ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6893/25 Справа № 209/549/23 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

УХВАЛА

22 травня 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1  — адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі №209/549/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року по цивільній справі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості у спадкуванні, -

ВСТАНОВИЛА: 

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості у спадкуванні, задоволено частково.

Встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 02 липня 1996 року по 07 вересня 2022 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну черговості у спадкуванні, представник ОСОБА_1 — адвокат Бундюк Є.В., 15.05.2025 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу, яка 19.05.2025 року надійшла беспосередньо до Дніпровського апеляційного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2025 року витребувані з Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали цивільної справи №209/549/23.

21 травня 2025 року представник ОСОБА_1  — адвокат Бундюк Є.В.на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду направив заяву про забезпечення позову по справі №209/549/23, в якій просить в якості заходу забезпечення позову за його апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року по цивільній справі №209/549/23 накласти арешт на майно — квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження майна — квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №427438989 від 19.05.2025 року ОСОБА_2 оформила права власності на спадкове майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником зазначеної квартири відповідно до свідоцтва про право на спадшину, реєстровий номер №696, виданого 16.05.2025 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. 16.05.2025 року в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає позивач з 1996 року по теперішній час, прибули ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викликали працівників національної поліції м.Кам`янське та вимагали негайно залишити вказану квартиру в зв`язку з оформленням права власності ОСОБА_2 в порядку спадкування на неї, а також повідомили, що мають намір продати квартиру, а проживання позивача перешкоджає їм вчинити дії щодо продажу майна. Тому позивач вважає, що на теперішній час існує реальна загроза відчуження (продаж) спірної квартири.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості у спадкуванні, в якому просив встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 02.07.1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також змінити «черговість спадкування» - визнати позивача спадкоємцем четвертої черги з одержанням права на спадкуання разом із спадкоємцями другої черги, які мають право на спадкування, після смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості у спадкуванні, задоволено частково.

Встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 02 липня 1996 року по 07 вересня 2022 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачем не доведено належним чином виконання зобов`язання спадкодавця, що в свою чергу перешкоджає прийняттю позивачем права на спадщину, передбачене ст. ст. 1216, 1218 ЦК України у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну черговості у спадкуванні, представник ОСОБА_1 — адвокат Бундюк Є.В., 15.05.2025 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу, яка 19.05.2025 року надійшла беспосередньо до Дніпровського апеляційного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості у спадкуванні суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність визначених законом юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

На думку колегії суддів такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірну квартиру не є співмірним з позовними вимогами.

Окрім того, заявником взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач по справі ОСОБА_2 вчинює будь-які дії щодо відчуження спірного майна, яка належить їй на праві власності.

Відтак, колегія суддів вважає, що поданими заявником доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи, колегія суддів вважає, що заявником не обґрунтовано, у чому полягає необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, не вказано мотивованих підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано суду відповідних належних доказів щодо недобросовісної поведінки відповідача спрямованої на відчуження спірного майна, а тому колегія суддів дійшла до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вказаної заяви.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 259, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1  — адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі №209/549/23– відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст ухвали складено “22” травня 2025 року.

Головуючий   В.С. Городнича

Судді М.Ю. Петешенкова

                                                                        Т.П. Красвітна