Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
секретар судового засідання : Коробчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 28 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, процентів за порушення грошового зобов’язання та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 28 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, процентів за порушення грошового зобов’язання та моральної шкоди відмовлено.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 18 ст. 4 Декрету КМ України ‘’Про державне мито’’.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що договір купівлі-продажу будинку між сторонами не укладався, гроші, які позивач надала відповідачам як аванс, не були видом забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язання, тобто завдатком, і тому цей правочин не був вчинений у письмовій формі. За таких обставин, сума переданого позивачем авансу підлягає повернення в повному обсязі.
Крім того суд не врахував підстав цивільної відповідальності ОСОБА_3, а саме те, що будинок належав на праві приватної власності саме йому та свідок вказав, що спірну суму коштів у вигляді авансу за купівлю будинку було передано особисто ОСОБА_3
Також, суд не врахував, що оригінал розписки знаходився весь час у позивача, і лише тимчасово був наданий представникам міліції, а під час обшуку у ОСОБА_2 могло бути вилучено лише ксерокопію даної розписки.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
_________________________________________________________________________ Справа № 22-119/2012 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Березень Ю.В.
Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Як вбачається з матеріалів справи у жовтні 2007 року між сторонами досягнуто усної домовленості про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, та ОСОБА_1 передано в якості авансу за придбання будинку суму в розмірі 28 000 доларів США.
В подальшому вказаний договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було, в зв’язку з чим позивачу було повернуто 8 000 доларів США, а стосовно 20 000 доларів США сторони домовились, що вони мають бути повернуті після продажу вказаного будинку. 22 лютого 2008 року ОСОБА_2 написав розписку про те, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19 000 доларів США, в якості часткової оплати за будинок (а.с. 3).
1 000 доларів США ОСОБА_1 повернула за те, що проживала в будинку АДРЕСА_1 (а.с.3).
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Тому, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Таким чином, залишок неповернутого авансу в сумі 19 000 доларів США підлягає поверненню.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Достатніх доказів того, що вказана сума була повернута ОСОБА_1 ОСОБА_2, останній суду не надав і судом їх не здобуто.
Посилання ОСОБА_2 на те, що ним була повернута вся сума авансу, в результаті чого ОСОБА_1 повернула йому оригінал розписки, яка в подальшому була вилучена у нього працівниками міліції не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з протоколу обшуку від 11.07.2009 року (а.с.42) в ОСОБА_2 була вилучена розписка на аркуші А4 написана від імені ОСОБА_2 від 22.02.2008 року. Проте достовірних доказів про те, що було вилучено саме розписку, на яку посилається позивач протокол обшуку не містить. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що саме вона надала працівникам міліції оригінал розписки для перевірки її заяви про порушення кримінальної справи проти відповідачів, але через деякий час на її вимогу розписка була їй повернута. Оригінал розписки ОСОБА_2 не віддавала.
На спростування вказаних доводів позивача ОСОБА_2 будь-яких доказів суду не надав.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, в зв'язку із неукладенням договору купівлі-продажу будинку передані відповідачу ОСОБА_2 аванс в сумі 19 000 доларів, що еквівалентно 151 620 грн., відповідно до офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день ухвалення рішення, підлягає поверненню позивачу та три проценти річних від простроченої суми за період з 29.07.2009 року по 23.02.2011 року в розмірі 7 165 грн. 60 коп., а всього 158 785 грн. 60 коп.
Відповідно до ч.1 п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Враховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки як вбачається з матеріалів справи кошти надані ОСОБА_2 в якості авансу за придбання будинку ОСОБА_3 передані не були, зобов’язання щодо їх повернення він на себе не брав.
Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_1 вона не має до ОСОБА_3 жодних претензій фінансового чи матеріального характеру станом на 22 лютого 2008 року (а.с.40).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 957 грн. 01 коп.
Вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджуються відповідними доказами, зокрема, квитанціями, ордерами тощо. Окрім того, позивачем та його представником не наведений розрахунок відповідно до вимог постанови KM України №590 від 27 квітня 2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".
Оскільки рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 11,33, 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 570, 625 ЦК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 28 жовтня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, процентів за порушення грошового зобов’язання та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в сумі 19 000 доларів, що еквівалентно 151 620 грн., відповідно до офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день ухвалення рішення та три проценти річних від простроченої суми за період з 29.07.2009 року по 23.02.2011 року в розмірі 7 165 грн. 60 коп., а всього 158 785 грн. (сто п’ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п’ять гривень) 60 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 957 грн. (дев’ятсот п’ятдесят сім гривень) 01 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :