Справа № 11-814/11 20.12.2011 20.12.2011 31.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-814 /2011 рік Головуючий у 1 інстанції
Категорія ч.3 ст.185 Захарченко Д.В.
ч.3ст. 309 КК України Доповідач апеляційної інстанції:
Ржепецький О.П.
У Х В А Л А
Іменем України
20 грудня 2011 року апеляційний суд Миколаївської області у складі
Головуючого: Ржепецького О.П.
Суддів: Івченко О.М., Пісного І.М.
За участю прокурора:
Засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий:
1. 02.02.1998 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 101 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 11.01.1999 року умовно – достроково на 8 місяців 23 дні;
2. 11.12.2001 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 17, ч.3 ст. 81, ч.3 ст. 81, 42 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;
3. 17.06.2002 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 16.02.2007 року по відбуттю покарання;
4. 07.02.2008 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 09.10.2009 року умовно – достроково на 10 місяців 28 днів;
5. 27.01.2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 3 років 1місяця позбавлення волі;
6. 17.06.2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70, ст. 71 КК України до 3років 3 місяців позбавлення волі;
- засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.01.2011 року, ст.. 185 ч.2 КК України за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.06.2011 року та ст.. 185 ч.3 КК України за вказаним вироком, остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Федоро – Михайлович Єланецького району Миколаївської області, громадянин України, раніше судимий:
1. 11.04.1995 року Ленінського районного судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 229 - 6 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнився 19.12.1995 року по відбуттю покарання;
2. 22.04.1997 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 140, ч.1 ст. 145, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
3. 08.02.2001 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 13.10.2003 року по відбуттю покарання;
4. 13.04.2006 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 14.07.2010 року умовно – достроково на 4 місяці 22 дні;
- засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, за ч.3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2006 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 8 місяців.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 – 1200 гривень; з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 – 6 260 гривень, ОСОБА_7 – 3 200 гривень; ОСОБА_8 – 6 000 гривень.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Гідромаш ЛТД» - 7 697 гривень 12 копійок.
Згідно вироку суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ряду крадіжок за вказаними обставинами.
.
В ніч з 26.09.2010 р. на 27.09.2010 р. ОСОБА_3, повторно, маючи намір на викрадення чужого майна , шляхом проникнення до гаражу по АДРЕСА_1 таємно викрав майно , що належить ОСОБА_9, заподіявши останньому матеріальну шкоду на суму 6 440 гривень.
В ніч з 29.09.2010 р. на 30.09.2010 р. ОСОБА_3, повторно, маючи намір на викрадення чужого майна, шляхом проникнення на територію бази «Миколаївгорводоканал» по вул. Громадянська, 16 в м. Миколаєві, викрав з автомобіля «КРАЗ 257» два акумулятори, вартістю 1600 гривень кожний, загальною вартістю 3200 гривень, що належать ОСОБА_7, заподіявши матеріальну шкоду останньому.
В період часу з 22.10.2010 р. на 25.10.2010 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою, повторно, маючи намір на викрадення чужого майна, шляхом проникнення до складу ПП «ОСОБА_10» по АДРЕСА_2, таємно викрали майно , що належить ОСОБА_10, заподіявши останньому матеріальну шкоду на суму 1 798 гривень.
28.10.2010 р. близько 04.00 год. ОСОБА_4, повторно, маючи намір на викрадення чужого майна , шляхом проникнення до приміщення ПП АМТ «Юг» по вул. М.Василевського, 44 в м. Миколаєві таємно викрав майно, що належить ОСОБА_11, заподіявши останньому матеріальну шкоду в розмірі 3 200 гривень.
01.11.2010 р. близько 04.00 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою, повторно, маючи намір на викрадення чужого майна, шляхом проникнення до складу ТОВ «Гідромаш ЛТД» по вул. М. Василевського, 40/1 в м. Миколаєві, таємно викрали майно, що належить ТОВ «Гідромаш ЛТД», чим заподіяли останньому матеріальну шкоду в розмірі 17 182, 40 гривень.
