Справа № 199/10744/24

                                                                       (2/199/1537/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2025

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Запара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку загального позовного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , де треті особи ОСОБА_2 та Відділ Дніпровського центру соціальних служб в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, управління – служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради перебуває        малолітній ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати якого   -  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була звільнена від призначеного вироком суду покарання з випробуванням і направлена для відбування покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, призначеного вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2020 р.

Відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до актового запису про народження внесені на підставі заяви матері у відповідності до вимог ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері); згідно довідки про близьких родичів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має братів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сестер: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які влаштовані у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2021 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до наказу управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 16.08.2022 №16 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято на облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

29.07.2022 р. до управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради надійшла інформація з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 9» Дніпровської міської ради за № 782, де зазначено, що 28.07.2022 р. співробітниками патрульної поліції до приймального відділення дитячої лікарні було доставлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З рапорту співробітника поліції стало відомо наступне: на АДРЕСА_3 було виявлено дитину у супроводі стороньої людини, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Просять вжити міри соціального захисту відносно дитини та сприяти подальшому влаштуванню.

Розпорядженням голови адміністрації Амур – Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 17.08.2022 року № 141-р «Про надання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківської піклування» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

22.08.2022 р. до управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради надійшла інформація з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №9» Дніпровської міської ради за № 840, де зазначено, що за перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в лікарні з 28.07.2022р. по 22.08.08.2022 р. до дитини приходила бабуся дитини (з її слів) 21.08.2022 р. Доступ до відвідування дитини вона не отримала, оскільки не мала при собі дозвіл від управління - служби у справах дітей.

До управління-служби справах дітей адміністрації Амур – Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради надійшла заява від ОСОБА_2 щодо знайомства з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подальшим влаштуванням до її дитячого будинку сімейного типу де перебувають брати та сестри дитини; відповідно до акту про знайомство осіб з дитиною від 14.09.2022 № 02/2587, складеного спеціалістом управління-служби справах дітей адміністрації Амур – Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 познайомилась з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановила контакт. ОСОБА_2 надала заяву на влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дитячого будинку сімейного типу.

Розпорядженням голови адміністрації Амур – Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 28.09.2022 № 172-р «Про влаштування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 » влаштовано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_2 до управління - служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради з заявою на повернення дитини на спільне проживання  ОСОБА_1 не зверталась. На переконання позивача,  така поведінка матері  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , діє в розріз з правами дитини на  належне батьківське виховання, яке забезпечується системою державного контролю (ч. 1 ст. 152 СК України).

На розгляд комісії з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровського району 10.09.2024 року, 08.10.2024 р. було винесено питання щодо соціально-правового захисту дитини та позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на засідання комісій з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровського району жодного разу не з`являлась.

До управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради з моменту звільнення з державної установи “Камянська виправна колонія (№34)” умовно – достроково за ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродержинська Дніпропетровської області від 26.02.2024 р. з питання повернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання не зверталась; на даний час невідомо місце роботи матері дитини, її спосіб життя та поведінка, оскільки вона уникає спілкування з дитиною навіть по телефону чи через відеозв`язок, що, на переконання позивача, змушує ставити питання про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2024 р. відкрито провадження у цивільній справі.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 – 80 ЦПК України, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати якого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, перебуває на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, управління – служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.

Відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до актового запису про народження внесені на підставі заяви матері у відповідності до вимог ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України.

Згідно довідки про близьких родичів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має братів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сестер: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які влаштовані у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2021 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Розпорядженням голови адміністрації Амур – Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 28.09.2022 №172-р «Про влаштування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 » влаштовано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 відбувала покарання з 22.07.2022 р., 05.03.2024 р. звільнена з установи умовно – достроково за ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.02.2024 р., при звільненні вибула за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом від 13.09.2024 р. з ДУ «Кам?янська виправна колонія (№34)».

Під час перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_2 до управління - служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради з заявою на повернення дитини на спільне проживання ОСОБА_1 не зверталась.

На підставі висновку органу опіки та піклування від 19.12.2024 р. №4/5 – 1006 судом встановлено, що органом опіки та піклування прийнято рішення по доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1  відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з невиконання батьком дитини батьківських обов`язків та регулюються ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 7 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7, ч.ч. 1-4 ст. 150, ст. 155, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 165 СК України, ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2 ст. 150, ч. 1 та ч. 2 ст. 155, ч. 1 ст. 179, ч. 2 ст. 179, ст. 182, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191, ст. 242, ч. 1 ст. 243, ч. 1 ст. 247 СК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину   з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (зокрема, серед інших Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Доказів на підтвердження виконання відповідачем батьківських обов`язків відносно дитини суду не надано.

Враховуючи встановлені судом обставини, на переконання суду, позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дитини, оскільки відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини: не дбає про її матеріальне забезпечення, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, навчання, підготовки до самостійного життя, не спілкується з дитиною, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, такою поведінкою показуючи поганий приклад нехтування сімейними цінностями та байдужості до родичів, у зв`язку з чим вимога позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини підлягає задоволенню.

Водночас, за умов зміни (виключення) обставин, які стали підставою позбавлення батьківських прав, та при додержанні порядку, встановленого ст. 169 СК України, відповідачі мають право звернутися з позовом про поновлення їх батьківських прав відносно дітей.

Стосовно вимоги позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття, то суд керується наступним.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

За ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частинами 1 та 2 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Оскільки обов`язок по утриманню дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов`язаний із матеріальним становищемособи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки сторони не досягли домовленості з означеного питання.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дітей (дитина є неповнолітньою, потребує утримання);

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів (у суду відсутні докази стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів);

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (докази відсутні);

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів (докази про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів відсутні);

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів (докази про такі витрати суду не надані).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Задовольняючи вимогу позову, суд керується тим, що відповідач мешкає окремо від неповнолітньої дитини, обов`язок її утримання до її повноліття покладається законом рівною мірою на обох батьків, докази про виконання відповідачем вказаного обов`язку відсутні.

Вочевидь, що нормальне існування людини, функціонування  її організму та збереження її здоров`я потребує матеріальних цінностей (грошових коштів) для придбання набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів  та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних потреб  людини. Матеріальних цінностей потребує навіть мінімально прийнятий рівень життя (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Батьки зобов`язані нарівні утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати для неї необхідні передумови для її розвитку і забезпечення організації її життя. Суд також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, обов`язок відповідача утримувати неповнолітню дитину на підставі описаних вище норм права, та вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів (1/4 частка доходу) не є завищеним, тому наявні підстави для стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На виконання п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264- 265,  273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , де треті особи ОСОБА_2 та Відділ Дніпровського центру соціальних служб в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 ) а розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, починаючи стягнення з 23.12.2024 р.

Дата складення повного судового рішення 26.05.2025 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду  протягом  тридцяти  днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття  апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї