1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9622/24 1-кп/335/384/2025

22 травня 2025 року                                                 м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілої - ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082060000418 від 01.04.2024, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Небилів Рожнятівського району Івано-Франківської області, неодруженого, військовослужбовця, військове звання солдат, який перебуває на посаді стрільця 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , який має неповну середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2024 за №12024082060000418, відносноОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні 22 травня 2025 рокупрокурором подано клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, наразі не зменшилися та продовжують існувати.

У судовому засіданні 22 травня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні 22 травня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження її підзахисному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , виходячи з такого.

За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

01 квітня 2024 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024082060000418, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України.

01 квітня 2024 року, о 13 год. 55 хв., складено протокол затримання ОСОБА_4 , в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України (фактичний час затримання 11 год. 40 хв.).

02 квітня 2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) ч. 3 ст. 152 КК України.

03 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя до обвинувачуваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який обраховується до 30 травня 2024 року.

08 квітня 2024 року постановою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000418 від 01.04.2024 доручено слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області.

22 травня 2024 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері Східного регіону продовжено строк досудового розслідування до 3-х місяців, тобто до 01 липня 2024 року.

27 травня 2024 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строк запобіжного заходу у вигляді тримання під варто щодо підозрюваного ОСОБА_4 продовжено в рамках строку досудового розслідування, а саме до 01 липня 2024 року включно.

27 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 5-ти місяців, тобто до 01 вересня 2024 року.

27 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строк запобіжного заходу у вигляді тримання під варто щодо підозрюваного ОСОБА_4 продовжено в рамках строку досудового розслідування, а саме до 25 серпня 2024 року, включно.

21 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачуваного ОСОБА_4 продовжено в рамках строку досудового розслідування, а саме до 01 вересня 2024 року, включно.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2024 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 . Строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено на 60 днів – до 27 жовтня 2024 року включно.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 . Строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено на 60 днів – до 20 грудня 2024 року включно.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2024 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 . Строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено на 60 днів – до 14 лютого 2025 року включно.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2025 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 . Строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено на 60 днів – до 13 квітня 2025 року включно.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2025 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 . Строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено на 60 днів – з 01 квітня 2025 року до 30 травня 2025 року включно.

У відповідності до ч. 1ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, виходячи з наведених положень чинного законодавства, прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, в розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України  ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Серед обставин, які має враховуватися судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Одним з вагомих факторів при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Вимогами ст. 199 КПК України унормовано порядок продовження строку тримання під вартою. Зі змісту ч. 3, 4 та 5 ст. 199 КПК випливає, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Правилами ст. 178 КПК України закріплено обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1-5 ст. 177 КПК України.

Підставою для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, або його скасування.

Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики (обвинувачений може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення), які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, на даний час, не змінилися.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати: те, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки, усвідомлюючи, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, не має зареєстрованого місця проживання у м. Запоріжжі (зареєстрований у с. Небилів Рожнятівського району Івано-Франківської області), з метою ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, може уникати кримінального переслідування.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків перестав існувати оскільки потерпіла та свідки вже були допитані судом, а від допиту свідка ОСОБА_7 прокурор відмовився.

Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Обставини здійснення ОСОБА_8 конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, що не виключає можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішенні ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, який інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь його суспільної небезпечності у конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_4 , з метою попередження ризику його переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення нового кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку, відсутності міцних соціальних зв`язків, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 2 місяці (шістдесят днів), без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.

Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, судом не встановлено.

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» продовжити на шістдесят днів – з 22 квітня 2025 року до 20 липня 2025 року включно.

Визначити строк дії ухвали у частині застосування запобіжного заходу до 20 липня 2025 року включно.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у п`ятиденний строк з дня її проголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 травня 2025 року.

Повний текст ухвали виготовлено 26 травня 2025 року.

Суддя                                                                  ОСОБА_1