УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року

м. Київ

справа № 750/4376/23

провадження № 51-1918ск25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у кримінальному провадженні № 62023100150000028 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 408 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Також місцевий суд вирішив питання зарахування строку попереднього ув`язнення та запобіжного заходу у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 4 ст. 408 КК, оскільки він самовільно залишив місце служби з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.

Так, ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії-дозиметриста 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи в умовах воєнного стану, умисно 15 березня 2022 року приблизно о 16 год 00 хв з метою ухилитися від проходження військової служби незаконно припинив виконувати конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби.

Надалі ОСОБА_4 , переховуючись від органів досудового розслідування до 16 січня 2023 року, не вживаючи жодних заходів щодо повернення на службу та продовження виконання обов`язків військової служби, і за наявності можливості для цього не заявив про себе до правоохоронних органів України, натомість проводив час на власний розсуд, ухиляючись від продовження служби.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, а кримінальне провадження закрити.

За твердженнями касатора, докази, якими місцевий суд обґрунтував свій вирок, не спростовують показань засудженого, відповідно до яких ОСОБА_4 15 березня 2022 року був викрадений невідомими особами, від яких через деякий час зміг втекти та змушений був переховуватися в лісі дорогою до свого місця проживання. У листопаді 2022 року засуджений прибув у м. Путивль Сумської обл., де перебував постійно вдома, звертався до лікарів та відновлював своє здоров`я, після чого планував повернутися на службу. Крім того, намагався зв`язатися зі своїм керівництвом, проте відомі йому номери телефонів були не в мережі. Також приїжджав до безпосереднього місця служби, однак із його підрозділу нікого не було.

Крім того, на переконання касатора, показання свідків не підтверджують інкриміноване ОСОБА_4 діяння та не спростовують його показань, оскільки їм не відомі обставини, за яких зник засуджений.

Захисник посилається й на те, що інформація, отримана від операторів стільникового зв`язку щодо місця перебування та з`єднання мобільних номерів, що перебували в ОСОБА_4 , повністю узгоджується з його показаннями, а також ОСОБА_6 .

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на наведені положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Місцевий суд дотримався викладених вище вимог і за встановлених фактичних обставин кримінального провадження дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК. Такий висновок суду зроблено з дотриманням вимог КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено і перевірено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 КПК.

Так, суд обґрунтовано послався, зокрема, на показання свідків:

- ОСОБА_7 , який повідомив, що після повномасштабного наступу ворога в ОСОБА_4 з`явились сумніви у проходженні служби, він намагався організувати заколот серед військових, у зв`язку з цим було проведено роз`яснювальну роботу. ОСОБА_4 проходив службу в м. Чернігів та в день, коли була черга його та ОСОБА_8 йти по воду, помітили їх відсутність, розпочалися пошуки. Було обстежено кілька житлових кварталів поблизу дислокації. В особистій машині ОСОБА_9 було знайдено 2 автомати АКМ, ймовірно, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . На телефонні дзвінки вони не відповідали та більше на службу не з`явилися. Раніше в ОСОБА_4 був намір самовільно залишити службу. За місцем дислокації появи ДРГ зафіксовано не було. Був зв`язок та нормальні побутові умови. Для вирішення питань забезпечення водою надавався дозвіл перевдягатися в цивільний одяг;

- ОСОБА_9 , який зазначив, коли була черга ОСОБА_4 і ОСОБА_8 йти по воду, вони зникли. Після обіду почали їх шукати та доповіли керівництву. Зброю ОСОБА_4 і ОСОБА_8 свідок виявив у багажнику свого автомобіля, який був постійно відкритий. Коли ходили по воду вдягали цивільний одяг;

- ОСОБА_10 , за змістом яких 15 березня 2022 року було виявлено відсутність його підлеглого - ОСОБА_4 , який висловлював небажання продовжувати службу та проявляв легкодухість. Для його пошуку вживались заходи, телефонували та опитували людей. ОСОБА_4 виконував свої службові обов`язки неякісно, до нього застосовувались дисциплінарні стягнення - попередження, догана. Про проникнення ДРГ на позиції нічого не відомо.

Водночас місцевий суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_6 , яка є близьким родичем засудженого (матір`ю) та зацікавлена в тому, щоб обвинувачений уник покарання за вчинене кримінальне правопорушення, тому надані нею показання суд не взяв до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Також установлені судом першої інстанції обставини підтверджуються сукупністю письмових доказів, зокрема:

- витягом із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02 вересня 2021 року № 394-ОС, відповідно до якого ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії-дозиметриста 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- протоколом огляду мобільного телефону марки «Хіаомі» з абонентським номером НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 від 17 січня 2023 року. У цьому пристрої були записані телефонні номери НОМЕР_3 (Мамуля Мтс), НОМЕР_4 ( ОСОБА_11 ) та НОМЕР_5 ( ОСОБА_12 ;

