Справа № 22-ц-27943/2011р. Головуючий 1-ї інстанції –Єфіменко Н.В.
Категорія :сімейне. Доповідач - Шевченко Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Ковач О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісного майна подружжя; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку розподілу сумісного майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2 про розподіл сумісного майна подружжя та визнання за нею права власності на Ѕ частку автомобіля ВАЗ 21154 2009 року випуску зі сплатою відповідачу половини вартості цього автомобілю та передачі їй автомобіля ВАЗ 21154 в цілому, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу у 2005 році проживала з відповідачем однією родиною до квітня 2010 року. Спірний автомобіль було придбано за кошти, отримані нею від продажу квартири її матері. Від шлюбу мають чотирьох синів, самий менший є неповнолітнім, часто хворіє, тому автомобіль їй потрібен, щоб возити дитину до лікарні.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував та в свою чергу подав зустрічний позов про визнання за ним прав власності на ј частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований. В обґрунтування позову посилався на те, що Ѕ частка зазначеного будинку була придбана у шлюбі на ім'я позивачки, іншого житла він не має. Автомобіль придбаний ним за особисті кошти і не у шлюбі з ОСОБА_1
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку розподілу сумісного майна подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави витрати на судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 51 грн. та 120 грн. відповідно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а тому не підлягає поділу.
Роз’ясненнями у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»визначено необхідність при вирішенні спорів між подружжям про майно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства , з’ясовувати джерело і час його придбання .
За загальним правилом , установленим статтею 60 ЦПК України , кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків ,установлених статтею 61 цього Кодексу .
Отже, за вимогами закону для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя відповідно до зазначеної процесуальної норми на сторін покладається обов’язок доведення фактів придбання одним з подружжя майна під час спільного чи окремого проживання незалежно від реєстрації чи розірвання шлюбу, обсяг спірного майна, трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох при створенні спільної власності подружжя та, залежно від установленого, розмір часток подружжя у спільній сумісній власності.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 29 серпня 1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають четверо синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.
За договором купівлі-продажу від 06 січня 2010 року ОСОБА_2 придбав автомобіль ЛАДА 21154 реєстраційний номер НОМЕР_1 за 64 000,00 грн. (а.с. 23-26).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 14 січня 2010 року ОСОБА_2 є власником автомобіля ЛАДА ВАЗ 21154 ( а.с. 27).
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 19 січня 2005 року яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.20).
Правильність викладених обставин сторонами не заперечувалося.
Оскільки вищезазначений автомобіль був придбаний ОСОБА_2 через 5 років після розірвання шлюбу сторін, місцевий суд правильно керувався тим, що це майно не належить до об’єктів спільної сумісної власності подружжя, а тому не підлягає поділу.
Всупереч вимог статей 10 і 60 ЦПК України ОСОБА_1 не навела безперечних доказів того, що спірний автомобіль було придбано за рахунок коштів від продажу квартири матері позивачки, а тому не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя.
Докази , на які посилається ОСОБА_1, а саме на копію договору купівлі-продажу від 25 грудня 2009 року, відповідно якого вона продала свою квартиру за 342 538 грн., на думку судової колегії, не є безумовним підтвердженням використання частини вказаних грошей для придбання спірного автомобіля.
Таким чином судова колегія вважає рішення районного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення оскарженого рішення суду без змін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, коли судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України судова колегія
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді