РІШЕННЯ

Іменем України

28.12.2011 року              Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська

в складі: головуючого судді  Руденко В.В.,

         при секретарі Носенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок –

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача в обґрунтування якого зазначила, що між нею та відповідачем 3.06.2005 року було укладено договір дарування 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 Укладання договору було викликано тим, що позивач є непрацездатна(70 років), за віком і станом здоров’я потребує догляду та матеріальної допомоги. Відповідач обіцяв її довічно доглядати, забезпечувати продуктами харчування, здійснювати обов’язкові платежі за будинок і землю, займатись домашнім господарством. У разі виконання цих зобов’язань він за її життя набував права користування будинком, обіцяв переїхати до неї та доглядати її. За таких умов вона погодилась підписати договір, текст якого не читала, вважаючи, що в договорі передбачені права і обов’язки сторін, а також, що укладала договір довічного утримання, згідно з яким відповідач зобов’язується її утримувати, а не договір дарування. Наміру дарувати свій будинок вона не мала. Проте, виявилось, що договір дарування має інший зміст і не передбачає будь-яких зобов’язань. Восени 2010 року вона випадково про це дізналась, коли відповідач показав їй копію угоди. Вважає, що договір дарування укладено нею внаслідок помилки. Відповідач постійно проживає в м. Києві, повністю ігнорує їхні домовленості, не забезпечує продуктами харчування, необхідними ліками, не надає будь-якої допомоги. Просить суд визнати недійсним договір дарування від 3.06.2005 року, укладений між нею та відповідачем, поновивши її право власності на вищезгаданий будинок.

          Позивач в судовому засіданні позов підтримала та надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову не заперечує.

          Третя особа ОСОБА_3 до суду не з’явилась, надала письмові пояснення щодо суті спору, просила розглядати справу у її відсутність.

          Представник третьої особи ПАТ «Універсал Банк»до суду не з’явився, повідомлений належним чином про слухання справи.

          Вислухавши пояснення позивача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 3 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дарування  65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №2973. При укладанні зазначеного  договору  позивач вважала, що укладала договір довічного утримання, оскільки відповідач брав на себе обов’язки щодо довічного утримання позивача, яка є матір’ю відповідача, має похилий вік, проживає одна та інших дітей не має. Зазначені обставини визнаються сторонами і не підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4 підтвердили суду, що є сусідами позивача, остання проживає сама в подарованому будинку, має незадовільний стан здоров’я, має скрутне матеріальне становище, неодноразово зверталась до них за допомогою, син матері не допомагав матеріально, з 2005 року до неї не приїздив, інших осіб, які утримували позивача немає.

Згідно із ч. 1 ст. 299 ЦК, якщо особа, котра вчинила правочин, помилилася що до обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину. Помилка щодо мотивів вчинення правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою у даному випадку суд розуміє таке неправильне сприйняття суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на воле виявлення особи, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Судом установлено, що позивач, укладаючи оспорюваний договір дарування, мала на меті те, що вона залишиться  проживати   у своєму будинку, а також те, що відповідач буде за нею довічно до глядати, матеріально забезпечувати, утримувати будинок. Факт зобов’язань відповідача перед позивачем щодо матеріального утримання визнається сторонами. Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню, а договір дарування, укладений 3.06.2005 року між сторонами, має бути визнаний недійсним.

Крім того, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений, зі змістом оспорюваного договору позивач ознайомилась восени 2010 року, таким чином про порушення своїх прав дізналась саме з цієї дати та в установлений законом строк звернулась до суду.

   Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 288,84 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

   Керуючись ст.ст.203,215,229 ЦК України,ст.ст.10, 60, 130, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

   Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 3 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровської міського округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 2973.

Скасувати державну реєстрацію права власності на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та поновити державну реєстрацію права власності на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 408,84 грн.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.          

    Суддя: