Справа № 188/2175/23

Провадження № 2/188/157/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,  ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, належності спадщини спадкодавцю та визнання права власності на неї за спадкоємцем в порядку спадкування за законом,

                                                      ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 (далі – третя особа) з указаним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , з яким вони проживали спільно однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. На час відкриття спадщини (час смерті спадкодавця) ОСОБА_3 належали об`єкти спадщини: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 6,2900 гектари, кадастровий номер : 1223882500:02:001:0359, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення та пенсія в Управлінні пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області, особовий рахунок: НОМЕР_1 . Заповіт він не посвідчував, офіційно не був одружений, власних дітей не має, отже, відсутні спадкоємці першої черги після його смерті. ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: будинок АДРЕСА_1 , хоча проживав спільно з позивачем.

Рідна сестра спадкодавця ОСОБА_2 , третя особа у справі, яка не заявила самостійних вимог, надала до нотаріуса заяву про відмову від свого права на спадкування після смерті брата на користь позивача.

Позивач також звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини після його смерті, але нотаріус постановою від 19.07.2023 їй відмовив через недоведеність сімейних чи родинних відносин між спадкодавцем та позивачем, а також через відсутність правовстановлюючого документу на об`єкт  спадщини.

Позивач, посилаючись на ст. 392, 1225, 1216, 1217, 1223, 1261, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013  № 24-753/0/4-13, ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, просить встановити факт її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 без шлюбу, належності йому земельної ділянки, кадастровий номер: 1223882500:02:001:0359, площею 6,290 гектари, та визнання права власності на неї за позивачем в порядку спадкування за законом.

В судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, судові витрати залишити на позивачеві.

10 березня 2025 року відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника за наявними в справі матеріалами. Позов визнав за умови залишення судового збору за позивачем.

Третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , в судовому засіданні з позовними вимогами погодилася, просила вимоги задовільнити в повному обсязі. 

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд відповідно до цих норм процесуального права ухвалив рішення.

Дослідивши заяви по суті сторін та надані ними і витребувані судом за клопотанням позивача докази, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (далі – спадкодавець), актовий запис про смерть № 204,  що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 18.11.2022 виконкомом Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, з яким позивач проживала спільно однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 6,2900 гектари, кадастровий номер : 1223882500:02:001:0359 та пенсії в Управлінні пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області.

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смолової А.О. з питання оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріус своєю постановою від 19.07.2023 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , вказавши на відсутність документів, підтверджуючих родинний чи сімейний зв`язок спадкоємця зі спадкодавцем, відсутність правовстановлюючого документу на об`єкт нерухомого майна, що входить до складу спадщини, у зв`язку з чим позивачу рекомендовано звернутися до суду для оформлення спадкових прав, що підтверджено копією цієї постанови.

Судом установлено, що між сторонами по справі існують цивільно-правові відносини, врегульовані нормами цивільного права.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» наведений у статті ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника тощо.

Позивачу встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу позивача  та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтверджено показами свідка ОСОБА_4 про те, що вони проживали і проживають в одному селі по сусідству із позивачем ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_3 , які спільно проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , мали взаємні права та обов`язки, спільний побут, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні витрати, спільно придбавали в інтересах сім`ї майно внутрішнього та зовнішнього вжитку, здійснювали поточний, капітальний ремонт житлової будівлі та господарчих споруд, де проживали,  та після смерті  ОСОБА_3 позивач поховала його за власний кошт.

Крім того, факт проживання позивача з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини підтверджується копією акту проведення перевірки факту проживання ОСОБА_1 від 08.09.2023, складеного депутатом Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Романюк Н.В., в якому зазначено, що зі слів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали  спільно за адресою: АДРЕСА_2 з 2003 року мали взаємні права та обов`язки, спільний побут, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні витрати, спільно придбавали в інтересах сім`ї майно внутрішнього та зовнішнього вжитку, здійснювали поточний, капітальний ремонт житлової будівлі та господарчих споруд, де проживали,  і мають спільну доньку  ОСОБА_7 , 1986 року народження.

Ці обставини не заперечували також і відповідач та третя особа.

Суд вважає доведеним факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується частини позовних вимог стосовно належності спадкодавцю земельної ділянки кадастровий номер: 1223882500:02:001:0359 та визнання права власності на неї за позивачем, суд встановив, що на час відкриття спадщини (час смерті спадкодавця) ОСОБА_3 належала земельна ділянка кадастровий номер: 1223882500:02:001:0359, але оригінал правовстановлюючого документу на цей об`єкт спадщини у позивача відсутній.

На доведення права власності спадкодавця на об`єкти нерухомого майна, які входять до складу спадщини, на яку претендує позивач, нею до суду надано в якості письмових доказів:

копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 839900, виданого 26.04.2006 Петропавлівською райдержадміністрацією, згідно з яким земельна ділянка кадастровий номер: 1223882500:02:001:0359, площею 6,290 гектари належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ;

копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.07.2017 за індексним номером: 92378971, згідно з яким земельна ділянка кадастровий номер: 1223882500:02:001:0359, площею 6,290 гектари, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 3.3 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013  № 24-753/0/4-13 зазначив: «якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, або якщо первинна реєстрація нерухомого майна не була проведена, застосуванню підлягає ст. 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності».

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

У постанові від 04 червня 2020 року у справі № 760/16793/16-ц Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 статті 1222, частин перша та третя статті 1268, частина перша статті 1273, частина перша статті 1297 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків  (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. а відповідно до ч. 2 цієї ж статті у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені ст. ст. 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч 3).

Позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено копією акту проведення перевірки факту проживання ОСОБА_1 від 08.09.2023, складеного депутатом Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Романюк Н.В. та показами свідка ОСОБА_4 , отже, прийняла спадщину.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки № НВ-9927564252023 від 07.09.2023 з офіційного веб-сайту Державного земельного кадастру нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 1223882500:02:001:0359 складає 198 527,12 гривень.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та залишити судові витрати на ній.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1223, 1261, 1268 ЦК України ЦК України, керуючись ст. ст4, 13, 76-81, 141, 263-265, 315, 352, 354 ЦПК України, суд

                                                ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 182, с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 41793136, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіки та жінки без шлюбу, належності спадщини спадкодавцю в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без шлюбу з 2003 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 1223882500:02:001:0359, площею 6,290 гектари, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судові витрати у справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. 

Суддя П. О. Бурда