номер провадження справи 5/30/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2025 Справа № 908/509/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (електронна пошта: office@dp.treasury.gov.ua; вул. 93-ої Холодноярської Бригади, буд. 1, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37988155)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" (електронна пошта: if@avias.ua; вул. Каховська, буд. 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189)

про скасування договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024, № 0861-ВК-Д від 14.11.2024 та стягнення 121 861,07 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЕСІКС надійшла позовна заява Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" про скасування договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024, № 0861-ВК-Д від 14.11.2024 та стягнення 121 861,07 грн.

03.03.2025 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/509/25 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.03.2025 вказану позовну заяву на підставі п. 9 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та відповідачу доказів усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн. та надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

13.03.2025 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додана платіжна інструкція № 136 від 11.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 7 267,20 грн. та зазначено, що витратами, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи є сплата судового збору в розмірі 7 267,20 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/509/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/30/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 08.04.2025.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що 60-денний строк розгляду справи у порядку спрощеного провадження передбачений статтею 248 ГПК України припадає на 11.05.2025 (неділя - вихідний день), то 12.05.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З позовної заяви вбачаться, о заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 111 630,00 грн. за договорами поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-ВК-Д від 14.11.2024. Також у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання позивачем на підставі п. 7.3.2. договорів нараховано пеню в сумі 6 595,21 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 733,48 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 902,38 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 334, 509, 526, 530, 629, 651, 655, 662, 663, 665, 698, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 116 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 8, 10 Закон України «Про захист прав споживачів», позивач просить суд: скасувати договори поставки з ТОВ "Інкам Фінанс" № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-СК-Д від 14.11.2024; стягнути з ТОВ "Інкам Фінанс" на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області загальна суму в розмірі 121 861,07 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суд Запорізької області ТОВ "Інкам Фінанс" має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 13.03.2025 про відкриття провадження у справі №908/509/25 направлена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС ТОВ "Інкам Фінанс" та відповідач отримав вказану ухвалу - 14.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/509/25 в суді.

Станом на 12.05.2025 відповідач запропонований ухвалою суду від 13.03.2025 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - Головне управління, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" (далі - Постачальник) укладені договори поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-СК-Д від 14.11.2024 на постачання у власність позивача пально-мастильних матеріалів (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти) (далі - Товар).

Умови вказаних договорів є ідентичними.

Відповідно до пункті 1.2. договорів, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2 договорів, оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки.

У пунктах 5.1. договорів визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу.

Відповідно до пунктів 5.2. договорів, місце поставки (передачі) товарів:

5.2.1. передача Покупцю товару за цим договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-карт.

5.2.2. скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.

У пунктах 7.1. договорів зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктами 7.2. договорів визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1., 7.3.2. цього договору, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

У пунктах 7.3. договорів сторонами погоджено види порушень та санкції за них, установлені договором:

7.3.1. у разі порушення умов зобов`язання щодо якості товарів Постачальник несе відповідальність передбачену законодавством України;

7.3.2. у разі порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Пунктами 10.1. договорів визначено, що вони вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та їх скріплення печатками сторін.

Згідно з пунктами 10.2 договорів, строк цих договорів починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договорів та діє до 31.12.2024.

Відповідно до пунктів 11.7. договорів, цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.

Зазначені договори підписані та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-СК-Д від 14.11.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша ст.656 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором, або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (частина 2 цієї статті).

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаних договорів Головним управлінням перераховано на рахунок Відповідача кошти в загальній сумі 131 880,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №540 від 26.08.2024 та №779 від 18.11.2024.

Головним управлінням отримано скретч - карти на Бензин А-95 (2220 літрів) на суму 119 880,00 грн. та дизельне паливо (240 літрів) на суму 12 000,00 грн., що підтверджується Видатковими накладними №0001/0002896 від 23.08.2024 та №0001/0004140 від 14.11.2024.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Отже, відпускання пального здійснюється за фактом пред`явлення віртуальної паливної карти - віртуального особливого рахунку Покупця, за видами палива, на якому обліковується передплачений обсяг пального у літрах, що надає право отримати пальне за допомогою Терміналу або Мобільного додатку, на АЗС Продавця, що зазначені на Вебсайті.

Пальне обліковується на Паливній віртуальній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом.

Тобто, віртуальна картка є достатнім підтвердженням факту укладання договору купівлі-продажу пального і дає право Позивачеві на його отримання, а Відповідача зобов`язує відпустити пальне. Останній має право на заміну талонів, але ця заміна не повинна позбавляти споживача права власності та не повинна призводити іншу сторону до безпідставного збагачення за рахунок споживачів.

Однак, станом на 01.01.2025 року Постачальник згідно видаткової накладної №0001/0004140 від 14.11.2024 не здійснив поставку товару на суму 12 000,00 гривень або 240 літрів дизельного палива, згідно видаткової накладної №0001/0002896 від 23.08.2024 не здійснив поставку товару на суму 49 680,00 гривень або 920 літрів Бензину А-95, згідно видаткової накладної №0001/0004140 від 14.11.2024 не здійснив поставку товару на суму 49 950,00 гривень або 925 літрів Бензину А-95.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з порушенням Відповідачем умов договорів, 11.12.2024 року Головне управління звернулось з листом до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» щодо надання відповіді стосовно обставин, які унеможливлюють виконання умов договору.

