Справа № 309/144/25

Провадження № 3/309/54/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Волощук О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кальчевої Д.О.,

особи ,щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Микита М.Ф.

розглянувши матеріали, які надійшли з Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.5 КУпАП 13.12.2025 року,

за  126 ч.5 КУпАП,  ч. 1 ст. 130 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, –

В С Т А Н О В И В:

04.01.2025 року о 16 год. 05 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками  наркотичного сп`яніння: розширені зіниці, порушення мови, координації руху. Від проходження медичного освідчення у медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5  Правил дорожнього руху України, ч.1 ст. 130 КУпАП  та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

04.01.2025 року о 16 год. 05 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 не маючи прав керування  транспортним засобом, повторно протягом року. Притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.2 КУпАП 13.12.2024 року, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП, ч.1.ст.130 КУпАП не визнав. Суду пояснив про те, що 04.01.2025 року був безпричинно зупинений працівниками поліції, йому не було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу, не було запропоновано пройти освідчення  на місці  зупинки. Працівники поліції відвезли його у медичний заклад, де йому запропоновано здати сечу для медичного освідчення на предмет вживання наркотичних засобів. Він у силу фізіологічних можливостей свого організму не міг цього зробити, тому і відмовився від проходження медичного огляду на стан вживання наркотичних засобів, тому вважає що у його діях відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вважає, що працівниками поліції було порушено процедуру виявлення, складання, відеофіксування          адмінправопорушення, передбаченого ч.5. ст. 126 КУпАП,який було складено працівниками поліції 13.01.2025  року про подію 04.01.2025 року.

Відповідно до ст.245 КУпАП: завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування  обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказується на таке:

1) звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників;

2) при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені в статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз;

3) зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

17.07.1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію у національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) по всіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП: орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що матеріалами адміністративної справи доведено подію та склад  адміністративних правопорушень ОСОБА_1 передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, ч.5 ст. 126 КУпАП.

Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

04.01.2025 року інспектором Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Ворон В.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №212803 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП про те, що 04.01.2025 року о 16 год. 05 хв. В м.Хуст і по вул. Логойдових  водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками  наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей, порушення мови, координації рухів. Від проходження медичного освідчення у медичному закладі у визначеному законом порядку відмовився.

Інспектором СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Ю.В. Ворон було складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно з яким у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей, порушена мова та координація рухів.

Водію ОСОБА_1 було видано направлення до КНП «Хустська центральна районна лікарня імені О.С. Віцинського» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду.

Відеозаписом з боді-камери поліцейського стверджується відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вина правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №212803 від 04.01.2025 року (а.с.1); відеофіксацією відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, дослідженому у судовому засіданні (диск DVD – R 16 x, 4,7 Gb, серійний номер CMDR4 7 G-CFMWMO3-1000 V207); направленням на огляд водія  транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 04.01.2025 року, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження медичного освідчення (а.с.8).

На відеозаписі, що доданий до матеріалів справи, присутні  записи, які дають змогу встановити факт наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

04.01.2025 року о 16 год.05 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 не маючи прав керування  транспортним засобом, повторно протягом року. Притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.2 КУпАП 13.12.2024 року,чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.126 КУпАП, що стверджується протоколом  серії ЕПР1 № 219948, довідкою начальника сектору адміністративної практики Хустського РУП від 14.01 2025 року про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 08.01.2021 по 08.04.20-51 року з правом керування транспортними засобами категорії «В» та «С». Станом на 13.01.2025 року має статус «Зданий на збереження».

Суд спростовує заперечення сторони захисту з підстав незаконного зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 04.01.2025 року працівниками поліції, виходячи із того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом.

Що ж до пояснень ОСОБА_1 про те, що він не відмовився від проходження медичного огляду в медичному закладі, то це спростовується матеріалами справи.

Що ж до посилання сторони захисту на порушення безперервності відеозапису, суд погоджується з цим, однак, як можна встановити із фрагменту відеозапису із боді-камери поліцейського, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Суд при прийнятті рішення враховує практику ЄСПЛ.

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В той же час, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Наявні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву довели той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи

Суд вважає , що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно вимог ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.5 КУпАП  – 3 місяці з дня вчинення правопорушення,за за вчинення адміністративного правопорушення ,передбаченого ст.130 КУпАП-1 рік.

З огляду на те, що на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплинув строк накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП провадження у цій частині слід закрити відповідно до вимог ст.247 КУпАП.

На підставі наведеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, суд вважає, що на правопорушника ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 283-285 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Закрити провадження  про адміністративне правопорушення  ОСОБА_1 , передбачене ч.5 ст.126 КУпАП за ч.1 ст.247 п.7 КУпАП.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду:         Волощук О.Я.