- протоколом огляду речей і документів від 02 березня 2023 року, відповідно до якого оглянуто оптичний носій, на якому наявна інформація про телефонні з`єднання, місцезнаходження, сеанси розмов користувача абонентського номера НОМЕР_2 , яким фактично користується ОСОБА_4 . Так, з наявної інформації вбачається, що користувач указаного номера в період з 17 березня 2022 року до 16 січня 2023 року перебував в зоні покриття базових станцій оператора стільникового зв`язку, що розташована за адресою: Сумська обл., Конотопський р-н, м. Путивль, вул. Гузєєва, 28. Також у вказаний період зазначений абонентський номер фіксувався в зоні покриття базових станцій, що розташовані в населених пунктах Мінакове, Буринь, Червона Слобода, Зінове Конотопського р-ну Сумської обл. Абонентський номер НОМЕР_2 в період з 17 березня 2022 до 16 січня 2023 року здійснював регулярні дзвінки на абонентські номери НОМЕР_5 (перебуває в користуванні цивільної дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_13 ), НОМЕР_3 (перебуває в користуванні матері ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ) та НОМЕР_4 (перебуває в користуванні батька ОСОБА_4 - ОСОБА_14 );

- протоколом затримання особи від 16 січня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_4 було фактично затримано цього ж дня о 16 год 10 хв за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник подав апеляційну скаргу. Чернігівський апеляційний суд за результатом перегляду вироку суду першої інстанції не встановив будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального закону, які слугували б підставою для зміни чи скасування судового рішення, у зв`язку із чим, вирок суду залишив без змін як законний, обґрунтований та вмотивований.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зауважила про безпідставність доводів сторони захисту, що 15 березня 2022 року в м. Чернігові ОСОБА_4 був викрадений невідомими особами і вивезений за межі міста, однак йому вдалося втекти і в листопаді 2022 року він прибув до м. Путивль, де відновлював своє здоров`я, намагався вийти на зв`язок із своїм керівництвом. Ці доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду з огляду на таке.

Засуджений, переховуючись від органів досудового розслідування до 16 січня 2023 року, не вжив жодних заходів щодо повернення на службу та продовження виконання обов`язків військової служби протягом тривалого часу, проводив час на власний розсуд, не заявив про своє викрадення невідомими особами правоохоронним органам. Крім того, суд зауважив, що на підтвердження таких доводів сторона захисту не навела жодних вагомих доказів, як і доказів того, що ОСОБА_4 намагався вийти на зв`язок зі своїм керівництвом.

Також апеляційний суд звернув увагу і на показання свідків у кримінальному провадженні, які проходили службу разом із засудженим, зі змісту яких вбачається, що останній зник, коли пішов по воду, його зброю було виявлено в автомобілі ОСОБА_9 , вживалися заходи щодо розшуку ОСОБА_4 , і появи ДРГ зафіксовано не було. Також свідки повідомили, що незадовго до зникнення, а саме 09-10 березня 2022 року, ОСОБА_4 намагався організувати заколот серед військових.

Вказав суд апеляційної інстанції й про спростування доводів сторони захисту інформацією про телефонні з`єднання, місцеперебування мобільного телефона та абонентського номера, з яким було затримано ОСОБА_4 .

Так, абонентський номер НОМЕР_2 , яким фактично користувався ОСОБА_4 і з яким його було затримано, з 17 березня 2022 року до 16 січня 2023 року перебував здебільшого в зоні покриття базових станцій оператора стільникового зв`язку, що розташована за адресою: м. Путивль Конотопський р-н Сумська обл., та здійснював регулярні дзвінки на абонентські номери, які належать цивільній дружині, матері та батьку засудженого. Викладене спростовує, як показання ОСОБА_4 , так і свідка ОСОБА_6 , яка повідомляла, що під час зустрічі з сином в м. Чернігові обмінялися телефонами. Крім того, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції щодо необхідності критичної оцінки показань вказаного свідка, яка є близькою родичкою обвинуваченого (матір`ю) та зацікавлена в уникненні засудженим покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими та належним чином мотивованими. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам ст.ст. 370, 419 КПК, у ній наведено відповідні обґрунтування та мотиви, якими керувався цей суд, ухвалюючи рішення.

Викладене вище свідчить, що, установивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, у тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК. Ухвалюючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини у висновках у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06 грудня 1998 року). Так, у зазначених рішеннях вказано, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Верховний Суд також зауважує, що всупереч доводам касатора суди попередніх інстанцій ретельно перевірили версію захисту про те, що ОСОБА_4 було викрадено, оскільки такий розвиток подій суперечить установленим фактичним обставинам, спростовується показаннями свідків та письмовими доказами, що у своїй сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_4 умисно в умовах воєнного стану 15 березня 2022 року з метою ухилитися від проходження військової служби самовільно залишив місце служби.

Крім того, колегія суддів зауважує, що доводи захисника ОСОБА_5 у касаційній скарзі мають узагальнений характер, оскільки не підтверджені жодними даними, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій чи спростовували їх.

Отже, наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних рішеннях судів, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів сторони захисту, у зв`язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги захисника.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3