Справа  2-1322/11  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 25.01.2012                                                    

Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого  судді                                          Вохмінової О.С.

при секретарі                                                Ковальчуку Я.

з участю представника позивача               Гурби Л.А.  

представника відповідача                            ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Вінниці  цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Вінницька міська рада звернулась до суду з позовом ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки біля АДРЕСА_2 шляхом знесення самочинно встановленого металевого гаража та приведення земельної ділянки в придатний для використання стан. Мотивований позов тим, що дана земельна ділянка відноситься до земель територіальної громади міста, тому розпоряджатись нею, передавати у власність або в користування громадянам, або надавати дозволи на розміщення на території благоустрою споруд може виключно Вінницька міська рада. Відповідного рішення про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для встановлення гаража біля АДРЕСА_2 немає, договір оренди не укладався.  Оскільки ділянка є самовільно зайнятою, вона підлягає звільненню шляхом знесення металевого гаража та приведенню у придатний для використання стан за рахунок відповідача.

В судовому засіданні представник Вінницької міської ради ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі за викладених в позовній заяві обставин, просила його задоволити. Додатково пояснила, що працівником МКП «АБС»була складена схема розташування гаража ОСОБА_3 і гараж позначений під № 4 біля АДРЕСА_2, територія, на якій він розміщений, є прибудинковою. Повноваження складати такі схеми працівниками МКП «АБС»надані статутом комунального підприємства. Крім того, акт про порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_3 внаслідок самовільного захоплення ділянки Державною земельною інспекцією не складався, до адміністративної відповідальності він не притягувався. Правовою підставою позову зазначила ст. 12, 83, 212 ЗК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що гараж біля АДРЕСА_2 встановлений в 1996 році і власники цього будинку та ОСББ не заперечують щодо розташування гаража. Територія, на якій він розміщений, облагороджена ними та іншими власниками гаражів, підтримується в належному санітарному стані, відстань до будинку близько 20 метрів. Просила відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є головою гаражного кооперативу «П`ятихатки», створеного мешканцями АДРЕСА_2 з метою задоволення потреб громадян в придбанні, експлуатації і будівництві гаражів, членом кооперативу також є ОСОБА_3 В даний час ним вирішується питання щодо передачі ділянки біля АДРЕСА_2 в м.Вінниці під гаражний кооператив і подане колективне звернення до Вінницької міської ради.        

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов Вінницької міської ради задоволенню не підлягає.

          Судом встановлено, що відповідач є мешканцем і власником квартири  АДРЕСА_1.  

          Позивач зазначає, що ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку біля АДРЕСА_2 і самовільно встановив на ній металевий гараж, оскільки рішення Вінницькою міською радою про передачу ОСОБА_3 у власність або у користування такої ділянки не приймалось, договір оренди не укладався.  

В якості доказів в підтвердження позовних вимог до позовної заяви  надано акт комісії МКП «Архітектурно-будівельний сервіс»від 13.09.2011 року про те, що ОСОБА_3 без відповідних дозволів, самовільно зайняв земельну ділянку по АДРЕСА_1 та встановив на ній металеву конструкцію (а.с. 9), а також ситуативну схему розташування гаража навпроти АДРЕСА_2 (а.с. 45).   

          Вказані документи не можуть бути визнані належними доказами в даній цивільній справі.

          Так, відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, пояснень сторін, допитаних як свідків і письмових доказів.  

          Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

          Виходячи з вимог цивільно-процесуального кодексу України, акт від 13.09.2011 року МКП «Архітектурно-будівельний сервіс»не є належним доказом у даній справі, оскільки в ньому зазначено, що ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 та встановив на ній металеву споруду, що не відповідає заявленим позовним вимогам стосовно звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_2.

          Відповідно до ст. 79 ЗК України –земельна ділянка –це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами. Тому, якщо позивачем ставиться питання про землю як об`єкт права власності чи користування, то для кожного суб`єкта таких прав визначальним є конкретна частка земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами власності або користування.

          Ситуативна схема (а.с. 45) розташування металевого гаража не може бути прийнята до уваги судом як доказ меж самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки зображення на ній є приблизними, без використання спеціальних приладів і без зазначення меж розташування об`єктів, відстаней, що позбавляє суд можливості ідентифікувати земельну ділянку, яку позивач вважає самовільно зайнятою та просить зобов`язати звільнити.

          Крім того, представник позивача не надала доказів щодо повноважень складання відповідних схем інспекторами МКП «АБС».

          Відповідного акту Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель щодо порушення вимог земельного законодавства і самовільного захоплення ділянки немає.

          Відповідно до ст. 212 ч. 1 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.          

          Враховуючи те, що позивачем не доведено, яка земельна ділянка була самовільно зайнята ОСОБА_3, де вона розташована, в задоволенні позову  слід відмовити.

          Керуючись ст.ст. 79, 212 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          В задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки –відмовити.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційні скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 30.01.2012 року.  

Суддя: