Дата документу 20.05.2025 Справа № 334/2407/25

запорізький апеляційний суд

Провадження №11-сс/807/410/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний №334/2407/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року                                         м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого                         ОСОБА_2

суддів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря                 ОСОБА_5

прокурора                                 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника                                 ОСОБА_7

підозрюваного                         ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 02 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу до

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Криничне Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 02 травня 2025 року за клопотанням слідчого до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 19:50 год. 28 червня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Одночасно визначено ОСОБА_8 розмір застави як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання передбачених КПК підозрюваним обов`язків у сумі 242 240 гривень.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та обрати ОСОБА_8 інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, або визначити мінімальний розмір застави, передбачений ст.182 КПК. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що описаний слідчим склад злочину повністю відповідає диспозиції ч.1 ст.309 КК, тобто кримінальне правопорушення віднесене до категорії проступків згідно з ч.1 ст.12 КК. Будь-яких доказів, які би свідчили про скоєння ОСОБА_8 передбаченого ст.307 КК злочину саме 30.04.2025 року суду не надано. Випадки завищення кваліфікації суд повинен був врахувати як необґрунтованість підозри. Вказав, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, що свідчить про відсутність ризиків, що підозрюваний буде переховуватись від слідства та суду, впливати на свідків. Також зазначив, що стороною обвинувачення взагалі не доведений майновий стан підозрюваного, який фактично тільки два роки живе як повнолітня особа, а тому батьки були вимушені взяти кредит, щоб сплатити заставу.

Під час апеляційного розгляду захисник просив зменшити розмір застави. Підозрюваний підтримав позицію свого захисника. Прокурор заперечила проти вимог захисника.

Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що старший слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 в межах кримінального провадження №12024082050002006 від 04 жовтня 2024 року звернувся до суду з погодженим прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , якому 01 травня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч.2 ст.307 КК кримінального правопорушення.

З посиланням на обґрунтованість підозри та наявність передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, слідчий просив застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Слідчий суддя встановила обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 передбаченого ч.2 ст.307 КК злочину та наявність передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, а тому дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, застосувавши до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Положеннями ст.178 КПК визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_8 вказаних вимог закону дотрималась у повному обсязі.

Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави для висновку про обґрунтованість підозри, підтверджуються дослідженими слідчим суддею письмовими доказами.

Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.

При цьому, судова колегія бере до уваги і позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях, які є частиною національного законодавства України та джерелом доказів у відповідності до ст.ст.1, 8 і 9 КПК, ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року – «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

В іншому своєму рішенні Суд наголосив (справа «Чеботарь проти Молдови» від 13 лютого 2008 року), що «для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст.5 п.1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само не обов`язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред`явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яка повинна підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання. При цьому, обґрунтована підозра є важливою гарантією від свавільного тримання під вартою або затримання особи».

Крім того, зазначені обставини підлягають обов`язковому встановленню як під час досудового розслідування, так і при судовому розгляді провадження.

На даній початковій стадії досудового розслідування, виходячи із аналізу наданих слідством доказів, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про доведеність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_8 , а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри є неспроможними.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя встановила, що доводи слідчого є обґрунтованими та погодилась з існуванням ризиків, заявлених у клопотанні, а саме передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджено матеріалами клопотання.

Доводи апелянта про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.

На існування заявлених ризиків вказує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведення його вини, в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, який у відповідності до ч.5 ст.12 КК є тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Зазначені обставини, на переконання колегії суддів, дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення його вини буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може змінити місце свого проживання, у тому числі, шляхом виїзду за кордон або на тимчасово непідконтрольну територію України, оскільки підозрюваний ніде не працює та не має стійких соціальних зв`язків, а тому передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК ризик є досить високим.

Крім того, існує ризик того, що підозрюваний може вдатися до спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з тим, що на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі особи, які причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Зокрема, перебуваючи на свободі, ОСОБА_8 за допомогою електронних систем може знищити листування з іншими особами, причетними до збуту особливо небезпечних психотропних речовин, приховати джерела отримання грошових коштів за їх збут. Також ОСОБА_8 , достовірно знаючи про місце перебування предметів або речей, за допомогою яких здійснювалася незаконна діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.

Щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні судова колегія зазначає, що ОСОБА_8 володіє повною інформацією стосовно понятих, присутніх під час проведення слідчих дій, а тому, перебуваючи на свободі, підозрюваний може шляхом погроз, вмовлянь або іншим чином незаконно вплинути на свідків з метою зміни ними своїх показань, а також на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК підлягають доказуванню.

Також є доведеним існування ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, в тому числі, з метою прикриття, приховання слідів вже вчиненого ним злочину. Зокрема підозрюваний обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин для власного існування, тому існує велика вірогідність, що ОСОБА_8 може продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, оскільки припинення його протиправної діяльності стало можливим лише за втручання правоохоронних органів. До того ж, ОСОБА_8 офіційно є безробітним, не має достатнього законного джерела доходу, який здатен забезпечити рівень його життя, а тому в подальшому може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою отримання коштів для існування та забезпечення життя.

Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтувалося на сукупності обставин, які мають значення для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу і відповідає вимогам закону.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, не спростовують висновки слідчого судді та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного. При цьому висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Отже, слідчий суддя, враховуючи обставини провадження, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, обґрунтованості підозри, встановлення існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, дійшла висновку про необхідність визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання захисника на те, що стороною обвинувачення взагалі не доведений майновий стан підозрюваного, який фактично тільки два роки живе як повнолітня особа, у зв`язку з чим батьки були вимушені взяти кредит, щоб сплатити заставу, не може слугувати підставою для зменшення розміру застави.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру застави відсутні, оскільки менший розмір застави не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_8 із визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 02 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддя

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4