02.11.2010 р. близько 02.00 год. ОСОБА_3, повторно, маючи намір на викрадення чужого майна, шляхом проникнення до приміщення ІФ ВАТ «Свемон-Юг» по вул. Будівельників, 13 в м. Миколаєві таємно викрав майно, що належить ОСОБА_8, заподіявши останньому матеріальну шкоду в розмірі 9 150 гривень.
В ніч з 03.12.2010 р. на 04.12.2010 р. ОСОБА_3,при невстановлених обставинах, повторно, вчинивши злочин, передбачений ст.. 307 КК України, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – ацетильований опій, вагою 22, 717 гр., який незаконно зберігав при собі без мети збуту маючи намір на викрадення чужого майна, шляхом проникнення на територію бази «Миколаївгорводоканал» по вул. Громадянська, 16 в м. Миколаєві, викрав з автомобіля «КРАЗ 257» два акумулятори, вартістю 1600 гривень кожний, загальною вартістю 3200 гривень, що належать ОСОБА_7, заподіявши матеріальну шкоду останньому.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене судом першої інстанції покарання. Стверджує, що суд не взяв до уваги його щире каяття та те, що він має тяжку хворобу. Вказує на свою непричетність до скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, пом’якшити йому покарання до 4 років позбавлення волі. Посилається на повне визнання своєї вини, щирому каятті та наявність неповнолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляцій, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій засуджених, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в інкримінованих їм злочинах відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на зібраних у справі доказах.
Дії засудженого ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за ч.3 ст. 185 КК України та засудженим не оспорюють ся.
Дії засудженого ОСОБА_3 кваліфіковані правильно за ч.3 ст. 185 та ч.3 ст. 309 КК України. Однак, засуджений в апеляції оспорює свою причетність до злочину, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України.
Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що в судовому засіданні відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорювались. Проти такого порядку розгляду справи судом не заперечували учасники судового розгляду, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_3 При цьому суд обмежився допитом підсудних, представника цивільного позивача, дослідженням висновку експерта, розписок потерпілих по справі та характеризуючих даних про їх особу.
Згідно протоколу судового засідання ОСОБА_3 визнав свою вину в повному об’ємі, при його допиті він ніяких заперечень щодо пред’явленого йому звинувачення не виказував. Засудженому також були роз’яснені положення вказаного закону про те, що при розгляді справи у такому порядку, він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.365 КПК України апеляційним судом не перевіряються висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справ, які не оспорювались в суді першої інстанції і відносно яких відповідно з вимогами ч.3 ст. 299 та ст. 301 – 1 КПК України докази не досліджувалися. Тому доводи засудженого в цій частині колегією суддів не перевірялись.
Що стосується призначеного ОСОБА_3 покарання, то суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, вірно врахував як характер і тяжкість вчиненого ним злочину так і особу засудженого. Так, суд врахував щире каяття засудженого, його стан здоров’я та відсутність обставин, які обтяжують покарання, тобто ті обставини, на які засуджений посилається в апеляції. Однак, суд також врахував, що ОСОБА_3 вчинив тяжкі злочини, характеризується негативно, раніше судимий.
Також, судом першої інстанції було правильно застосовано правила ст.ст. 70, 71 КК України і призначено остаточне покарання за сукупністю вироків.
Що стосується покарання призначеного засудженому ОСОБА_4 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, даних про особу та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Суд врахував пом’якшуючі покарання обставини, а саме – визнання вини та щире каяття у скоєному, наявність неповнолітньої дитини, тобто ті обставини, на які посилається засуджений у апеляції.
Але судом було враховано і те, що ОСОБА_4 раніше судимий, вчинив тяжкий злочин, негативно характеризується.
Суд вірно застосував правила ст.ст.70, 71 КК України і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено матеріали справи у відповідності з вимогами КПК, покарання засудженим призначено необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку, про що просять апелянти, колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляції засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий :
Судді :