Справа № 2-720/12

 РІШЕННЯ  

іменем України

 26.01.2012

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд», треті особи: Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Будівельна корпорація «УкрАзіяБуд» про визнання майнового (речового) права на  нерухоме майно ,-  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд», Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Будівельної корпорації «УкрАзіяБуд»  про визнання майнового (речового) права на двокімнатну квартиру тип 12 на 16 поверсі орієнтовною загальною площею 83,48 кв.м. у корпусі № 4, що входить до житлового комплексу  з шести будинків, розташованого  у АДРЕСА_1 у тому числі майнове право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва  зазначеного житлового приміщення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 жовтня 2005 року управлінням Державного архітектурно – будівельного контролю м. Києва Головному управлінню внутрішніх військ Міністерства внутрішніх військ України   видано дозвіл на забудову житловими будинками  2 – го мікрорайону  житлового масиву Троєщина  у Деснянському районі м. Києва . Відповідно Дозволу будівельні роботи повинні проводитись  Будівельною корпорацією  «УкрАзіаБуд».

10.11.2004 року між ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» та БК «УкрАзіаБуд» було укладено договір № 10-11-04-тр інвестування будівництва  житлового будинку .

ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» виконало належним чином свої зобов’язання по Догооврам інвестування  у зв’язку з чим отримало  у власність  майнові права у Об’єкті інвестування, у тому числі  і на двокімнатну квартиру на 16 поверсі  житлового будинку корпус № 4 по АДРЕСА_1.

09.10.2007 року між ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» та позивачем укладено договір купівлі – продажу  майнових прав № 09/10, відповідно умов якого  Товариство передало позивачу у власність майнові права на отримання  у власність двокімнатної квартири типу 12 поверх 16 загальною площею 83,48 м.кв.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобовязання за Договором купівлі – продажу  - сплатив ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» грошові кошти в розмірі  300 000 грн.

ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» не виконало належним чином совї зобов’язання не виконало. Так, відповідно Договору термін закінчення будівництва про інвестованого позивачем об’єкту  - 4 квартал 2009 року, на час звернення позивача до суду будівництво не завершене.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача уточнив коло учасників просив суд виключити з кола відповідачів Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Будівельну корпорацію «УкрАзіяБуд»  та притягнути їх до участі у справі як третіх осіб, зазначивши що правовідносини фактично виникли тільки між ним та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд».

Зазначене клопотання представника позивача судом задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні позов з урахуванням уточнень підтримав, просить суд його задовольнити.

          Представник відповідача ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» в судовому засіданні позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

          Представник третьої особи – Головного управління внутрішніх військ МВС України залишив вирішення позову на розсуд суду.

          Представник третьої особи – Будівельної корпорації «УкрАзіяБуд» в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

          Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності  представника третьої особи – БК «УкрАзіяБуд».

Заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 19 жовтня 2005 року управлінням державного архітектурно – будівельного контролю м. Києва Головному управлінню внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України м. Києва видано дозвіл на збудовану житловими будинками з монолітного залізобетону 2 2-му мікрорайоні житлового масиву «Тоєщина» у Деснянському районі м. Києва. Окрім того, як вбачається з дозволу, будівельні роботи повинні проводитись Будівельною корпорацією «УкрАзіяБуд».

10 листопада 2004 року між БК „УкрАзіаБуд” та ТОВ „Черкасизалізобетонбуд” було укладено договір № 10-11-04-ТР інвестування будівництва житлового будинку, що входить до житлового комплексу з шести будинків, розташованого у 2-му мікрорайоні ж/м Троєщина Деснянського району м. Києва, плановий термін закінчення будівництва який було визначено на IV квартал 2005 року.

09 жовтня 2007 року між ТОВ „Черкасизалізобетонбуд” та ОСОБА_1 було укладено договір № 09/10 купівлі – продажу майнових прав, відповідно до умов якого ТОВ „Черкасизалізобетонбуд” передало у власність позивача  майнові права на житлове приміщення  по АДРЕСА_2.

