Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 травня 2025 року                                                             Справа№640/19555/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,  -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 04.12.1990 по 02.08.1993 на підставі трудової книжки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу роботи всі періоди роботи з трудової книжки, в тому числі спірний період з 04.12.1990 по 02.08.1993, у зарахуванні яких було відмовлено.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що пенсійним органом було протиправно не враховано до її страхового стажу період  роботи позивача через недоліки оформлення запису про звільнення в трудовій книжці. Позивач зазначила, що підставою призначення пенсії є наявність  страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог щодо оформлення трудової книжки, зауважила на тому, що обов`язок ведення трудових книжок покладено законодавцем на роботодавця, а тому будь-які недоліки оформлення записів трудової книжки не можуть мати своїм наслідком позбавлення позивача права на отримання пенсії через неврахування  відповідних записів про роботу.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проти задоволення  заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом навів у наданому до суду відзиві. У наданому до суду відзиві відповідач 1 наполягав на правомірності  відмови позивачу  в призначенні пенсії за віком та зауважив на неможливості врахувати до стажу періодів роботи на підставі записів трудової книжки, оскільки такі записи трудової книжки оформлено із порушенням Інструкції  про порядок ведення трудової книжки на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці  СРСР  від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення  від 29.07.1993 № 58.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом навів у  наданому до суду відзиві. За змістом відзиву під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії  встановлено недостатність страхового  стажу необхідної тривалості (28 років). Відповідач 2 зазначив, що період роботи позивача з 04.12.1990 по 02.08.1993 неможливо врахувати до стажу, оскільки записи трудової книжки позивача оформлено із порушенням Інструкції  про порядок ведення трудової книжки на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої  постановою Держкомпраці СРСР  від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення  від 29.07.1993 № 58.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-ІХ (в редакції Закону №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, за результатами автоматизованого розподілу справу  передано на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

04.03.2025 справу прийнято до провадження судді Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , 1961 року народження, після досягнення 60 років, 10.12.2021 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно з розпискою-повідомленням, копія якої наявна в матеріалах справи, до заяви про призначення пенсії, крім іншого,  позивачем додані: копія диплому НОМЕР_1 , довідка про заробітну плату № 068-068/С-1056/1-2412 за період страхового  стажу  до 01.07.2000, трудова книжка серії НОМЕР_2 .

Надану позивачем заяву за правилами екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного  фонду України в Миколаївській області, що є відповідачем 2 у справі.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області  від 15.12.2021 № 262240012479 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»   через відсутність необхідного страхового стажу роботи. У рішенні зазначено, що згідно з доданими до заяви документами  страховий стаж позивача становить 25 років 0 місяців 14 дні. За наслідком розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 04.12.1990 по 02.08.1993, оскільки відсутній запис про звільнення з кооперативу «Буревісник», наявний лише запис про переведення до МПП «Прилад». Крім цього, наявне виправлення в даті звільнення позивача з МПП «Прилад»; запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо встановити назву підприємства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у  статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2018  право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021  - не менше 28 років;

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII , що діяв і до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.

Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при  відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У періоді  оформлення позивачу спірних записів про роботу в трудовій книжці  діяли  Інструкція про порядок  ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена  постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (надалі Інструкція № 58).

Згідно з пунктами 1.1. Інструкцій № 162 та № 58 трудова книжка є основним документом про трудову  діяльність працівника.

Підпунктами  2.2. пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції  № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162 та пунктом 2.4 Інструкції №58 усі  записи  в  трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення,  а  також  про  винагороди та  заохочення  вносяться власником або уповноваженим ним органом після  видання наказу  (розпорядження), але  не  пізніше тижневого строку,  а  в  разі звільнення -  у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються  арабськими  цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі  2  трудової  книжки  записується  05.01.1993". Записи виконуються  акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного,  синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою  запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 2.13 Інструкції № 162 та п.  2.14  Інструкції  № 58 у  графі 3 розділу "Відомості про роботу"  як  заголовок пишеться повне найменування підприємства.  Під цим заголовком  у графі 1  ставиться  порядковий  номер запису, що  вноситься,  у графі  2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи,професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії  або посади на яку прийнятий  працівник, виконуються для  робітників та службовців відповідно  до найменування  професій і  посад,  зазначених у "Класифікаторі професій".

