154/1616/25

1-кс/154/320/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача сектору дізнання Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025035510000158 від 24.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ

28 квітня 2025 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшло вищезазначене клопотання дізнавача сектору дізнання Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, яке вона обґрунтовує тим, що 23 квітня 2025 року працівниками ДПСУ на пункті пропуску Устилуг під час перевірки документів у громадянина Пакистану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль марки «Форд» державний номер НОМЕР_2 містить ознаки підробки.

24.04.2025 за даним фактом СД Володимирського РВП ГУНП у Волинській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025035510000158 з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст. 358 КК України.

23.04.2025 під час огляд місця події у Mayo Muhammand Hasnain Ishaq, було вилучено: автомобіль марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з ІПНП власником автомобіля марки «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 .

Згідно ч.7 ст.237 КПК України, вилучені речі вважається тимчасово вилученим майном.

Дізнавач вважає, що вилучені в ході огляду предмети є безпосереднім об`єктом кримінально протиправних дій, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.1 ст. 98 КПК України.

Таким чином, вилучені: автомобіль марки «Ford Fusion», реєстраційний номер  НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , підлягають арешту із забороною відчуження, розпорядження та користуванням, оскільки мають значення речового доказу для кримінального провадження. В іншому ж випадку, вказані речі, які є речовим доказом у кримінальному провадженні, підлягатимуть поверненню, а тому сліди злочину на них можуть бути знищені.

Дізнавач в судове засідання не з`явилася, просила розглянути клопотання за її відсутності.

Власник майна в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання неодноразово повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи те, що учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явилися, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, у відповідності з ч.4 ст. 107 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні дізнавача майно, з метою його збереження, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що це майно є доказом кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати вказаного майна, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На переконання слідчого судді накладення арешту на даному етапі досудового розслідування є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.

Накладення арешту на відповідний транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є припиненням права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.

Керуючись ст.ст.170-174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання дізнавача сектору дізнання Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025035510000158 від 24.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене під час огляду місця події 23.04.2025, а саме на: автомобіль марки «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , які було вилучено у Mayo Muhammand Hasnain Ishaq, власником яких являється ОСОБА_5 , шляхом заборони користуватися та розпоряджатися вказаним майном.

Арешт майна є тимчасовим, до скасування у встановленому КПК України порядку заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити дізнавачу, власнику та володільцю майна.

Слідчий суддя ОСОБА_1