Справа № 145/372/25

Провадження №11-кп/801/655/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Вінниця

        Вінницький апеляційний суд у складі:

               головуючого судді ОСОБА_2 ,

               суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

               при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

               за участі :

               прокурора ОСОБА_6 ,

               захисника ОСОБА_7 ,

               обвинуваченої ОСОБА_8 ,

               розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 травня 2025 року,

               якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 07 травня 2025 року по 06 липня 2025 року включно без визначення розміру застави,

        ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, уродженці м. Київ, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 ,

               обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України,

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою мотивовано тим, що є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, які згідно із ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У вказаному кримінальному провадженні продовжують існувати вищевказані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 мають високу суспільну небезпечність, так як вчинені проти основ національної безпеки України, й остання усвідомлює тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винною в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а саме позбавлення волі на тривалий строк;

- незаконного впливу обвинуваченої на свідків, експерта, оскільки згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_8 матиме можливість незаконного впливу свідків, з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для зміни показань, анкетні дані, місце проживання яких наявні в матеріалах кримінального провадження;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом навмисного порушення процесуальної дисципліни, неявки в судові засідання, а також шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_8 має можливість проживати в будь-якій частині України або безперешкодно виїхати за кордон;

- вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини вчинення нею інкримінованих злочинів, в яких вона обвинувачується, що вказують на схильність до вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (диверсійна діяльність). Ідеологічні мотиви, тобто свідомо обрана антиукраїнська позиція під час збройної агресії проти України, може стати підґрунтям для вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України, у тому числі у співпраці із ворогом у період війни, яка триває.

Окрім цього, згідно з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена раніше притягувалася до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 травня 2025 року - задоволено клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 . Продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, уродженці м. Київ, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 07 травня 2025 року по 06 липня 2025 року включно без визначення розміру застави.

Постановлене рішення мотивовано тим, що прокурором у клопотанні обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також судом ураховано обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, тяжкість покарання у разі доведення вини за скоєні злочини, особу обвинуваченої, репутацію та соціальні зв`язки, тому суд під час розгляду клопотання дійшов до висновку, що обвинувачена ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може: переховуватися від суду, оскільки у разі визнання її винуватою їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк або довічне позбавлення волі; незаконно впливати на свідків, експерта; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, ураховуючи обставини вчинення нею інкримінованих злочинів, які вказують на схильність до вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (диверсійна діяльність). Ідеологічні мотиви, тобто свідомо обрана антиукраїнська позиція під час збройної агресії проти України, яка може стати підґрунтям для вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України, у тому числі у співпраці із ворогом у період війни, яка триває.

Ураховуючи встановлену ч. 6 ст. 176 КПК України безальтернативність застосування запобіжного заходу до осіб, обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених ст. 111, 113 КК України, підстав для застосування ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, а також, ураховуючи положення абзацу 8 ч. 5 ст. 183 КПК України, судом не визначено розмір застави обвинуваченій ОСОБА_8 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу, ухвалити нову, якою частково задовольнити клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту з електронним засобом контролю. У випадку відмови в задоволенні апеляційної скарги в частині застосування домашнього арешту, просить визначити розмір застави у виді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що обвинувачена має міцні соціальні зв`язки, а саме: постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , малолітню дитину, у силу ст.89 КК України раніше не судима, повідомлена підозра у вчиненні кримінальних правопорушень є необґрунтованою. На думку захисника, клопотання прокурора подано з безліччю порушень КПК, прокурор у судовому засіданні не довів продовження наявності ризиків та обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може, здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Звертає увагу на те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, однак жодних процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні на обвинувачену не покладалося, тому сам факт тяжкості злочину, не може бути підставою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це суперечить презумпції невинуватості.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 просили задовольнити апеляційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_6 просив залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Мотиви і висновки апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Положеннями ч.1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку запобіжного заходу, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів судового провадження вбачається, що суд першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 у відповідності до вимог глави 18 КПК України, заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні прокурора, та дійшов умотивованого висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченої такого виняткового виду запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України. Також суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким не здатний більш м`який запобіжний захід.

Апеляційним судом установлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам ст. 199 КПК України, містить у собі короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_8 та їх правову кваліфікацію і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, та обґрунтування того, що такі продовжують існувати та не зменшилися, обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Тому доводи захисника про те, що клопотання прокурора подано з безліччю порушень КПК апеляційний суд вважає безпідставним.

Що стосується встановлених ризиків, то всупереч доводам захисника, такі обґрунтовано продовжують існувати.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності.

Колегія суддів, ураховує фактичні обставини інкримінованих обвинуваченій ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, їх наслідки, тяжкість покарання у разі доведення вини за скоєні злочини, особу обвинуваченої, репутацію та соціальні зв`язки, а тому вважає, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може: переховуватися від суду, оскільки у разі визнання її винуватою їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк або довічне позбавлення волі; незаконно впливати на свідків, експерта; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини вчинення нею інкримінованих злочинів, які вказують на схильність до вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (диверсійна діяльність).

Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов`язків.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що до моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої жодних процесуальних обов`язків у вказаному кримінальному провадженні на нього ніхто не покладав.

У даному разі набуття ОСОБА_8 процесуального статусу обвинуваченої автоматично наділяє її переліком прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України. До того ж, диспозиція ч.1 ст. 177 КПК України не передбачає вимог, що відповідні обов`язки мають бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого слідчим, прокурором чи судом, оскільки вказана норма передбачає лише наявність прав та виконання обов`язків, визначених законом у зв`язку з набуттям особою процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого.

Як під час розгляду клопотання районним судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченій, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вимоги захисника, який заперечує доведеність передбачених ст.177 КПК України ризиків та одночасно просить застосувати до обвинуваченої запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у цій частині є суперечливими, адже за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків. Крім того, доводи про відсутність ризиків, можуть вказувати лише на те, що їх відсутність була попереджена виключно  шляхом застосування  до обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, а саме: постійне місце проживання, дитину, у силу ст.89 КК України не судима, ураховані апеляційним судом, проте такі не свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а відтак не можуть бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

З моменту взяття обвинуваченої під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої можна забезпечити без застосування запобіжного заходу або із застосуванням більш м`якого запобіжного заходу.

Продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, зважаючи на те, що в  контексті повномасштабної  збройної агресії  російської федерації  інкриміновані ОСОБА_8 злочини мають надзвичайно високий  рівень суспільної  небезпеки таких дій.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до осіб під час дії воєнного стану, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність продовження застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому інші доводи апеляційної скарги сторони захисту висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.

За наведених обставин у їх сукупності, оскаржувана ухвала відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому відсутні підстави для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422-1 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

               Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

               Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 травня 2025 року - залишити без змін.

       Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2         ОСОБА_3 ОСОБА_4