Підпунктом 2.26 Інструкції № 162 та підпунктом 2.27 Інструкції  № 58  встановлено, що запис  про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у  графі  1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення;  у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Згідно з підпунктом 4.1. Інструкції № 162 та  4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства  або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 2.15. Інструкції  № 58  та п. 2.14 Інструкції № 168 встановлено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової  книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з  такого-то  числа перейменоване на  таке-то",  а  у графі 4 проставляється  підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

В оскаржуваному рішенні зазначено, що період роботи за трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 не врахований через наявні недоліки оформлення записів. Оскільки заяву позивача про призначення пенсії опрацьовано відповідачем 2 -  Головним управлінням пенсійного фонду України в  Миколаївській області, в задоволенні вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання неправомірним  неврахування до страхового стажу періодів роботи та зобов`язання  зарахувати період роботи з 04.12.1990 по 02.08.1993 слід відмовити.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах, містяться такі записи про роботу у спірному періоді:

04.12.1990 прийнята майстром по пошиву шкіряних виробів до Кооперативу побутового обслуговування «Буревісник» (м. Київ, вул. Сортувальна, 20), запис № 5. У графі 4 підставою внесення запису зазначено наказ № 73 від 04.12.1990;

04.01.1993 переведена до МПП «Прилад» майстром з пошиву виробів зі шкіри(запис № 6). У графі 4 підставою внесення запису зазначено наказ № 23 від 30.12.1992;

02.08.1993 звільнена за власним бажанням (запис № 7), наявне виправлення у році звільнення, запис про звільнення засвідчений печаткою, відтиск печатки нечіткий. У графі 4 запису підставою внесення запису зазначено наказ № 35 від 29.07.1993.

Отже, в трудовій книжці відсутній запис про звільнення позивача з Кооперативу побутового обслуговування «Буревісник»  у зв`язку із переведенням до МПП «Прилад», наявне виправлення у  році звільнення з МПП «Прилад», печатка на записі про звільнення нечитабельна.

Втім, при вирішенні питання про достатність виявлених недоліків для неврахування зазначеного періоду роботи до стажу позивача суд виходить із такого.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

В постанові суду зазначено, що  самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача,  а тому  трудова книжка позивача, що  містить записи про періоди роботи на відповідних посадах  у зазначені періоди часу,  є належним доказом роботи позивача.

Суд зазначає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення записів не є  достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовують факту зайнятості позивача протягом такого періоду. Наявні у трудовій книжці записи №№ 5-7 про роботу в період з 04.12.1990 по 02.08.1993, є послідовними та взаємопов`язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, стосуються періоду трудової діяльності позивача. Так,  п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на час переведення позивача – січень 1993 року, переведення   працівника,   за   його  згодою,   на  інше підприємство,  в установу,  організацію  або  перехід  на  виборну посаду визначено підставою припинення трудового договору, а тому  відсутність  запису про звільнення за наявності запису про переведення надає можливість встановити факт припинення трудового договору на попередньому підприємстві та працевлаштування до іншого. Виявлені недоліки у записі про звільнення з МПП «Прилад» – виправлення у році звільнення та нечіткість відтиску печатки також, за переконанням суду, не є достатнім для неврахування періоду роботи до стажу, оскільки рік звільнення відповідає даті  наказу про звільнення, що зазначений у графі 4 цього запису. Відсутність будь яких проміжних записів між записом про переведення до МПП «Прилад» та звільнення, надає можливість встановити підприємство, з якого звільнено позивача.

За таких обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058  повноважень  вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для  перевірки обґрунтованості та достовірності  відомостей трудової книжки,  фактично переклав юридичну відповідальність за неналежне та неправильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 не доведено правомірність неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 04.12.1990 по 02.08.1993 та можливість врахування зазначеного періоду до страхового стажу на підставі відомостей трудової книжки.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправним неврахування до  страхового стажу  періоду роботи позивача з 04.12.1990 по 02.08.1993  та зобов`язання його зарахувати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки під час розгляду справи встановлено неправомірне неврахування до стажу  період роботи позивача з 04.12.1990 по 02.08.1993, що вплинуло на визначення  тривалості  стажу відповідачем 2 під час розгляду заяви про призначення пенсії, на підставі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства  України,  для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача  від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та  скасувати  рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15.12.2021 № 262240012479 і зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.12.2021.

Вимоги в частині зарахування до страхового стажу всіх періодів роботи на підставі трудової книжки не підлягають задоволенню, оскільки решта періодів   роботи не є спірними у межах цієї справи, позивачем не визначено у позові  інших періодів, що не були враховані під час обчислення стажу для призначення пенсії.

Отже, заявлений позивачем підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача 2, суд вважає за можливе присудити на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача 2 судові витрати повністю - у вигляді сплаченого судового збору за квитанцією від 03.11.2022 №  2457-0970-4121-5277 в сумі 992,40 грн.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в  Миколаївській області  про визнання протиправною бездіяльності  та   зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в  Миколаївській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 04.12.1990 по 02.08.1993 на підставі трудової книжки.

Скасувати рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в  Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 15.12.2021 № 262240012479.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за заявою від 10.12.2021 та зарахувати до загального страхового стажу роботи період з 04.12.1990 по 02.08.1993.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1  суму сплаченого судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного  адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач 1) – адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 16, ЄДРПОУ 42098368,

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач 2)  адреса 24020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, б.1, ЄДРПОУ 13844159.

Суддя                                                                                   А.С. Михайлик