УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.,
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
потерпілого ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 3 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року.
Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 3 серпня 2010 року
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень;
- за ч. 1 ст. 171 КК України – виправдано за відсутністю в діях засудженого складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року вирок місцевого суду залишений без зміни.
ОСОБА_7 визнано винним в тому, що він 3 вересня 2009 року близько 20.30 год. знаходячись на майданчику автостоянки біля адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», розташованої по пр. Дніпровському, 299 у м. Нова Каховка Херсонської області, умисно наніс предметом, схожим на гумову дубинку, численні удари по тулубу, голові і руках потерпілому ОСОБА_5, внаслідок чого заподіяв останньому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально – процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що суд, виправдовуючи засудженого за ст. 171 КК України, в порушення вимог ст. 334 КПК України, в мотивувальній частині вироку не мотивував свого рішення та не надав оцінки сукупності всіх зібраних доказів, внаслідок чого прийшов до неправильного висновку щодо відсутності в діях засудженого складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, що в свою чергу потягло за собою його виправдання. Крім того, зазначає, що апеляційний суд під час перегляду кримінальної справи в апеляційному порядку істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, а саме ст. 377 КПК України, не перевірив належним чином доводи апеляції та не вмотивував відмову у її задоволенні.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування. При цьому посилається на те, що ОСОБА_7 безпідставно виправдано за ст. 171 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та частково підтримав скаргу потерпілого, потерпілого та його представника, які підтримали свою скаргу та скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Із змісту касаційних скарг прокурора та потерпілого вбачається, що вони фактично посилаються на однобічність і неповноту судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом із тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.
Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших доказів по справі про те, що за конкретних умов, які склалися біля адміністративної будівлі ВАТ «АПФ «Таврія», у засудженого не було підстав вважати, що ОСОБА_5 є журналістом. Суд вірно прийшов до висновку, що по справі не здобуто беззаперечних доказів того, що засуджений усвідомлював, що його дії спрямовані саме проти журналіста і вони перешкоджають законній діяльності останнього.
Одночасно, із показань самого потерпілого видно, що він, як журналіст, не був зовнішньо забезпечений документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси, як це передбачено Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», крім того, він не встиг пред’явити посвідчення журналіста, а тому у засудженого не було ніяких підстав вважати, що потерпілий являється журналістом.
Об’єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляцій прокурора та потерпілого, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи, і правильно дійшов висновку про можливість призначення покарання у виді штрафу.
Підстав вважати призначене ОСОБА_7 покарання несправедливим внаслідок його м’якості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора та потерпілого немає. Обране ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання слід визнати таким, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 не встановлено.
Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 3 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілого ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді:
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.