06.09.2011 року між тими ж сторонами було укладено Договір про внесення змін до договору купівлі – продажу майнових прав № 09/10 від 09.10.2007 року, відповідно якого змінено тп. 1.2. Договору – зазначено, що предметом угоди є нерухоме майно  - житлове приміщення по АДРЕСА_1, поверх 16, квартира типу 12, орієнтовна загальна площа – 83,48 кв.м., кількість кімнат – 2, корпус 4.

На виконання умов Договору купівлі – продажу майнових прав позивачем сплачено вартість майнових прав в розмірі 300 000 грн., що підтверджується платіжними документами.  

На даний час, відповідно до умов договору, будинок не введений в експлуатацію, що унеможливлює оформлення права власності в установленому законом порядку.

Встановлені обставини свідчать, що відповідачами не виконано своїх зобов’язань за договором, а саме не передано об’єкт інвестування по акту прийому – передачі, що порушує майнові права позивача.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Статтею 2 Закону встановлено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

          Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

          Статтею 7 цього Закону встановлено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

          Статтею 9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

          Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-який інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.

          Умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної діяльності, згідно із ст. 18 Закону, чинні на весь строк дії цих договорів і у разі, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

          Стаття 19 Закону визначає, що захист інвестицій – це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих та створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об’єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, в тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності.

          Так, Законом України “Про інвестиційну діяльність” не передбачено механізму передачі майнових прав інвестору на об’єкти інвестицій. Разом з тим, ч. 7 ст. 8 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

          Подібні за змістом відносини врегульовано Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництва житла та операціях з нерухомістю”.

          Згідно із ст. 9 вищевказаного Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об’єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об’єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду.

          Відповідно до ст. 10 Закону в договорі має бути передбачене зобов’язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об’єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов’язань перед управителем. За кожним об’єктом будівництва забудовник та управитель укладають, зокрема, договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об’єктом будівництва, з відкладальними умовами.

          Система функціонування Фонду фінансування будівництва передбачає, згідно із ст. 13 Закону, зокрема, передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об’єкти інвестування, майнових прав на ці об’єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.

          Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних справ та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір – це домовленість щодо встановлення, зміни або припинення зобов’язання як правовідношення. Предметом договору є зобов’язання, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно із ст. 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Статтею 177 ЦК України передбачено, що об’єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Стаття 178 ЦК України встановлює, що об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невідємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживною річчю, майнові права визнаються речовими правами.

          Майновим правом, згідно із ст. 49 Закону України “Про заставу”, є право вимоги по зобов’язаннях, в яких він є кредитором, як належних йому на момент укладення договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Визначення поняття “майнові права” міститься також в ст. 3 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, відповідно до якого майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

          Отже, право на отримання Об’єкту будівництва та оформлення його у власність, є майновим правом позивача  і може вільно передаватись іншим особам.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таким умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачі позов визнати і таке визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, тому на підставі ч. 4 ст. 174 ЦПК України позов підлягає задоволенню.

          На підставі ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі  120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 224-227 ЦПК України, ст. 11, 12, 16, 177, 178, 190, 328, 525, 526, 876 ЦК України, Законом України “Про інвестиційну діяльність”, Законом України “Про планування і забудову територій”, Законом України “Про заставу”, Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1  майнове (речове) право на двокімнатну квартира тип 12, на 16 – му поверсі проектною площею 83,48 кв.м., яка буде визначена згідно з вимірами  бюро технічної інвентаризації після введення будинку в експлуатацію, у корпусі № 4  що входить до житлового комплексу з шести будинків, розташованого  у АДРЕСА_1 у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва двокімнатну квартира тип 12, на 16 – му поверсі проектною площею 83,48 кв.м., яка буде визначена згідно з вимірами  бюро технічної інвентаризації після введення будинку в експлуатацію, у корпусі № 4  що входить до житлового комплексу з шести будинків, розташованого  у АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкасизалізобетонбуд” на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення до Деснянського районного суду м. Києва апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя