Справа № 128/398/24

Провадження №11-кп/801/684/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою адвоката  ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 13.05.2025, якою продовжено обвинуваченому

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про застосування більш м`якого запобіжного заходу, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на шістдесят днів, тобто по 11 липня 2025 включно, з одночасним визначенням застави у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і які на даний час не зменшились та не зникли.

Також суд врахував, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який у разі визнання винним передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні відмовився давати суду показання; розлучений, неповнолітні діти проживають із колишньою дружиною; аліментних зобов`язань не перед ким не має; на час затримання обвинувачений офіційно не працював, проживав з матерію та сестрою. Отже, відсутні соціально стримуючі фактори.

Також суд взяв до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може вчиняти нові кримінальні правопорушення, може ухилятись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків.

Суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що є недостатніми для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі адвоката  ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ставиться питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Вимоги мотивує тим, що зазначені в оскаржуваній ухвали ризики, існують лише гіпотетично. Жодного доказу, що ОСОБА_8 має намір вчиняти вказані дії, не існує.

ОСОБА_8 , як особа непричетна до вчинення вказаного злочину, визнає свою винуватість у вчиненні іншого кримінального правопорушення, зацікавлений у встановленні всіх обставин даної справи, тому не має наміру переховуватись.

Крім того, просить суд врахувати молодий вік ОСОБА_8 , те, що він має постійне місце проживання та реєстрації у м. Вінниці, позитивно характеризується за місцем проживання, має родину, мешкає разом із матір`ю та сестрою, має на утриманні неповнолітніх дітей, неофіційно працює на будівництві, має законне джерело доходу.

Також сторона захисту вказує на непомірний розмір застави, посилаючись на те, що ОСОБА_8 має невеликий та нестабільний заробіток, його матір отримує мінімальну пенсію та важко хворіє, крім того, ОСОБА_8 має обов`язок по утриманню неповнолітніх дітей.

Захисник - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги адвоката.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового засідання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги- слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою виконано у відповідності до вимог ст.ст.184,199 КПК України та містить суть обвинувачення, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:

- наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до десяти років;

-  існують ризики, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; продовжити свою злочину діяльність; може вчиняти нові кримінальні правопорушення, тому зміна запобіжного заходу на більш м`який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту у своїй скарзі, не є тими безумовними підставами, які слугують підставами для зміни запобіжного заходу, не спростовують ризиків, наведених прокурором у клопотанні, які вважав доведеними суд.

З висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки сукупність встановлених судом та перевірених під час апеляційного розгляду обставин вказує на доцільність продовження раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти існуючим ризикам.

За таких обставин, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 та запобігти ризикам, доведеним прокурором.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_8 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, матір пенсійного віку, проте зазначені обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би міг запобігти імовірному вчиненню ним тяжкого кримінального правопорушення. Колегія суддів вважає ці обставини є непереконливими, оскільки вони не свідчать про те, що для обвинуваченого будуть стримуючим фактором та здатні вплинути на його процесуальну поведінку чи зменшити встановлені ризики, зокрема ризик перешкоджати кримінальному провадження.

Твердження захисника щодо розміру застави, яка на його думку, є завищеною та непомірною для обвинуваченого, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень п.3 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від з 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскаржуваною ухвалою зменшено розмір застави до 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривен.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.

Тому визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, висновки суду про продовження тримання обвинуваченого під вартою ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та належним чином вмотивованим, а апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката  ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 13.05.2025, якою відмовлено в задоволенні клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про застосування більш м`якого запобіжного заходу, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на шістдесят днів, тобто по 11 липня 2025 включно, з одночасним визначенням застави у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4