РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1742/25

провадження у справі № 2/0285/1085/25

23 травня 2025 року                 м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді        Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання        Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк”, в інтересах якого діє представник позивача Шкапенко Олександр Іванович

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

       31.03.2025 представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (далі - Банк) заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101634322714143 від 15.10.2021 у розмірі 218750,39 грн. та судовий збір в розмірі 2625,01 грн.

       Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.10.2021 між банком та позичальником укладено кредитний договір №АВН0СТ155101634322714143 (далі — Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на суму 100000 грн строком на 64 місяці (тобто до 14.02.2027) зі сплатою процентів у розмірі 75,0 щорічно. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, в той же час відповідачем не надано своєчасно грошові кошти для погашення кредиту, у зв`язку з чим у відповідача станом на 30.03.2025 утворилась заборгованість у розмірі 218750,39 грн, яка складається з: 93618,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 125132,12 грн — заборгованість за процентами, яку представник позивача просить стягнути на користь Банку.

       Ухвалою від 04.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

       Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався.

       Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.10.2021 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101634322714143 та погодився, що вона разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір. У цій заяві відповідач висловив бажання отримати в АТ «А-банк» кредит за послугою «Швидка готівка» в розмірі 100000 грн. на строк 60 місяців з 15.10.2021 по 14.10.2026 з фіксованою процентною ставкою 75% на рік та зазначив, що сума кредиту зараховується на платіжну картку № НОМЕР_1 . Розмір щомісячного платежу становить 6501,7 грн., загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій 390102,24 грн.

       Згідно копії меморіального ордера № TR.19179351.23260.65455 від 15.10.2021 АТ «А-банк» ОСОБА_1 було видано кредит на суму 100000 грн.

       Відповідно до виписки по кредиту та розрахунку заборгованості за Кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 за наданим кредитом станом на 30.03.2025 становить 218750,39 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 93618,27 грн., заборгованість по процентах 125132,12 грн.

               Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

       Згідно зі ст. 8 «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

       Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

       Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

       Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис`електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

       Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

               Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

       Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

       Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

       Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

       Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

       Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

       Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

       Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов`язки виникають у кожного контрагента.

       Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

       Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

       Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит відповідно до умов кредитного договору, а відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, допустивши заборгованість.

       Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит. Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

       Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір.

       Керуючись статтями 2, 7, 10, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264-265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (ЄДРПОУ 14360080, вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074) заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101634322714143 від 15.10.2021 у розмірі 218750,39 грн. (двісті вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 39 коп.) з яких: 93618,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 125132,12 грн — заборгованість за процентами та відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2625,01 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя                                Л. Й. Васильчук