Справа № 382/371/25

Провадження № 2/382/370/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шевченко О. В

при секретарі судового засідання Ковальчук Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яготин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника позивача - ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника позивача - ОСОБА_2 , звернувся до Яготинського районного суду Київської області із позовом до Акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що 14 серпня 2022 року о 07 год. 16 хв. на території, прилеглій до пасажирського вокзалу м. Березань Броварського району Київської області, стався трагічний випадок. Пасажирський потяг № 150 зі сполученням "Чернівці-Полтава" здійснив наїзд на дружину позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призвело до її загибелі. Вказаний пасажирський потяг перебуває на балансі локомотивного депо Київ - Пасажирський регіональної філії «Південно-Західна» залізниця. 15 серпня 2022 року за фактом порушення працівником залізничного транспорту безпеки руху до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111130001622 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочато досудове розслідування, а постановою слідчого від 11 липня 2023 року зазначене кримінальне провадження закрито. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 230 від 15 серпня 2022 року, смерть ОСОБА_3 настала від множинних переломів кісток з ушкодженням внутрішніх органів у результаті зіткнення з рухомим залізничним транспортом, тому між наїздом на ОСОБА_3 , тобто дією джерела підвищеної небезпеки, в розумінні ст. 1187 ЦК України, і смертю останньої наявний причинно- наслідковий зв`язок. На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути із АТ «Укрзалізниця» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 170000,00 грн і моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 28.02.2025 відкрито загальне позовне провадження. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 21.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник - адвокат Миколаєва Ю. В., не з`явилися, проте представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу суду на відсутність доказів, що потерпіла бажала або свідомо допускала шкідливого результату. Разом з тим зазначила, що недоліки у відзиві, на які вказує представник позивача, а саме на неналежне оформлення видаткової накладної, яка є підтвердженням понесених витрат позивачем, зазначила що останні ніяким чином не спростовують того факту, що позивачем сплачені вказані в накладній грошові кошти.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду відзив, у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того у відзиві зазначає, що позивач не довела причетність відповідача до завдання моральної шкоди позивачу, факту заподіяння шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між подією та завданою шкодою, наявність вини та умислу у діях самої потерпілої, обов`язок відповідача відшкодування таку шкоду. При цьому розмір моральної шкоди, на думку представника, є необґрунтованим.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу від 04.02.1973.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 423 від 17.08.2022.

Причиною смерті ОСОБА_3 , відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 230, є ушкодження внутрішніх органів, внаслідок зіткнення з рухомим залізничним транспортом.

З накладної № 227 від 30.08.2023 та довідки, виданої ФОП ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 сплатив грошові кошти у розмірі 170000 грн за виготовлення пам`ятника своїй померлій дружині - ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що за фактом порушення працівником залізничного транспорту безпеки руху 15.08.2022 внесені відомості до ЄРДР за № 12022111130001622. У подальшому 11.07.2023 вищезазначене кримінальне провадження закрито. При цьому, вказана постанова від 11 липня 2023 року набрала законної сили.

Згідно акту службового розслідування аварії, складеного 23.08.2022, випадок смертельного травмування громадянки ОСОБА_3 стався внаслідок порушення потерпілим п. 3.16 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

З пояснень локомотивної бригади, а саме: машиніста ОСОБА_5 та помічника машиніста ОСОБА_6 вбачається, що при під`їзді 14.08.2022 та розслідуванні ст. Березань подавались сповіщальні сигнали згідно з вимогами Інструкції з сигналізації на залізницях України № ЦШ-0001. При слідуванні вздовж пасажири, які знаходилися на платформі були поза габаритом рухомого складу, після інформації про травмування особи було застосовано службове гальмування.

Крім того, судом встановлено, що локомотив ЧС-4-082 перебуває на балансі локомотивного депо Київ - Пасажирський регіональної філії «Південно-Західна» залізниця, тобто АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_5 працює у АТ «Укрзалізниця» на посаді машиніста локомотива.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості

Суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 та останньому нанесена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, котрі вони понесли у зв`язку зі смертю його жінки. При цьому, така шкода є неоціненною та такою, що не може бути відновлена.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, відповідна особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/28302/18-ц (провадження № 61-12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі №133/1238/17 (провадження № 61-19345св19).

При цьому, з наведеного також слідує, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відтак, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини.

Судом враховано, що смерть ОСОБА_3 настала від тілесних ушкоджень, отриманих у результаті зіткнення з рухомим залізничним транспортом, а саме поїзда АТ «Українська залізниця» під керуванням локомотивної бригади у складі машиніста та його помічника, що перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_3 . Отже, власником джерела підвищеної небезпеки є АТ «Українська залізниця».

Відтак, у позивача виникло право вимоги до відповідача АТ «Українська залізниця» як до власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Так, під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). При цьому, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Проте, обов`язок доведення умислу потерпілої або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі №756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі №447/2438/16-ц (провадження №61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15-ц (провадження №61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі №345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження №61-320св20).

У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілої.

Згідно частини другою статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування.

Твердження відповідача про те, що причиною події є умисел потерпілої не підтверджено дослідженими у справі доказами, тому оцінюється судом критично.

Проте матеріалами справи підтверджено, що смерть ОСОБА_3 настала у зв`язку з її особистою необережністю.

Факт того, що шкоду завдано не з вини відповідача, а з необережності потерпілої особи ( ОСОБА_3 ) не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а є лише підставою для зменшення розміру відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що «… визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».

Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд бере до уваги, що позивач є чоловіком померлої.

Враховуючи встановлені судом обставини, наявність грубої необережності померлої, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд оцінює моральні страждання позивача в розмірі 80000,00 грн і приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача 80000,00 грн у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Тому, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 170000 грн 00 коп., у якості відшкодування витрат, понесених на поховання дружини ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку зі смертю дружини - ОСОБА_3 , позивач поніс витрати на її поховання у розмірі 170000 грн 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положення ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», визначено, що у разі смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання тій особі, яка понесла ці витрати.

Дослідивши докази, подані на підтвердження розміру витрат на поховання, враховуючи, що положеннями ст. 1201 ЦК України, суд приходить до переконання, що з відповідача АТ «Українська залізниця» необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_1 170000 грн 00 коп. компенсації витрат, понесених останнім на поховання дружини ОСОБА_3 ..

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач судовий збір за розгляд справи судом при подачі позову не сплачувала, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12 - 13, 76 - 81, 141, 259, 263 - 268, 353, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 170000 (сто сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволені решти вимог ОСОБА_1 , відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо йогоне скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повні найменування учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.

Суддя Олена ШЕВЧЕНКО