Справа № 147/349/25

Провадження № 2/147/232/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 травня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря Бабчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  стягнення  аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що 06.10.2023 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на сьогоднішній день проживають з позивачкою. Матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач не надає, аліментів на утримання інших осіб не сплачує, відтак позивачка просить стягувати з нього аліменти у розмірі 1/3 усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, що не буде обтяжливо для відповідача, та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 11.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судові засідання 01.04.2025 та 30.04.2025 були відкладені в зв`язку з неявкою відповідача та відсутності доказів, які підтверджують належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, на час судового засідання відповідно.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити позов. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання , які відбулися 01.04.2025, 30.04.2025, 22.05.2025 не з`явився. Судом вживалися заходи для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за місцем його реєстрації, однак судові повістки про призначення судового засідання повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву, як і інші клопотання, до суду не надходили, причини неявки відповідач не повідомив.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 8  ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення складено 23.05.2025, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 22.05.2025, датою ухвалення даного рішення є саме 23.05.2025 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що під час спільного проживання в сторін народилися діти: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , державна реєстрація народження яких проводилася відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

06.10.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який вони зареєстрували у Тростянецькому відділі ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_6 (а.с.5).

31.01.2024 в актові записи про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були внесені відомості про визнання батьківства, що підтверджується Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00049912613 від 07.03.2025 та №00049912608 від 07.03.2025 (а.с.19-22).

Таким чином, судом встановлено, що сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31.01.2025 (а.с. 6); та дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31.01.2024 (а.с.7).

 Із витягів з реєстру Тростянецької територіальної громади №2025/003025573, №2025/003025348 від 04.03.2025, №2025/003171474 від 07.03.2025 вбачається, що позивачка та її діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

При ухваленні даного рішення суд керується наступними нормами.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3ст.51 Конституції України).

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, а відповідно до ч.2  ст. 182 СК України  мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положенням ч. 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.5  ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину

Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення

Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Прожиткові мінімуми для різних категорій населення на 2025 рік в Україні встановлюються Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік",  зокрема станом на 1 січня 2025 року на дітей віком до шести років – 2563,00 грн.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становить для дітей віком до шести років – 1281,50 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не скористався наданим йому правом на висловлення своєї позиції по справі та не надав до суду документи про стан його здоров`я, свої доходи, наявність у нього інших дітей чи осіб, які перебувають на його утриманні.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно  і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів 06 березня 2025 року, тому є підстави для стягнення аліментів із 06 березня 2025 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Також позивачка при зверненні до суду понесла витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн, які просить стягнути з відповідача.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді надала:

- копію договору про надання правничої допомоги у цивільній справі від 06.03.2025 адвокатом Конякіним М.С. та акт прийому-передачі наданих послуг від 06.03.2025;

- копію квитанції до платіжної інструкції від 06.03.2025 про сплату ОСОБА_1 за надання правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумність їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи суд дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу, понесені ним в суді, в розмірі 2000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 206, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

       Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  стягнення  аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.03.2025 до досягнення старшою дитиною  повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. за професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Почкіна