Однак, відповіді від відповідача не отримано.

20.01.2025 року Головним управлінням направлено на електронну адресу ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», яка зазначена в договорах: if@avias.ua, претензії за вих. №04-06-06/937 та за вих. № 04-06-06/936 щодо невиконання умов договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-СК-Д від 14.11.2024, згідно яких просить Постачальника виконати свої зобов`язання щодо поставки у власність пально-мастильних матеріалів у повному обсязі.

Відповідач відповіді на вказані претензії Позивачу не надав та товар не поставив.

Як зазначив позивач то до цього часу оперативність, своєчасність та порядність договірних відносин, якість товару задовольняли вимоги Головного управління, але на протязі грудня місяця відсутність бензину на АЗС міста та області призвела до вкрай негативного результату роботи Головного управління, враховуючи значну розгалуженість розташування підпорядкованих управлінь на території області.

Крім того, при укладенні Договору №0861-СК-Д від 14.11.2024 на АЗС компанії «Авіас Плюс» вже були затримки в реалізації топлива в місті Дніпро, при цьому представники компанії заключали договори, брали участь в тендерних закупівлях ( при цьому надававши найменшу вартість за літр топлива).

03.02.2025 представник Головного управління прибув до офісу компанії «Авіас Плюс», щоб дізнатися особисто про обставини які унеможливлюють поставку товару згідно вище зазначених договорів, але офіс був зачинений і не мав навіть вивіски компанії.

Представником Головного управління за місцем розташування офісу компанії викликалась слідча-оперативна група, про що було складено протокол від 03.02.2025 старшим слідчим СВ ДРУП №1 ГУНП у Дніпропетровській області капітаном поліції Тетерівим Д.С.

05.02.2025 року Головним управлінням до ГУНП у Дніпропетровській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та надано пояснення з копіями договорів в якості доказу.

Таким чином, станом на день подачі позову зазначені скретч-карти наявні у володінні Головного управління, проте реалізувати їх та отримати товар у вигляді бензину у спосіб визначним договором неможливо.

Отже, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договорів щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов`язання із повернення Позивачу передоплати за непоставлений товар.

Суд зазначає, що Відповідачем не спростовано доводи Позивача щодо недопоставки бензину та дизельного палива, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем порушено умови зазначених договорів, оскільки Позивачем не отримано товару на 111 630,00 грн., а отже у Відповідача виник обов`язок з повернення позивачу суми в розмірі 111 630,00 грн. за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 111 630,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно з пунктами 10.2 договорів, строк цих договорів починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договорів та діє до 31.12.2024.

Відповідно до пунктів 11.7. договорів, цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.

Судом встановлено, що у листі від 11.12.2024 року та у претензіях від 20.01.2025 за вих. №04-06-06/937, за вих. № 04-06-06/936 Головне управління в порядку ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, на виконання пунктів 11.7. договорів не повідомляло ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» про дострокове розірвання договорів.

Суд зазначає, що відмову від виконання договорів слід відрізняти від відмови від самих договорів, яке само по собі є активним волевиявленням сторони шляхом направлення відповідного повідомлення. Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача письмових повідомлень про розірвання договорів.

Таким чином, враховуючи положення пунктів 10.2. вказаних договорів, суд зазначає, що вони діяли до 31.12.2024, а отже на дату звернення з цим позовом до суду строк дії цих договорів сплив, а тому розірвання їх у судовому порядку також є безпідставним.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - шляхом «скасування» договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-СК-Д від 14.11.2024, які укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" - -позивачем визначено не вірно, оскільки за загальним правилом, нормами Цивільного та Господарського Кодексів України передбачено звернення з позовом до суду з позовними вимогами про визнання договорів недійсними або про їх розірвання.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором. Однак, позивачем нормативно не обґрунтовано заявлені позовні вимоги саме про скасування зазначених договорів, а отже суд в цій частині не вбачає підстав для задоволення позову.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на загальну суму 6 595,21 грн., 3% річних в сумі 733,48 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 902,38 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 7.2. договорів визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1., 7.3.2. цього договору, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

За умовами п. 7.3.2. договорів, у разі порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, зазначених у позові, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" встановив, що на сторінці 3 позовної заяви вказано, що розрахунок штрафних санкцій здійснюється за встановлений період відповідно до чинного законодавства та умов договору. Однак, суд зазначає, що позивачем не викладено арифметичного розрахунку заявлених сум та не вказано за який період здійснені вказані розрахунки, а отже суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6 595,21 грн., 3% річних в розмірі 733,48 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 902,38 грн. є необґрунтованими, тому в цій частині позовних вимог суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" (вул. Каховська, буд. 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. 93-ої Холодноярської Бригади, буд. 1, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37988155) суму основного боргу в розмірі 111 630 (сто одинадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 02 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено: 19.05.2025.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.