УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.,
суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,
з участю прокурора Волошиної Т.Г.,
з участю захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
з участю виправданих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справі, захисника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 6 червня 2011 року, яким
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
виправдано за ч. 4 ст. 187 КК України; п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України,
в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
виправдано за ч. 4 ст. 187 КК України; п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачувалися у тому, що будучи особами, які систематично вживають наркотичні засоби та мають від них залежність, у зв’язку з чим постійно потребують грошові кошти на їх придбання, за попередньою змовою між собою, вчинили ряд умисних, особливо тяжких, корисливих злочинів за таких обставин.
Так, 4 лютого 2009 року, біля 23.00 години, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, знаходячись у стані наркотичного сп’яніння, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, вступили у злочинну змову між собою на вчинення розбійного нападу на громадян з метою заволодіння їх майном та грошовими коштами із застосуванням насильства небезпечного для життя.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 біля 23.30 години того ж вечора, взяли два кухонні ножі та прибули в район перехрестя проспекту Тракторобудівників та вул. Г. Труда у м. Харкові, де стали підшукувати об’єкт для нападу.
Близько 1.00 години ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поруч з будинком № 43 по вул. Г. Труда у м. Харкові побачили раніше невідомого їм ОСОБА_6, після чого, підійшли до останнього та, погрожуючи ножами, тобто застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, стали вимагати від останнього грошові кошти, на що ОСОБА_6 їм відмовив. Тоді ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на позбавлення життя потерпілого, з корисливих мотивів, нанесли ОСОБА_6 ножами, які вони мали при собі, множинні удари в область шиї, грудної клітини, живота, від чого останній помер на місці пригоди. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обшукали одяг потерпілого та заволоділи грошовими коштами останнього в сумі 20 гривень, а також ключами від квартири потерпілого.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, близько 1.30 години ІНФОРМАЦІЯ_4, після скоєного розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_6, обшукуючи кармани одягу потерпілого, побачили на алеї поблизу будинку № 43 по вул. Г. Труда у м. Харкові раніше незнайому їм громадянку ОСОБА_7, яка стала свідком їх злочинних дій та почала кричати та звати на допомогу.
В зв’язку з діями ОСОБА_7 у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник умисел на позбавлення життя останньої, з метою приховати раніше вчинені ними злочини відносно ОСОБА_6, а також з корисливих мотивів з метою заволодіти її майном та грошовими коштами.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підбігли до ОСОБА_7 та діючи узгоджено, бажаючи настання смерті останньої почали наносити ножами множинні удари в область шиї, голови, грудної клітини, живота, кінцівок, від чого остання померла на місці пригоди. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обшукали одяг потерпілої та заволоділи грошовими коштами останньої в сумі 50 гривень, а також ключами від квартири потерпілої.
Крім того, біля 1.50 години ІНФОРМАЦІЯ_4, під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 на місці скоєння злочину, поблизу будинку № 43 по вул. Г. Труда у м. Харкові з’явився син потерпілої - ОСОБА_8, який повертався додому та намагався зупинити злочинні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3, погрожуючи викликом міліції.
В зв’язку з діями ОСОБА_8 у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник умисел на позбавлення життя останнього.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вбивство ОСОБА_8 розподіливши ролі, ОСОБА_3 залишився біля ОСОБА_7, обшукуючи її одяг, а ОСОБА_4, взявши із собою два кухонні ножі, погнався за ОСОБА_8, який намагався втекти. Наздогнавши останнього біля будинку № 37 по вул. Г. Труда у м. Харкові, ОСОБА_4, наніс ножем потерпілому множинні удари в область шиї, грудної клітини та живота, від чого останній помер на місці пригоди.
Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли.
Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України; п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Суд, виправдовуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вказав у вироку, що їх участь у вчиненні інкримінованих їм органами досудового слідства злочинів не доведена. При цьому, посилаючись на незаконне затримання та утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відділі міліції протягом декількох днів, неконкретність, поверховість, суперечність та невідповідність іншим доказам по справі первинних показань ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві, в яких вони визнавали свою вину, суд дійшов висновку про недостовірність зазначених показань підсудних. Крім цього, суд послався і на те, що встановлені під час досудового слідства фактичні обставини вчинення злочину не підтверджуються наявними у справі доказами. Зокрема, це стосується часу вчинення злочину, місця вбивства потерпілих, знаряддя та механізму утворення виявлених у потерпілих ран. Крім того, приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд також прийняв до уваги показання свідків, які підтвердили алібі ОСОБА_4 та ОСОБА_3
У касаційній скарзі прокурор вважаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконним, просить скасувати його у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та повернути справу на новий судовий розгляд. При цьому стверджує, що при постановленні вироку судом не дотримано вимоги статей 327, 334 КПК України, оскільки не наведено достатніх підстав для виправдання підсудних із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення. Зазначає, що висновок суду ґрунтується на однобічній оцінці доказів у справі та припущеннях.
Наводячи свій аналіз доказів, прокурор зазначає, що суд безпідставно визнав недостовірними показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві при допиті їх як підозрюваних та обвинувачених, при відтворенні обстановки та обставин події злочину за участю захисників, в яких вони визнавали свою вину у вчиненні розбійного нападу та вбивстві потерпілих.
Також необґрунтованими вважає прокурор і висновки суду щодо неправильного встановлення органами досудового слідства часу та місця вчинення злочину; знаряддя злочину та механізму утворення всього комплексу виявлених у потерпілих тілесних ушкоджень. При цьому, прокурор посилається на те, що ці висновки суду зроблені без врахування інших доказів по справі.
Крім того, на думку прокурора, суд, взявши до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13, які підтверджували факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час вчинення злочину в іншому місці, не врахував, що ці свідки є друзями та близькими ОСОБА_4 та ОСОБА_3
На думку прокурора, досліджені в судовому засіданні докази давали суду підстави для висновку про наявність складу злочину у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_3
У касаційній скарзі представника потерпілої – адвоката ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку, в зв’язку з тим, що суд вибірково оцінив докази по справі, що призвело до постановлення незаконного виправдувального вироку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справі, та частково підтримав скаргу представника потерпілого, пояснення захисника потерпілої ОСОБА_1 на підтримання своєї касаційної скарги та скарги прокурора , пояснення захисника ОСОБА_2 та виправданих, які заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурора та представника потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга представника потерпілої підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивованим судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдовувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; не допускається включення у вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдовувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.
Як убачається з матеріалів справи та тексту вироку, суд, виправдовуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України; п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримав.
Органи досудового слідства на підтвердження обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України; п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, послалися на їх показання при допиті в якості підозрюваних від 08 лютого 2009 року, обвинувачених від 09 лютого та 10 лютого 2009 року, під час відтворення обстановки та обставин події 09 лютого та 10 лютого 2009 року, та на очній ставці ОСОБА_4 з ОСОБА_3 11 лютого 2009 року, які ОСОБА_4 та ОСОБА_3 давали у присутності захисників і в яких вони визнавали, по суті, свою причетність до вчинення злочину; на дані судово-медичних, медико-криміналістичних та судово-імунологічних експертиз; на показання свідків і відповідні письмові докази, що зазначені в обвинувальному висновку; на матеріали перевірки заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо застосування до них недозволених методів слідства.
Суд, навівши у виправдувальному вироку показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які в судовому засіданні повністю заперечували свою причетність до вчинених злочинів, дійшов висновку, що показання , які вони дали на початку досудового слідства у цілому є поверховими, не конкретними та суперечать іншим доказам по справі, а тому визнав їх недостовірними. При цьому у вироку відсутній ґрунтовний аналіз цих показань та не зазначено мотивів, з яких вони не узяті до уваги.
Судом не надана оцінка тому, що одразу після затримання, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 активно сприяли слідству у розкритті злочинів, поводили себе адекватно, скарг та заяв не висували, добровільно давали пояснення, свою вину визнали, при проведенні відтворення обстановки та обставин подій 9 лютого та 10 лютого 2009 року за участю захисників, добровільно показали та відтворили механізм спричинення ними тілесних ушкоджень потерпілим. Вказані пояснення виправданих відповідали проведеним судово – медичним експертизам щодо характеру та локалізації отриманих потерпілими тілесних ушкоджень.
Разом із тим, суд поклав в основу вироку показання, які засуджені давали під час судового слідства, при цьому указавши, що не приймає результати проведення перевірок прокуратурою, щодо незаконних методів ведення досудового слідства, оскільки вони є формальними. Проте судом не враховано, що постанови прокуратури не були оскаржені та є чинними.
Висновки суду щодо неправильного встановлення органами досудового слідства часу вчинення злочину: - близько 01: 00 години вбивство ОСОБА_6,- близько 01:30 – вбивство ОСОБА_7; - близько 01:50 – вбивство ОСОБА_8; місця вбивства, механізму утворення у потерпілих тілесних ушкоджень та інших обставин справи зроблені на підставі однобічної оцінки доказів.
Так, вказавши у вироку на неправильне встановлення органами досудового слідства часу вчинення злочинів, суд послався на показання свідка ОСОБА_14, первинні показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які визнав такими, що є «надуманими» та даними в угоду працівникам міліції і, виходячи з цього зробив висновок про те, що злочин не міг бути вчинений в час який зазначено в обвинувальному висновку.
При цьому суд не врахував показання свідка ОСОБА_15 - дочки загиблої ОСОБА_7, яка стверджувала, що мати пішла зустрічати її брата – ОСОБА_8, приблизно о 01:00 годині, та не дав у вироку ніякої оцінки цим показанням свідка.
Навівши у вироку дані протоколів огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_4 та відтворення обстановки та обставин події злочину від 9 лютого та 10 лютого 2009 року, суд дійшов висновку, що вбивство потерпілого ОСОБА_8 відбулося не за обставин, викладених у обвинувальному висновку, та зазначив, що ці дані щодо місця вчинення вбивства суперечать обвинувальному висновку.
Цей висновок суду щодо місця вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_16 суперечить даним протоколу огляду місця події, з якого вбачається, що труп потерпілого та сліди злочину були виявлені на незначній відстані від місця виявлення трупів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та первинним показанням ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про те, що потерпілий ОСОБА_8 знаходився на вул. Героїв Труда, коли до нього побіг ОСОБА_4, показанням потерпілої ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_19 в судовому засіданні щодо показань ОСОБА_4 під час відтворення обстановки та обставин події злочину.
Разом із цим, суд, встановивши невідповідність протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_4 від 10 лютого 2009 року даним відеозапису цієї слідчої дії, що був відтворений в судовому засіданні, в порядку ст. 315-1 КПК України зобов’язав органи досудового слідства скласти більш «повний» текст ще одного протоколу, який дослідив в судовому засіданні та на обґрунтування недоведеності винності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, послався на нього у вироку, в той час, як цей протокол учасниками вищезгаданої слідчої дії не підписувався і з ним вони не ознайомлювалися. Особи, які приймали участь у цій слідчий дії – спеціалісти ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, судово-медичні експерти ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, щодо обставин проведення відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, допитані в судовому засіданні не були. Показанням свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27,ОСОБА_28, які були понятими при проведенні цих слідчих дій, суд оцінки не дав.
Крім того, прийшовши до висновку, що ножі, якими за свідченнями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на початку досудового слідства, вони завдавали тілесні ушкодження потерпілим, були вилучені та пред’явлені для впізнання з порушенням вимог КПК, а сліди крові на ножі з’явилися в період часу з моменту вилучення ножа та до отримання ножа експертом ОСОБА_29, суд обмежився посиланнями на показання свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_13, які заперечували наявність на ножі видимих слідів крові. При цьому суд не звернув уваги на те, що свідок ОСОБА_29, допитана в судовому засіданні показала, що на дослідження ніж з чорною ручкою поступив упакованим, що виключало доступ до нього без пошкодження упаковки, і після зняття змивів та соскобів з ножа, вона повернула його слідчому для проведення слідчих дій. Експерт також пояснила, що інші речові докази - штани, футболка, надійшли на експертизу також у опечатаному стані. Адвокат ОСОБА_32, допитаний як свідок в судовому засіданні показав, що перед пред’явленням для впізнання ножа ОСОБА_3, він звернув увагу на наявність сліду крові на ножі, про що повідомив слідчому.
Крім того, судом встановлено, що можливість отримання співробітниками міліції крові потерпілих для послідуючого нанесення на ніж чи предмети одягу підозрюваних малась, що підтверджувало доводи виправданих щодо того, що сліди крові на ножі з’явилися в період часу з моменту вилучення ножа та до отримання ножа експертом. Проте, судом не вирішено питання щодо проведення перевірки за цими обставинами.
Зокрема, суд не дав у вироку також і аналізу даних, що містяться у висновку експерта № 96-МК про те, що на ножі виявлено множинні нашарування підсохлої речовини червоно – коричневого кольору схожого на кров в вигляді дрібних бризок овальної форми. Вказані сліди можуть вказувати на те, що вони виникли в результаті попадання дрібних рідких частин крові на слідопоглинаючу поверхню одягу, яким попередньо була надана інерційна швидкість, що можливо при ударах по скривавленій поверхні.
Із висновків судово-імунологічних експертиз вбачається, що на одязі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знайдена кров людини, походження якої від померлих не виключається.
Суд у вироку послався на те, що можливість отримання будь ким із співробітників міліції крові потерпілих для послідуючого нанесення її на ножі та предмети одягу ОСОБА_4 та ОСОБА_3, була. При цьому суд послався на ту обставину, що слідчий та працівники міліції були присутніми при розтині тіл загиблих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Разом із цим поза увагою суду залишилися показання експертів ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_33, свідка ОСОБА_34, слідчого ОСОБА_44 про те, що одяг загиблих при вилученні було опечатано та складено відповідний протокол, на експертизу цей одяг також надійшов у опечатаному стані та без пошкодження упаковки.
Також, судом не надана оцінка механізму потрапляння на одяг виправданих крові потерпілих, та можливість знаходження останніх в момент спричинення потерпілим колото-різаних поранень у вертикальному стані, що в сукупності з іншими доказами може свідчити про механізм та обставини за яких плями з’явилися на одязі виправданих.
Дійшовши висновку, що показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13, підтверджують алібі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про їх перебування під час вчинення злочину в іншому місці, суд залишив поза увагою, що ці свідки є друзями та близькими ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Так, як вбачається з матеріалів справи, при додатковому допиті як обвинуваченого ОСОБА_3 показав, що перебуваючи в квартирі ОСОБА_9 він з її домашнього телефону телефонував ОСОБА_35 за тел. НОМЕР_1, ОСОБА_36 за тел. НОМЕР_2, знайомому ОСОБА_36 за тел. НОМЕР_3 , а також на домашній телефон ОСОБА_4
Проте, суд, ретельно перевіривши показання ОСОБА_3 щодо його алібі на час скоєння злочинів в частині здійснення телефонних дзвінків з домашнього телефону свідка ОСОБА_9 на домашній телефон ОСОБА_4, залишив поза увагою його показання в частині здійснення ним телефоних дзвінків ОСОБА_35 за тел. НОМЕР_1, ОСОБА_36 за тел. НОМЕР_2, знайомому ОСОБА_36 за тел. НОМЕР_3. Свідок ОСОБА_43 з цього приводу не допитувався взагалі.
При цьому, як свідчать матеріали справи, суд дослідив також і роздруківки телефонних розмов, відповідно до яких, з урахуванням пояснень свідків, зробив висновок про наявність у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 алібі. Проте, судом не враховано те, що всі дзвінки здійснювалися вранці та ввечері, а злочини, згідно пред’явленого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачення, вчинено близько 1.00 години.
Також, оцінюючи показання свідка ОСОБА_37, який неодноразово змінював їх, суд не мотивував, які саме його показання він бере за основу та які не приймає, як неправдиві.
Крім того, суд у вироку не зазначив, у чому саме він вбачає суперечності в показаннях допитаних свідків ОСОБА_38, ОСОБА_9, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_40, які останні давали під час досудового і судового слідства та в якій саме частині і які їх показання суперечать показанням інших свідків, а саме оперативних працівників – ОСОБА_31, ОСОБА_41, ОСОБА_42 та самих виправданих.
При цьому, наведені у вироку показання свідків ОСОБА_38, ОСОБА_9, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_40, судом залишені без аналізу й оцінки їх у сукупності з іншими доказами. Яку вони мають доказову силу на спростування пред’явленого обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вироку не зазначено.
Суд у вироку навів зміст висновків судово – медичних експертиз, судово - криміналістичних експертиз, додаткових судово - медичних експертиз, повторних експертиз без їх аналізу й оцінки у сукупності з іншими доказами по справі.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачувалися також у тому, що злочин вони вчинили будучи особами, які систематично вживають наркотичні засоби та мають від них залежність.
На підтвердження цього обвинувачення органи досудового слідства послалися на висновки судово-наркологічних експертиз № 732 від 02.04.2009 року та № 733 від 02.04.2009 року, згідно яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 страждають на синдром залежності до стимуляторів та потребують лікування від наркоманії, протипоказань до якого немає.
Суд, навівши у виправдувальному вироку показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які в судовому засіданні повністю заперечували свою причетність до вчинених злочинів, пославшись на висновки стаціонарних комплексних судово психолого-психіатричних експертиз за № 129 від 08.05.2009 року та за № 132 від 13.05.2009 року, дійшов висновку, що вживання ОСОБА_3 психостимуляторів носить епізодичний характер і не досягає степеня синдрому залежності, а об’єктивних даних про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходилися за місцем проживання ОСОБА_3 в стані наркотичного сп’яніння , матеріали справи не містять.
При цьому поза увагою суду лишився той факт, що на вирішення комплексних судово психолого-психіатричних експертиз питання щодо того, чи страждали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на наркоманію та чи потребували лікування від неї, не ставилося.
Суд у вироку не вмотивував чому надав перевагу висновкам стаціонарних комплексних судово психолого-психіатричних експертиз за № 129 від 08.05.2009 року та за № 132 від 13.05.2009 року та не прийняв до уваги висновки судово-наркологічних експертиз № 732 від 02.04.2009 року та № 733 від 02.04.2009 року, згідно яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 страждають на синдром залежності до стимуляторів та потребують лікування від наркоманії, протипоказань до якого немає, а також висновки судово-медичних експертиз за № 347 від 20 лютого 2009 року та за № 346 від 10 лютого 2009 року в тій частині згідно яких у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виявлено рубці та точечні рани, абсцес, які утворилися від неодноразової дії колючого предмета ( ін’єкційної голки ) , точечні рани та абсцес утворилися в строк не менш як за 3-5 днів до моменту огляду.
Ці докази суд також не проаналізував і належної оцінки в сукупності з іншими не дав.
Враховуючи викладене, судове рішення про виправдання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, ч. 4 ст. 187 КК України; п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як таке, що ґрунтується на припущеннях, та прийняте з порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів, а тому не може бути визнаним законним, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого постановити по справі законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справі, задовольнити повністю, а касаційну скаргу представника потерпілого – задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Харківської області від 6 червня 2011 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Єлфімов О.В. Пузиревський Є.Б. Шибко Л.В.