Справа №  1-313/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня  2011 року                                                                                       м. Кременчук

Кременчуцький  районний  суд  Полтавської області в  складі:

          головуючого судді   Колотієвського О.О.,

          при секретарі             Луцької В.Д.,

          з участю прокурора   Яременка О.І.,

           адвокатів                     ОСОБА_1., ОСОБА_2.

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Піщане, Кременчуцького району Полтавської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні має  2-х дітей, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст. 27, ч 3 ст.191  КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м.Бобровиця, Чернігівської області, громадянина України, освіта середня,  одруженого, на  утриманні має 3-х дітей, працюючого водієм «Валерітекс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст.27, ч.3 ст.191 КК України ,-

                                                                    встановив:

          Підсудний ОСОБА_3, працюючи з 15.12.2008 року на посаді начальника вагонної служби «Залізничного цеху» ВАТ«Полтавський ГЗК», уклавши 28.11.2008 року договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, тобто будучи матеріально-відповідальною особою, порушуючи вимоги «Посадової інструкції» №10/55», а саме п.3.8 розділу №3 «Обов»язки», де вказано, що начальник вагонної служби зобов»язаний організовувати і забезпечувати зберігання вагонів, що знаходяться в експлуатації, в очікуванні ремонту, ремонті та в ревізії, а також обладнання, основних засобів і товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на балансі служби, п.5.5. розділу №5 «Відповідальність», де вказано, що начальник вагонної служби несе відповідальність за збереження матеріальних цінностей і виконання пунктів розділу трудових обов»язків, передбачених даною посадою та п.5.6. цього ж розділу, де вказано, що начальник вагонної служби несе відповідальність за достовірність відображених даних в звітних документах, під час виробництва, керуючись наказом №2200 від 01.10.2009 року по ВАТ«Полтавський ГЗК» «Про порядок планування і обліку капітальних витрат і витрат на ремонт, обслуговування, утримання, консервацію і ліквідацію основних засобів», де вказано  загальні правила оформлення комплексу документів, що підтверджують виконання робіт по модернізації, реконструкції, ремонту обладнання  та затверджені норми виходу металобрухту при ремонті, вага якого не повинна бути меншою від розрахункової, яка визначається через теоретичну вагу нового виробу та встановленого коефіцієнту – 0,796, виходу лому після експлуатації, завдяки невдосконаленій системі обліку металобрухту, в період часу з 17.10.2009 року по 13.05.2010, маючи умисел на розтрату товарно-матеріальних цінностей ВАТ«Полтавський ГЗК», яке йому ввірене та перебувало в його віданні, застосовуючи вище вказаний коефіцієнт, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, утворив надлишки металобрухту у вигляді циліндрів-перекидання типу «904  V 060100-2-00», які  обліковуються як запасні частини  та встановлюються на думпкари (вагони-самоскиди) типу «2ВС-105», загальною кількістю 15 штук, які знаходилися на території  Дочірнього підприємства «Ферротранс», за адресою м.Комсомольск, вул.Портова,65. Для реалізації свого наміру ОСОБА_3 та ОСОБА_4. за попередньою домовленістю, розробивши спільний план, почали відшукувати можливості його реалізації. Розуміючи, що  вивезення за межі території ДП«Ферротранс» 15 штук циліндрів-перекидання без належно оформленої документації на товарно-матеріальні цінності не можливе, так як за межами території підприємства знаходиться контрольно-пропускний пункт №10, який охороняється охоронно-детективним агентством   «захист», що здійснює охорону території та товарно-матеріальних цінностей ВАТ  «Полтавський ГЗК», при невстановлених в ході досудового слідства обставинах підшукали особу, яка також в ході досудового слідства невстановлена, яка надала накладну приватного підприємця ОСОБА_5, власника «Заводу силікатних виробів», що знаходиться за адресою  м. Комсомольськ, вул.Портова,б.61, тобто розташованого безпосередньо біля ДП«Ферротранс» необхідної як пропуск на вище вказаному контрольно-пропускному пункті №10. Крім того, ОСОБА_4. було відшукано  вантажний автомобіль марки «КАМАЗ» моделі «5410» д.н. НОМЕР_2 та напівпричіп марки «МАЗ» моделі 293866» д.н.з. НОМЕР_1, які належать ОСОБА_6, який про злочинні наміри вище вказаних осіб  не знав, автомобіль якого потрібен був для транспортування вантажу. В подальшому керуючись «Накладною № 114» виписаною від 13.05.2010 року, посвідченої підписами та штампом приватного підприємця  ОСОБА_5 за допомогою вищевказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_6., 13.05.2010 року о 11 годині 18 хвилин, надаючи  отриману накладну  на контрольно-пропускному пункті №10 охоронцю ОДА «Захист» ОСОБА_7, який також про вчинення злочину нічого не знав та, який виконав всі необхідні дії для переконання в законності перевезення товарно-матеріальних цінностей, вивезли циліндри-перекидання, вагою 570 кг., кожен, загальною вагою 8550 кг, вартістю 1300 грн. за тонну, загальною вартістю  11115 грн. В подальшому здобуті злочинним шляхом 15 штук циліндрів-перекидання були реалізовані  невстановленій в ході досудового слідства особі в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області.

