яка своєю неоднозначною поведінкою сама викликала негативні наслідки щодо неї. Проживаючи разом із відповідачем, вона вела такий етично-моральний спосіб життя, який не відповідав загальноприйнятим засадам сім`ї, побуту, спілкуванню чоловіка та дружини, вихованню дітей, а з липня 2018 року залишила сім`ю і виїхала до м. Буча Київської області.

Звертав увагу на те, що протягом спільного проживання сторін у 2014-2018 роках вона надміру палила та зловживала спиртними напоями, з огляду на що була госпіталізована і нехтувала своїми материнськими зобов`язаннями відносно дітей, двічі притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, тобто за невиконання батьківських обов`язків стосовно виховання дітей. Судовим рішенням з неї на користь заявника на утримання дітей стягнуто аліменти, за якими на цей час існує заборгованість.

Вважає, що матеріально-побутові умови за місцем його проживання є значно кращими, на відміну від відповідних умов ОСОБА_9 . Він має у власності житловий будинок та підсобне господарство, постійне місце роботи, від нового шлюбу у нього народилася дитина, з якою спільно проживають, давно звикли одне до одного, мають стійкий соціальний та емоційний зв`язок і діти від попереднього шлюбу. Натомість позивач орендує квартиру, тобто не має постійного місця проживання.

Щодо доказів, то, на його думку, вони помилково оцінені судом, адже показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яка є матір`ю заявника, ОСОБА_12 , яка є його дружиною, ОСОБА_13 , з якою він тимчасово співмешкав, та пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 є об`єктивними і неупередженими.

При цьому суд неправильно взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 , яка свідчила про обставини справи винятково зі слів позивача.

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипець А.Ю., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, розірвано шлюб, зареєстрований між сторонами 23 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, актовий запис №26. При розірванні шлюбу правовідносини з приводу місця проживання дітей не вирішувались.

Повторно виданими свідоцтвами про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 від 02 червня 2020 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_5 від 02 травня 2020 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_6 від 02 травня 2020 року встановлено, що батьками дітей є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

З липня 2018 року сторони почали проживати окремо, в інших населених пунктах. При цьому діти залишилися проживати разом із батьком.

Вважаючи, що між сторонами виник та існує спір з приводу проживання трьох спільних дітей, у серпні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області і Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області; про визначення місця проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки - ОСОБА_5 разом із матір`ю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки проживання дітей разом із матір`ю відповідатиме їхнім найкращим інтересам. При цьому враховано вік дітей, їх матеріально-побутові умови проживання та стан здоров`я, працевлаштування батька і матері, які мають постійне місце роботи, а також відсутність у сторін шкідливих звичок та поведінки, які можуть зашкодити розвиткові дітей.

Звернуто увагу на те, що думка дитини, котра тривалий час проживала з одним із батьків, може бути спотвореною, мати ознаки навіювання одним із батьків, внаслідок чого не може сприйматися судом як абсолютна. Тому пояснення сина ОСОБА_7 оцінено як такі, що склалися під враженням висловлювань та переконань батька - ОСОБА_2 і бабусі - ОСОБА_11 .

Крім того, зауважено, що проживаючи разом із відповідачем, діти потребують не лише матеріального забезпечення від батька, а і всебічного розвитку своєї особистості, однак він цьому належної уваги не надає. Натомість ОСОБА_1 як мати дітей готова сприяти їх розвитку, матеріально забезпечувати та відповідально виконувати свої батьківські обов`язки, що підтвердила своїми діями протягом часу, коли вони жили окремо, і про що стверджується оціненими доказами у справі в їх сукупності.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно зі ст.ст. 6, 7, 141, 160, 161 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, проголошено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

З висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 148/1555/17, вбачається, що «рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 333/1013/17 зазначено, що «при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Суд зобов`язаний надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання».

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 350/1696/19 зазначено, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку… Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 607/425/16-ц вказував, що у разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, за наявності спору між батьками як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернення до суду із позовом про зміну місця проживання дитини й тому разі, коли вже є рішення суду про визначення місця проживання дитини та її відібрання, які не виконані. Найкращі інтереси дитини повинні мати першочергове значення. Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя… Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб».

Такі ж висновки зроблені і у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №754/1447/23.

Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги те, що діти проживають разом з батьком з липня 2018 року, що підтверджується сукупністю відповідних доказів, які перевірені судом, і визнанням сторонами цього факту. Діти за місцем навчання характеризуються позитивно, їх навчанням цікавиться батько.

З письмового повідомлення т.в.о.начальника Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області від 08 липня 2021 року та з показань свідка ОСОБА_10 видно, що у 2018 році на прохання відповідача він брав участь у відібранні дітей від матері, яка залишила місце проживання і з дітьми поїхала до м.Києва. Дітей у ОСОБА_1 відібрав ОСОБА_2 за сприяння працівників органів поліції. При цьому свідок підтвердив, що позивач навідується до дітей. Цей факт, а також те, що вона купляє дітям певні речі, визнала і свідок ОСОБА_11 , яка є матір`ю відповідача, а також свідок ОСОБА_15 , яка проживала разом із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Остання ж підтвердила, що позивач відвідувала дітей щомісяця, тоді як батько дітей не виконував своїх безпосередніх обов`язків щодо них. Щодо відповідача, то вказувала і про його словесне налаштування дітей проти матері та його негативну характеристику позивача, яку він висловлював у їх присутності.

Своїми свідченнями ОСОБА_14 зазначала про те, що з ОСОБА_1 познайомилася у 2018 року на весіллі, тоді ж позивач скаржилася на свого чоловіка. З її слів, відповідач вчиняв насильницькі дії стосовно позивача. Вона ж навідується до дітей, проводить з ними час і спілкується у телефонному режимі.

Свідок ОСОБА_16 стверджував, що перебуває з позивачем у шлюбних відносинах, від яких мають малолітню дочку. ОСОБА_1 йому розповідала, що залишила чоловіка та сім`ю через те, що відповідач вчиняв насильство стосовно неї.

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 своїми показаннями охарактеризували позивача як погану матір, якій не можна довірити виховання дітей.

Відповідно до наданих суду копій сертифікатів про проходження позивачем обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 24 вересня 2020 року та про проходження профілактичного наркологічного огляду від 06 жовтня 2020 року у позивача не виявлено ознак наркологічних та психічних захворювань, а згідно із копією довідки від 01 жовтня 2020 року, виданої КНП «Київська туберкульозна лікарня №1», вона не перебуває на обліку у вказаному медичному закладі.

Позивач працевлаштована на посаді кухаря, має стабільний заробіток, за місцем роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «Іппон» характеризується позитивно, про що свідчать довідка про доходи та характеристика з місця роботи.

ОСОБА_1 забезпечена житлом, за місцем проживання створені належні матеріально-побутові умови проживання, житло відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Ці обставини встановлені із копії договору оренди квартири у приватної особи від 25 грудня 2020 року, відповідно до якого позивач винаймає квартиру АДРЕСА_1 . Також про цей факт свідчить і акт обстеження житлово-побутових умов проживання позивача від 10 серпня 2021 року.

Акт оцінки потреб сім`ї №206 від 17 серпня 2021 року із відповідним висновком до нього вказує, що вона проживає у належних матеріально-побутових умовах, санітарно-гігієнічні умови проживання є належними, працевлаштована, стосунки у родині задовільні, шкідливих звичок загалом не має - мати палить, однак ця обставина не є перешкодою для проживання дітей із нею, сім`я боргів не має, через що в родині створені усі належні умови для проживання неповнолітніх дітей.

Зазначені факти підтверджені також й актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 12 січня 2023 року.

Відповідно до копій довідок Комунального некомерційного підприємства «Сарненська центральна районна лікарня» від 09 листопада 2021 року, листа головного лікаря цієї медичної установи №1292/01-13/21 від 09 листопада 2021 року позивач на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває з 2012 року по даний час.

Разом з тим у засіданні суду першої інстанції заслухано і думку дитини - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який пояснив, що він проживає із сестрами та батьком. Повідомив, що і в подальшому бажав би проживати із батьком, за місцем його нинішнього проживання знаходяться друзі та школа. Тобто у нього уже існують усталені сімейні відносини та склалося коло спілкування, контакти з якими він не хотів би втрачати. Син пояснював, що мама намагається спілкуватися з ним у телефонному режимі, однак він цього не бажає.

Діти на час вирішення спору проживають із батьком, який є офіційно працевлаштованим - працює лісорубом за місцем проживання. Вони навчаються у загальноосвітньому навчальному закладі, де також спілкуються з ровесниками.

Обоє батьків забезпечені житлом, створили нові сім'ї, мають дітей від нових шлюбних відносин. Разом з тим виявляють увагу до малолітніх дітей від попереднього шлюбу та турботу про них. Мати з огляду на віддаленість місця проживання в міру часу і зусиль спілкується з дітьми та передає їм дарунки й інші необхідні речі. При цьому син ОСОБА_7 більше прихильний до батька.

Водночас позивач протягом трьох років - з 2018 року, коли залишила сім'ю, по 2021 рік, коли звернулася до суду з відповідним позовом, не відшукувала контактів з дітьми, не намагалася вирішити ці правовідносини через орган опіки та піклування чи в інший передбачений законом спосіб.

Крім того, з довідки ВП НОМЕР_7 від 28.03.2025 Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання трьох дітей за час із 26 липня 2018 року по 01 березня 2025 року складає 327 000 гривень. Тобто ця обставина безпосередньо свідчить про уникнення позивачем своїх обов`язків з матеріального утримання дітей.

Згідно із ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року зобов`язано Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області і Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області надати письмовий висновок щодо розв`язання спору про можливість проживання дітей - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочок - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю.

Висновком Органу опіки та піклування Сарненської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради від 26.03.2025 №161, встановлено, що умови проживання батька з дітьми є належними. Змістом психолого-педагогічних характеристик підтверджено, що діти перебувають на утриманні і проживають в сім`ї батька та в подальшому також бажають проживати з ним. Такі ж обставини зафіксовані і Службою у справах дітей Сарненської міської ради, що використано Органом опіки та піклування при складанні свого висновку.

Мати дітей із заявами про вчинення щодо неї насильства в сім`ї, створення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначення місця проживання дітей чи встановлення графіку побачень або іншими заявами/скаргами, що стосуються дітей, до Органу опіки та піклування Сарненської міської ради не зверталася.

Ніхто з батьків на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває. Відповідач до адміністративної відповідальності не притягувався, на профілактичному обліку не перебуває. Щодо ОСОБА_1 , вона двічі - 25 серпня 2015 року і 16 липня 2018 року - притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. За здобутити відомостями діти бажають проживати разом із ОСОБА_2 .

Тому Орган опіки та піклування визнав за доцільне визначити місце проживання трьох дітей із батьком.

Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області висновку з приводу розв`язання спору про визначення місця проживання дітей не надав, покликаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом дитини" (пункт 72). Разом з тим у своєму листі від 11 квітня 2025 року №09.1-07/908 зазначав, що Відділом служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради 14 березня 2025 року було здійснено обстеження місця проживання ОСОБА_18 у АДРЕСА_2 , внаслідок чого складено відповідний акт. З акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 14 березня 2025 року видно, що квартира складається з трьох кімнат. Умови проживання задовільні, квартира обладнана технікою, меблями, необхідними для проживання; є диван, крісла, ліжко, шафи тощо, наявні побутова техніка і комп`ютери. Для дітей створено комфортні умови для проживання: є спальні місця, місця для навчання та відпочинку. Для дітей різної статі обладнано окремі кімнати.

За цією адресою проживають позивач, ОСОБА_16 і їхня спільна дитина - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За результатами обстеження встановлено, що мати офіційно працевлаштована, перебуває у декретній відпустці. Дохід сім`ї складає понад 30 000 гривень. Створені належні умови для проживання дітей. ОСОБА_16 - чоловік позивача ставиться до дітей з любов`ю, бажає, щоб діти проживали з ними.

Апеляційний суд, не погоджуючись із відхиленням судом першої інстанції висновку Органу опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області, звертає увагу на його об`єктивність і правильність, а також повноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Тобто цей висновок є обгрунтованим і підлягає до врахування судом. При цьому приймається судом і сукупність наявних доказів у справі, що детально та вичерпно відображають суть спірних прав та обов`язків, а також вказують про переваги і недоліки при визначенні місця проживання дітей.

Також при вирішенні спору між сторонами колегією суддів ураховується, яким чином будуть забезпечені найкращі інтереси дітей, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати спірні правовідносини у позасудовий спосіб.

Отже, дітьми за місцем проживання разом з батьком набуто такі соціально-побутові, навчальні та сімейні зв`язки, які є усталеними та стійкими і які розривати за обставинами справи є помилковим та недоцільним. Таким чином буде досягнуто якнайкращого забезпечення інтересів самих дітей.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2024 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області і Орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області; про визначення місця проживання дітей.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 21 травня 2025 року

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

С.С.Шимків