          Внаслідок розтрати товарно-матеріальних цінностей ВАТ «Полтавський ГЗК» заподіяно  матеріальну шкоду на загальну суму 11115 грн.

          Підсудні   ОСОБА_3 та  ОСОБА_4. не  оспорюючи фактичних обставин справи та зібраних по справі доказів, а також вартості викраденого, свою вину у вчиненні встановленого  судом злочину визнали повністю, пояснили, що вчинили  їх так і за таких обставин, як це вказано в описовій частині вироку.

          Крім повного визнання вини  підсудними  ОСОБА_3 та ОСОБА_4., їх винність у вчиненні встановлених судом  злочинів повністю підтверджується, ніким із учасників судового розгляду не  оспореними зібраними по справі доказами,  які є належними і достатніми для визначення їх  винними у вчинені встановленого  судом злочину, та які в порядку ст.299 КПК України судом не досліджувалися.

Оскільки   ОСОБА_3 та ОСОБА_4. своїми умисними діями, які виразилися  в розтраті майна,  яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, за попередньою змовою, тому суд кваліфікує  їх дії за  ч.2 ст.27, ч.3 ст.191 КК України.

          Вирішуючи питання про міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи підсудних, які характеризуються позитивно, їх сімейний стан,  раніше не судимі,  частково відшкодували заподіяні ними збитки, по 1000 грн. кожен, мають дітей.

Пом’якшуючими покарання  обставинами  є  щире каяття обох підсудних, те, що ОСОБА_3 має гіпертонічну хворобу 3 тупеню, на утриманні крім 2 дітей має батька, який віддав 1 нирку молодшому сину для пересадки і потребує постійного догляду та лікування.

Обставин, які обтяжують покарання  підсудних судом не встановлено.

Враховуючи  викладене, суд  вважає,  що підсудним слід призначити покарання, достатнє і  необхідне  для  їх  виправлення  та попередження  вчиненню  нових злочинів  у  виді обмеження волі без призначення додаткового покарання, оскільки ОСОБА_4. під час вчинення злочину не був матеріально відповідальною особою, а відносно ОСОБА_3 з врахуванням всіх вищезазначених обставин необхідно застосувати ч.2 ст.69 КК України. Також суд приходить до переконання, що підсудних слід звільнити від відбування покарання з  іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.

Речові докази – накладну № 114 від 13.05.2010 року, яка зберігається  в камері  речових доказів Комсомольського МВ – знищити.

Цивільний позов, заявлений ВАТ «Полтавським гірнично-збагачувальним комбінатом» є обґрунтованим, вимога підтверджується доказами, що не оспорюють ся сторонами, але оскільки підсудні відшкодували заподіяну позивачу шкоду по 1000 гривень, то його слід задовольнити частково, стягнувши  солідарно з ОСОБА_3 та  ОСОБА_4. -  9115 грн.

          Керуючись ст.323, 324  КПК України, суд, -

засудив:

          ОСОБА_3  визнати  винним  у вчиненні злочину та призначити  покарання  за  ч 2 ст. 27, ч 3 ст. 191, ч.2 ст.69 КК України у  виді  обмеження  волі строком  3 роки.

На підставі ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та покласти на нього обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з"являтися в ці органи для реєстрації.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_3  залишити попередню - підписку про невиїзд.

          ОСОБА_4  визнати  винним  у вчиненні злочину та призначити  покарання  за  ч. ч 2 ст. 27, ч 3 ст. 191 КК України у виді  обмеження волі строком 3 роки.

На підставі ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_4. від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та покласти на нього обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з"являтися в ці органи для реєстрації.

Зарахувати ОСОБА_4. в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 15.10.2010 року по 04.11.2010  року включно за правилами ст.72 КК України.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно засудженого  ОСОБА_4. залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речові докази – накладну № 114 від 13.05.2010 року (т. 3 а.с.97), яка зберігається  в камері  речових доказів Комсомольського МВ – знищити.

Цивільний позов ВАТ «Полтавський гірнично-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Полтавський гірнично-збагачувальний комбінат» 9115 гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд протягом 15 діб всіма учасниками процесу з дня проголошення.

          Суддя                                                                                О.  О.  Колотієвський